Розглянуто методи й алгоритми параметричної оптимізації: градієнтні; покоординатного, прямого, випадкового пошуку; умовної оптимізації. Наведено методи розв'язання задач лінійного, дробово-лінійного, динамічного програмування та матричних ігор.

Охарактеризовано загальні принципи та наведено приклади використання методів системного аналізу, математичного моделювання й оптимізації, зокрема, за умов невизначеності, об'єктно-орієнтованого підходу до розробки програмних систем для проектування виробів і технологічних процесів у машинобудуванні. Розкрито суть понять системи, моделі та моделювання, проектування. Викладено блоково-ієрархічний підхід до аналізу й опису об'єктів і систем. Розглянуто питання автоматизованого проектування технології та штампового оснащення на підставі візуального структурного проектування. Висвітлено особливості застосування системних методів для підвищення якісних показників проектування об'єктів машинобудування.

Охарактеризованы общие принципы и приведены примеры использования методов системного анализа, математического моделирования и оптимизации, в частности, в условиях неопределенности, объектно-ориентированного подхода с целью разработки программных систем для проектирования изделий и технологических процессов в машиностроении. Раскрыта сущность понятий системы, модели и моделирования, проектирования. Изложен блоково-иерархический подход к анализу и описанию объектов систем. Рассмотрены вопросы автоматизированного проектирования технологии и штампового оснащения на основе визуального проектирования. Освещены особенности применения системных методов для повышения качественных показателей проектирования объектов машиностроения.

Розглянуто числові методи й алгоритми рішення систем звичайних диференціальних рівнянь (ЗДР) і рівнянь у частинних похідних. Наведено методи аналізу перехідних процесів, розв'язання ЗДР з автоматичним вибором кроку, трапеції, аналізу статичних станів, методи Зейделя, Ньютона, Якобі, Гауса, Рунге - Кутта розв'язання систем ЗДР, неявний метод Ейлера. Висвітлено особливості застосування графів у процедурах автоматизованого проектування.

Рассмотрены числовые методы и алгоритмы решения систем обычных дифференциальных уравнений (ОДУ) и уравнений с частичными производными. Приведены методы анализа переходных процессов, решения ОДУ с автоматическим выбором шага, трапеции, анализа статистических состояний, методы Зейделя, Ньютона, Якоби, Гаусса, Рунге - Кутта, неявный метод Эйлера. Освещены особенности применения графов в процедурах автоматизированного проектирования.

Розкрито зміст "Альманаху Полтавського державного педагогічного університету "Рідний край", зокрема, творчості письменників, учених, громадських діячів, краєзнавців, учителів, молоді. Увагу приділено поезії, прозі, драматургії, публіцистиці, а також мово-, літературо- та мистецтвознавству.

Раскрыто содержание "Альманаха Полтавского государственного педагогического университета "Родной край", в частности, творчества писателей, учёных, общественных деятелей, краеведов, учителей, молодежи. Внимание уделено поэзии, прозе, драматургии, публицистике, а также языко-, литературо- и искусствоведению.

Досліджено феномен творчості, з позицій філософської антропології. Дослідницьке питання формується як вивчення специфіки антропологічного виміру становлення суб'єктності в ситуації творчості. Для дослідження проблеми необхідним було звернення до базових схем процесу творчості, зокрема - "творець - творіння", до аналізу складових процесу творчості та варіації їх відносин. Розглянуто концептуально важливі категорії суб'єктності, неповноти, процесуальності. Вперше проведено розділ концепцій творчості через "онтологічний показник", "додавання" або "віднімання" буття. При достатній схематичності, запропоновано концепцію, що дозволяє докладніше розглянути феномен творчості. Зроблено висновок щодо інтенціональної природи творчого процесу, що в межах філософської антропології зумовлює дослідження розвитку кожної концепції творчості, оскільки визначає їх рівність в полі втілення.

Проведено вивчення клінічних особливостей та визначення маркерів запального процесу в бронхах залежно від гендерної приналежності у 93 школярів, хворих на бронхіальну астму. До особливостей перебігу бронхіальної астми у хлопчиків шкільного віку порівняно з дівчатками слід зарахувати: утричі частіший дебют захворювання у дошкільному віці, еозинофільний фенотип у 66,13 % випадків, відсутність еозинофілії крові (відношення шансів = 3,8) за помірної еозинофілії мокротиння (відношення шансів = 1,89) із позаклітинним накопиченням еозинофільних катіонних білків у мокротинні, що в цілому сприяє кращій відповіді на призначену протизапальну терапію. Порівняно з хлопцями-однолітками у дівчаток у шкільному віці бронхіальна астма частіше дебютує у віці понад 6 років (астма пізнього початку - 60,0 %), переважає її атопічна форма (66,67 %), у периферичній крові кожної третьої хворої визначається еозинофілія, у дівчаток відмічена тенденція до внутрішньоклітинного накопичення катіонних білків в еозинофільних лейкоцитах периферичної крові, а захворювання гірше піддається контролю, що визначається переважно за результатами самооцінки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.412.202

Рубрики:

Бронхіальна астма у дітей

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.412.202

Рубрики:

Бронхіальна астма у дітей

Шифр НБУВ: РА428423 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Бронхіальна астма (БА) є хронічним захворюванням дихальних шляхів, яке характеризується утриманням хронічного запалення бронхів, що зазвичай проявляється персистуванням респіраторних симптомів хвороби. Контроль симптомів астми у дітей і моніторинг ризику несприятливих наслідків є основною метою лікування даної патології. Мета роботи - оцінити ефективність досягнення й утримання контролю БА в дітей у процесі динамічного спостереження залежно від особливостей дебюту захворювання. Для вивчення особливостей перебігу та контрольованості БА в дітей, залежно від альтернативного початку захворювання, на базі КНП "Обласна дитяча клінічна лікарня" м. Чернівці, з використанням методу "дослід-контроль" у паралельних групах із використанням простої випадкової вибірки комплексно обстежено 319 дітей. У 257 хворих (I клінічна група) БА розвинулася на тлі хронічного обструктивного бронхіту, до складу II клінічної групи увійшли 43 дитини, в яких БА дебютувала після перенесеної позалікарняної пневмонії, а третю (III) клінічну групу сформували 19 дітей, в яких БА верифіковано після стаціонарного лікування у відділенні інтенсивної терапії з приводу астматичного статусу. Показано, що у представників III клінічної групи у порівнянні з іншими хворими вірогідно частіше траплявся фенотип астми раннього початку та тяжкий перебіг захворювання, при цьому співвідношення шансів тяжкого перебігу БА в подальшому для цих дітей у порівнянні з когортою I групи становило 6,8. За результатами самооцінки контролю БА, за стандартизованими опитувальниками GINA і АСТ, а також із використанням клінічно-інструментальної оціночної шкали встановлено, що рівень контролю над захворюванням в усіх групах був недостатнім, зокрема, у дітей III клінічної групи відносно інших пацієнтів за усіма опитувальниками переважав частково-контрольований і неконтрольований перебіг БА. Проведене стандартне протизапальне базисне лікування надало змогу досягти певних позитивних змін у пацієнтів клінічних груп спостереження, причому представники III клінічної групи потребували більш активної базисної протизапальної терапії, зокрема обсяг 1-го ступеня за GINA у порівнянні до хворих I групи призначався удвічі рідше, а 4-го - у 6,9 раза частіше. Висновок: у пацієнтів із дебютом БА у вигляді астматичного статусу відносно пацієнтів із хронічним обструктивним бронхітом або пневмонією в анамнезі, у подальшому утримується гірший рівень контролю над захворюванням, причому дана когорта пацієнтів потребує більшого обсягу базисного лікування, що вимагає персоналізованого підходу до призначення терапії з обов'язковим урахуванням особливостей дебюту БА.

Захворювання органів дихання повсякчас займають значну частку візитів до педіатра чи сімейного лікаря, при цьому бронхіт зазвичай є частим клінічним проявом гострих респіраторних захворювань. Досить часто перед лікарем постає питання, як об'єктивно оцінити клінічну картину бронхіту, а найчастіше оцінка респіраторних симптомів часто базується на таких критеріях, як кашель, явища задишки чи хрипи за аускультації, однак наразі практично відсутні дані щодо тяжкості перебігу бронхіту в дітей залежно від критеріїв тяжкості захворювання. Мета дослідження - для оптимізації менеджменту хворих на бронхіт дітей вивчити клінічні особливості перебігу за різної тяжкості запалення бронхіального дерева та провести оцінку ефективності стандартної лікувальної тактики. В умовах пульмоалергологічного відділення КМУ "Обласна дитяча клінічна лікарня" у м. Чернівці обстежено 158 дітей, хворих на бронхіт. Тяжкість бронхіту оцінювалася на початку та на 3 і 7 день стаціонарного лікування за допомогою шкали тяжкості бронхіту (Bronchitis Severity Score - BSS), згідно цієї шкали у 30 пацієнтів було верифіковано легкий бронхіт, які сформували I клінічну групу, та у 128 дітей - помірний бронхіт (II клінічна група порівняння). Агресивніший запальний процес бронхів у дітей із помірно тяжким перебігом запалення бронхіального дерева у порівнянні з пацієнтами, хворими на легкий бронхіт, супроводжувався частішим у 1,6 разу рецидивуванням, наявністю в анамнезі у 9,4 % хворих епізодів позалікарняної пневмонії, тривалішим терміном стаціонарного лікування (співвідношення шансів 2,6) і скороченням удвічі тривалості періоду амбулаторно-поліклінічного лікування. Вивчення клінічної картини тяжкості перебігу бронхіту у дітей груп порівняння надало змогу встановити зростання шансів більш тяжкого перебігу захворювання на 7-й день госпіталізації у дітей із помірно тяжким бронхітом (співвідношення шансів 4,8) зі збереженням у 68,7 % цієї групи кашлю (співвідношення шансів 3,8). Оцінка лікувальної тактики у стаціонарі свідчила про потребу у збільшенні обсягу комплексної терапії у хворих із помірно тяжким бронхітом відносно дітей із легким варіантом захворювання (співвідношення шансів 12,0, відносний ризик 8,8), а також підвищення ризику необхідності у застосуванні антибактеріальної терапії (співвідношення шансів 3,7, відносний ризик 2,8) та призначенням довенного введення антибіотиків більше 3 діб (співвідношення шансів 5,0, відносний ризик 1,1).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.412.202

Рубрики:

Бронхіальна астма у дітей

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ