Увагу приділено проблемі профілактики та психокорекції таких соціально загрозливих явищ, як гандикапізм і ксенофобія. Розкрито психологічну сутність цих феноменів, показано семантичні відмінності у їх поняттях. Розглянуто концептуальні основи побудови тренінгових занять, принципи планування й організації програм тренінгів, їх структуру та методи. Наведено конкретні активні соціально-психологічні методи корекції та попередження проявів гендикапізму та ксенофобії.

Розкрито такі актуальні для шкільної освіти питання, як психологічна готовність дитини до навчання в школі, розуміння слова першокласниками в структурі усного мовлення, комунікативно-мовленнєвий розвиток молодших школярів, інтелектуальна ініціативність учнів початкової школи, вплив нових інформаційних технологій навчання на розумовий розвиток підлітків, моніторинг навчальних досягнень учнів основної школи. Висвітлено проблеми педагогічного керування психічним розвитком дитини, а саме: оптимізація процесу спілкування в системі "батьки-діти", розвиток спільної музично-ігрової діяльності як засіб подолання емоційних проблем першокласників, запобігання аморальним вчинкам підлітків, формування атракції до однолітків у підлітковому віці, емоційні бар'єри та ненормативні мовленнєві конструкти в міжособистісному спілкуванні сучасної молоді. Досліджено специфіку соціального розвитку особистості в дошкільному віці, особливості сенсорного розвитку молодших школярів, проаналізовано проблеми розвитку "Я-концепції" молодшого школяра в процесі екологічного виховання, адаптації дитини у колективах художньої самодіяльності, формування етичних цінностей професійної діяльності майбутніх практичних психологів, а також розкрито сучасні аспекти самореалізації особистості за умов творчої діяльності та в процесі формування національної ідентичності. Розроблено низку корекційно-розвивальних і діагностичних програм, методик, теоретичних моделей та практичних рекомендацій щодо сучасних напрямів дослідження особистості.

Обґрунтовано концептуальні засади дослідження проблеми ксенофобії, окреслено її феноменологію, види, структуру й особливості проявів на рівні особистості та суспільства. Визначено індивідуальні, соціально-психологічні детермінанти та механізми розвитку ксенофобії у студентів. Емпіричним шляхом встановлено особливості її прояву відповідно до статі, міри причетності до військових дій на сході України та наявності в родині представників інших етнічних груп і національностей. Визначено факторні структури та психологічні профілі особистості студентів із низьким, середнім і високим рівнями схильності до ксенофобії. Розроблено й апробовано програму профілактики та психокорекції проявів ксенофобії, здійснено перевірку її ефективності у процесі тренінгової та консультативної роботи зі студентською молоддю.