Досліджено проблему лікування хворих на гостру непрохідність кишечнику. Проведено клініко-експериментальні дослідження з метою вивчення стану слизового бар'єру стінки кишки. Доведено, що надмірна колонізація проксимальних відділів тонкої кишки алохтонною мікрофлорою з дистальних відділів кишечнику, яка є важливою складовою його непрохідності, на тлі порушень мікроциркуляції та перистальтики спричиняє елімінацію популяції автохтонної мікрофлори, порушення складу пристінкового слизу порожньої кишки, епітеліальних структур, проникнення бактерій і токсинів у системний кровообіг, виникнення системної запальної реакції. Запропоновано та впроваджено комплексну програму лікування хворих, яка передбачає використання патогенетично обгрунтованого підходу до вибору методів лікування з урахуванням стану слизового бар'єру стінки кишки. Завдяки застосуванню комплексу технічних прийомів є можливими виконання первинно-радикальних і первинно-відновних оперативних втручань, суттєвого покращання результатів лікування хворих та якості їх життя.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 69 пацієнтів з приводу непрохідності порожнистих органів травного каналу (ТК). Встановлено, що за наявності внутрішньочеревної гіпертензії достовірно збільшується частота ранніх післяопераційних ускладнень. Підвищення внутрішньочеревного тиску (ВЧТ) на тлі інтраабдомінальних післяопераційних ускладнень є прогностичним фактором необхідності виконання релапаротомії. Ризик госпітальної летальності визначається величиною внутрішньочеревного перфузійного тиску. Результати дослідження свідчать про необхідність проведення системного моніторингу ВЧТ у хворих за непрохідності порожнистих органів ТК.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 32 хворих на рак шлунка, ускладнений стенозом виходу з шлунка. Між рівнем внутрішньочеревного тиску (ВЧТ) та толерантністю хворих до ентерального харчування встановлено негативний зворотний зв'язок. Порушення толерантності до раннього ентерального зондового харчування (РЕЗХ) після операції має прогностичне значення у цієї категорії хворих. Проведення моніторингу ВЧТ у хворих дозволяє оптимізувати проведення РЕЗХ та має прогностичне значення щодо перебігу післяопераційного періоду.

В експерименті на 40 білих щурах-самцях масою тіла 250 - 300 г досліджено вплив внутрішньочеревної гіпертензії на формування поліорганної недостатності та бактеріальної транслокації. Підвищення внутрішньочеревного тиску (ВЧТ) у щурів спричиняє абдомінальну ішемію та відповідні ранні зміни в м'язах передньої черевної стінки, тонкій і товстій кишці, нирках, селезінці, печінці, а також бактеріальну транслокацію. Результати дослідження свідчать про необхідність моніторингу та ефективного контролю ВЧТ у хірургічних хворих.

Узагальнено досвід хірургічного лікування 11 хворих з приводу місцево-поширеного ускладненого раку правої половини ободової кишки без віддалених метастазів. В усіх хворих застосовано різні варіанти розширеної правобічної геміколектомії з резекцією суміжних органів. Обгрунтовано і деталізовано хірургічну тактику при поширеному раку правої половини ободової кишки. Результати дослідження свідчать про доцільність індивідуалізованого підходу до вибору варіанта оперативного втручання у хворих за місцево-поширеного ускладненого раку правої половини ободової кишки, що сприятиме покращанню результатів їх хірургічного лікування.

В експерименті на 50 білих безпородних щурах-самцях досліджено післяопераційні морфологічні зміни в ділянці потенційного формування колоректального анастомозу, що виникають після тотальної мобілізації прямої кишки. Встановлено, що мобілізація прямої кишки, навіть за умови збереження магістрального кровотоку, спричиняє необоротні ішемічні розлади в її стінці. Результати дослідження свідчать про підвищений ризик виникнення неспроможності швів низьких колоректальних анастомозів та обгрунтовують доцільність використання комплексу методів профілактики зазначеного ускладнення в клінічній практиці.

Узагальнено досвід лікування 52 хворих з приводу гігантських дефектів передньої черевної стінки на тлі серцево-судинної та дихальної недостатності. До основної групи спостереження включені 25 хворих, яким здійснений передопераційний прогресуючий пневмоперитонеум (ППП), до контрольної групи - 27 хворих, у яких оперативне втручання виконували без специфічної підготовки. Застосування методу ППП на першому етапі лікування сприяло достовірному зменшенню частоти ранніх післяопераційних ускладнень.

З 2009 р. в клініці виконано операцію біліопанкреатичного шунтування з вимкненням дванадцятипалої кишки за методом D. Hess - P. Marceau у 26 хворих з приводу морбідного ожиріння. Перші клінічні результати оперативного втручання (фіксовані строки спостереження 6 міс після операції) вивчені у 15 хворих. Проаналізовано основні ускладнення, вплив оперативного втручання на перебіг супутніх, пов'язаних з ожирінням, захворювань та розладів метаболізму.

Проведено про- та ретроспективний аналіз діагностики та лікування 22 хворих з приводу хронічного болю у пахвинній ділянці, спричиненого нейропатією пахвинних нервів. З них у 7 пацієнтів в анамнезі були відомості про виконання операцій у нижніх відділах живота, 15 - раніше не оперовані. Резекція клубово-пахвинного нерва виконана у 10 хворих, стегнової гілки статево-стегнового нерва - в 1, клубово-пахвинного та статево-стегнового нервів - у 7, розсічення фасції та зовнішнього затульного м'яза - в 1. Встановлено високу ефективність селективної резекції пахвинних нервів, ідентифікованих за допомогою блокади, у хворих, яким не виконували операцію у нижніх відділах живота; після оперативних втручань позитивний ефект досягнутий після невректомії двох нервів - клубово-пахвинного та статево-стегнового. Висока точність верифікації діагнозу (86 - 90 %), низька частота ранніх і пізніх ускладнень, переважання відмінних та хороших результатів лікування (у 78 % спостережень) надають змогу вважати обрану лікувально-діагностичну тактику оптимальною.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-59 + Р415.202.1-5

Рубрики:

Цукровий діабет

Ожиріння

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати хірургічного лікування 181-го хворого з паховими та стегновими грижами з використанням синтетичних алотрансплантатів і сучасних методик пластики. Спостережено ускладнення після операції у 7 хворих (3,9 %), рецидивів грижоутворення не було.

Изучены тканевые реакции на имплантацию полипропиленовой сетки, обработанной коллагеном, после проведения пластики экспериментального дефекта у крыс при преперитонеальной локализации протеза. Исследование проводили в двух экспериментальных группах. Группа 1 - у 17 крыс производили экспериментальный дефект мышечно-апоневротического слоя передней брюшной стенки размером 3 см с дальнейшей фиксацией полипропиленовой сетки размерами 0,5 x 1,0 см в преперитонеальном пространстве. Группа 2 - у 20 крыс в аналогичных условиях использовали полипропиленовую сетку, обработанную коллагеном. Морфологический анализ этапов формирования рубцовой ткани у крыс в зоне имплантации в преперитонеальном пространстве по основным стереологическим характеристикам клеточных и волоконных структур соединительной ткани с учетом тканевых гемодинамических особенностей свидетельствует о существенных преимуществах использования полипропиленовой сетки, обработанной коллагеном, на протяжении 2 месяцев после экспериментальной герниопластики.

Вивчено патогенетичні особливості синдрому хронічної внутрішньочеревної гіпертензії у хворих на морбідне ожиріння (МО), яким виконано баріатричні оперативні втручання. Проаналізовано вплив фактора внутрішньочеревного тиску на перебіг супутніх захворювань та післяопераційного періоду у хворих на МО.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.733

Рубрики:

Порушення функцій кишечника

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано можливі механізми клінічної ефективності "рукавної" резекції шлунка у хворих на ожиріння. Метаболічний ефект операції пов'язаний не тільки зі зменшенням об'єму шлунка, а й прискоренням пасажу вмісту по шлунковій трубці та тонкій кишці.

Вивчено окремі ланки патогенезу рубцевих гриж передньої черевної стінки у хворих на морбідне ожиріння після баріатричних оперативних втручань. Проаналізовано вплив фактора внутрішньочеревного тиску на розвиток гриж черевної стінки, обгрунтовано доцільність диференційованого профілактичного протезування післяопераційного доступу в означеної категорії хворих.

Мета роботи - покращити результати лікування пацієнтів на первинну пахвинну грижу шляхом вдосконалення технічних прийомів виконання лапароскопічного хірургічного втручання. Проведено ретроспективний аналіз 125-ти відеолапароскопічних операцій з приводу пахвинної грижі у 112-ти (89,6 %) чоловіків і 13-ти (10,4 %) жінок, віком 17 - 84 (57 +- 19,8) років за методикою трансабдомінальної преперитонеальної пластики (ТАПП) за період з 2013 по 2015 рр. Досліджено місце та довжину розрізу очеревини, якість гемостазу за використання енергії монополярних інструментів і біполярних, використовуючи енергію електрозварювання живих тканин обладнанням "Патонмед", техніку та повноту виділення грижового мішка, вибір типу протеза, його розміри, спосіб фіксації сітки та зашивання очеревини. Висновки: застосування для мобілізації та відновлення цілісності очеревини біполярних ножиць з енергією електрозварювального обладнання "Пагонмед" надає змогу виконати мінімальний розріз очеревини, практично виключити геморагічні ускладнення та прискорити етап відновлення очеревини; виникнення хронічного післяопераційного пахвинного болю пов'язане з методикою фіксації протезу за допомогою стиплерів; використання самофіксуючих сіток у разі лапароскопічної протезної пластики за методикою ТАПП надає змогу уникнути гематом, знизити кількість сером, не викликає хронічного пахвинного болю в післяопераційному періоді; методика електрозварювання м'яких тканин і сучасних протезних матеріалів надає змогу зменшити матеріальні витрати на операцію, що сприяє більшій популяризації лапароскопічного втручання.

Мета роботи - покращити результати хірургічного лікування хворих на захворювання товстої кишки шляхом удосконалення тактики виконання відновних операцій. Проведено ретроспективний аналіз лікування 398-ми пацієнтів протягом 2006 - 2015 рр. на клінічній базі кафедри хірургії № 1. З них: 283-х (71,1 %) було оперовано з приводу раку товстої кишки, а 115 (28,9 %) - з приводу виразкового коліту, хвороби Крона, родинного аденоматознош поліпозу, хронічного декомпенсованого колостазу, ускладненого перебігу дивертикулярної хвороби товстої кишки. Автори надають перевагу виконанню первинно-відновних втручаннь. Первинні відновні операції було виконано у 301-го (75,6 %) хворого, вторинні - 97-ми (24,4 %). Протектуючу ілео-, колостому формували за субкомпенсованої обтураційної непрохідності товстої кишки, а також з метою протекції найбільш технічно складних анастомозів. Висновки: розроблена тактика відновних операцій на товстій кишці передбачає пріоритет первинно відновних операцій, використання протипоказань до їх виконання, вибір типу, способу формування анастомозу, прогнозування та цілеспрямовану профілактику ускладнень, їх діагностику та лікування; використання розробленої тактики відновних операцій на товстій кишці сприяє зменшенню частоти виникнення ускладнень, зумовлених формуванням і загоєнням міжкишкових анастомозів до 2,3 %, летальних наслідків до 0,2 %.

Представлено досвід використання технології електрозварювання біологічних тканин у 158 хворих з застосуванням вітчизняного високочастотного електричного генератора ЕК 300 М1. Основними хірургічними втручаннями, під час яких використовували методику електрозварювання біологічних тканин, були лапароскопічна апендектомія, лапароскопічна холецистектомія, лапароскопічна пластика пахвинної грижі, відкрита резекція тонкої та товстої кишки. Використання методу електрозварювання дозволило суттєво зменшити тривалість втручання, об'єм крововтрати, кількість кліпс, що застосовують для досягнення гемостазу та герметизації анатомічних структур після їх пересічення. Аналіз одержаних результатів свідчить про високу ефективність використання методики для з'єднання біологічних тканин, а також прискорення процесів їх репарації після роз'єднання.

Наведено 8-му редакцію TNM-клacифiкaції раку товстої кишки (UICC, AICC, 2017), в якій внесено зміни до категорій T, N і M, котрі відображують сучасні погляди на клінічне (cTNM) і патогістологічне (pTNM) прогностичне групування хворих на рак товстої кишки. Основні зміни у класифікації прокоментовано з клінічних позицій.