Розглянуто основні параметри міжнародних виборчих стандартів як орієнтири під час визначення демократичності українського законодавства, його відповідності ідеям вільних і чесних виборів. Особливу увагу приділено висвітленню основних проблем українського виборчого законодавства, аналізу міжнародно-правових норм і рішень міжнародних організацій щодо встановлення правил провадження виборчого процесу, порівняльному аналізу досвіду правового забезпечення організації виборів у зарубіжних країнах, виділенню зразків вирішення проблемних питань виборчого процесу у законодавстві інших країн. Наведено рекомендації щодо імплементації окремих найбільш вдалих механізмів із законодавчого регулювання інших країн для застосування у виборчій практиці України.

Рассмотрены основные параметры международных избирательных стандартов как ориентиры при определении демократичности украинского законодательства, его соответствия идеям свободных и чесных выборов. Особое внимание уделено освещению основных проблем украинского избирательного законодательства, анализу международно-правовых норм и решений международных организаций относительно установления правил проведения избирательного процесса, сравнительному анализу опыта правового обеспечения организации выборов в зарубежных странах, выделению примеров решения проблемных вопросов избирательного процесса в законодательстве других стран. Приведены рекомендации по имплементации отдельных наиболее удачных механизмов из законодательного регулирования других стран для применения в избирательной практике Украины.

Розглянуто концепцію гегемонії А.Грамші та переосмислення франкфуртцями спадщини Гегеля, зокрема, кризу модерного суспільства, проблему визначення влади тощо.

Охарактеризовано поняття "свобода". Розглянуто зв'язок "Я та Інший", наслідки такої взаємодії.

Проведено аналітичні оцінки трансформації політичної системи, ефективності державного управління і місцевого самоврядування, гуманітарного та етнополітичного розвитку, становлення громадянського суспільства, соціально-економічних перетворень, регіональної та оборонно-промислової політики, міжнародного співробітництва України в 2008 р. Проаналізовано особливості, напрями, чинники та механізми розвитку партійної системи держави. Описано механізми функціонування парламентської коаліції та коаліційного уряду. Висвітлено перспективи запровадження двопалатного парламенту в країні. Розглянуто питання інституціоналізації вітчизняної моделі парламентської опозиції. Розкрито роль політичних партій в реалізації механізмів прямої демократії, особливості взаємодії Президента з парламентом, урядом і провідними політичними партіями, гілок влади та провідних політичних партій у процесі здійснення конституційної реформи. Визначено соціально-ціннісні засади професійної діяльності політичної еліти, вплив інститутів громадянського суспільства на формування та реалізацію державної політики.

Проведены аналитические оценки трансформации политической системы, эффективности государственного управления и местного самоуправления, гуманитарного и этнополитического развития, становления гражданского общества, социально-экономических преобразований, региональной и оборонно-промышленной политики, международного сотрудничества Украины в 2008 г. Проанализированы особенности, направления, факторы и механизмы развития партийной системы государства. Описаны механизмы функционирования парламентской коалиции и коалиционного правительства. Освещены перспективы внедрения двухпалатного парламента в стране. Рассмотрены вопросы институционализации отечественной модели парламентской оппозиции. Раскрыты роль политических партий в реализации механизмов прямой демократии, особенности взаимодействия Президента с парламентом, правительством и ведущими политическими партиями, ветвей власти и ведущих политических партий в процессе осуществления конституционной реформы. Определены социально-ценностные основы профессиональной деятельности политической элиты, влияние институтов гражданского общества на формирование и реализацию государственной политики.

Розглянуто актуальні питання формування української політичної нації, проведення політико-конституційної й адміністративно-територіальної реформ. Увагу приділено проблемам феномену неокорпоративізму, еволюції конституційних моделей і політичних партій, оптимізації соціального діалогу, утвердження громадянського суспільства у сучасній Україні. Проаналізовано особливості походження й еволюції політичних партій в Україні, вплив соціально-політичних трансформацій на внутрішню організаційну структуру й ідеологічне позиціювання політичних партій, особливості взаємодії політичних партій з державою. Запропоновано заходи щодо підвищення відповідальності партій за виконання ними визначених законодавством функцій і корекції форм їх участі в публічній політиці у спосіб внесення змін до виборчого законодавства, реформування державної служби тощо.

Проаналізовано проблему цінового диспаритету у вітчизняному аграрному секторі. Розкрито сутність терміну "паритетність". Визначено зміст та сторони прояву проблеми диспаритетності економічних відносин. Розкрито об'єктивну сторону існування диспаритету цін. Запропоновано заходи пом'якшення диспаритетності відносин в аграрному секторі.

Розглянуто положення "Протоколу за підсумками консультацій Тристоронньої контактної групи стосовно спільних кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану Президента України П. Порошенка та Президента Росії В. Путіна" та "Комплексу заходів з виконання Мінських домовленостей" з точки зору дотримання національних інтересів під час імплементації заходів із припинення збройного конфлікту на території Донецької та Луганської областей, збереження політичної стабільності та повноти суверенітету України. Обгрунтовано тезу про неможливість досягнення тривалого і стійкого миру у разі послідовного виконання Україною Мінських домовленостей під зовнішнім тиском. Запропоновано втілення низки заходів законодавчого та управлінського характеру, які враховували б існуючі ризики та можливості Мінських домовленостей, для захисту інтересів України у переговорному процесі.

Досліджено чинники та обмеження розвитку й ефективного зростання сільськогосподарського виробництва й аграрного ринку. Запропоновано методологічні та методичні підходи щодо визначення частки аграрного сегмента в національному багатстві України, оцінювання розвитку агропродовольчого виробництва в умовах кліматичних змін та дії інноваційного чинника, формування матриці стратегій інноваційно-технологічної модернізації переробно-харчових потужностей. Розроблено засади концепції Національного кодексу сталого агрогосподарювання.