Досліджено історію виникнення та розвитку наукових знань про загальноосвітні школи, професійно-технічні училища, середні спеціальні та вищі навчальні заклади освіти, що функціонували в Україні у 1950 - 1980 рр. Здійснено періодизацію даного процесу, показано залежність розвитку історіографії від суспільно-політичної ситуації в країні. Виявлено пріоритетні теми кожного періоду та визначено науковий рівень їх висвітлення. Узагальнено досягнення дослідників радянського та пострадянського періодів, а також представників української діаспори та правозахисників. Висвітлено здобутки та вузькі місця в опрацюванні історіографії навчальних закладів освіти. Розроблено рекомендації щодо подальшого поглиблення започаткованих, не досліджених або спотворених тем.

Розглянуто комплекс питань, пов'язаних з соціокультурними передумовами російсько-української війни. Досліджено витоки та походження ідеології рашизму. Проаналізовано особливості неоімперської, тоталітарної ідеології рашизму, яка спрямована на нівелювання національно-культурних цінностей, формування меншовартісної свідомості та самосвідомості українців. Розглянуто вплив на ідеологеми «русского міра» історичного та політичного міфів. Визначено роль особи у реалізації практики рашизму. Досліджено трансформації ідеологеми «братніх народів» та «возз'єднання» у світлі компаративної соціології у XXI столітті. Охарактеризовано культуру як засіб насадження російсько-імперської ідентичності. Акцентовано увагу на нищенні національно-культурної ідентичності українців як основну передумову російсько-української війни.

Мета роботи - проаналізувати праці сучасних українських дослідників, присвячених етнологічним та етнокультурним студіям відомого археолога, етнолога, історика Леоніда Залізняка. Методологія історіографічного дослідження базується на академічних принципах історизму, науковості, всебічності та системності. Використано метод історіографічного аналізу та синтезу, а також порівняльний, ретроспективний, історико-хронологічний та історико-ситуаційний методи. Наукова новизна полягає у розробці актуальної проблематики, яка залишається ще недостатньо вивченою та потребує подальших напрацювань. Висновки: виявлено, що з часу відновлення Української держави у 1991 р. гостро постало питання про осмислення проблеми походження українського народу та формування в гуманітарному просторі України верифікованої етногенетичної концепції, яка остаточно ліквідує тоталітарні рудименти та допоможе українцям краще розуміти своє минуле й більш впевнено відчувати себе у сучасних суперечливих суспільно-політичних процесах. Показано, що бездіяльність академічної наукової спільноти й активні антиукраїнські й антидержавницькі дії як прихильників трипільсько-арійських фантазій так й адептів проросійських радянських етногенетичних догматів, а саме існування єдиної давньоруської народності, посприяли впровадженню в український гуманітарний простір вигаданих і задогматизованих гіпотез та блокування ними ранньосередньовічної концепції походження українців. Простежено, що однією з перших дослідниць наукового доробку Л. Залізняка стала О. Шакурова (у дівоцтві - Лєбєдєва), яка у низці своїх досліджень проаналізувала головні етногенетичні положення і напрацювання вченого.