Рассмотрена перспективность создания лекарственной карамели, которая может стать лечебно-профилактическим средством при заболеваниях ротовой полости, профилактики и лечения стоматологических заболеваний, предупреждения кариеса зубов; для возбуждения аппетита, повышения жизнедеятельности организма, профилактики онкозаболеваний, устранения неприятного запаха и вкуса лекарственных веществ. Приведена классификация современных вспомогательных веществ для изготовления карамели и номенклатура видов лекарственной карамели разных производителей.

Завдяки застосуванню адекватних і найбільш інформативних методів морфологічних досліджень встановлено особливості топографії та розгалуження непарних вісцеральних гілок черевної частини, виявлено варіанти топографії даних судин у плодів та новонароджених. Отримані результати можуть слугувати морфологічною основою для удосконалення існуючих і розробки нових методів антенатальної профілактики, хірургічної корекції, а також сприятимуть уточненню діагностики вроджених вад і набутих після народження захворювань органів черевної порожнини у дітей раннього віку.

За допомогою комплексу морфологічних методів дослідження вивчено 42 трупи зародків та передплодів людини. Наведено дані про термін закладки та розвиток непарних вісцеральних гілок аорти на ранніх стадіях онтогенезу (зародки, передплоди).

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*333.89*692.131.1

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч510.21 + Ч510.912.1

Рубрики:

Функціональні зміни крові, кровотворення, серцево-судинної системи при заняттях фізичними вправами

Лікарський контроль за фізичним розвитком дітей і підлітків

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В настоящее время фармакотерапия является основной составляющей успешного лечения артериальной гипертензии и ее последствий. При этом арсенал эффективных лекарственных средств доказательной медицины в этой области достаточно ограничен. Значительный интерес специалистов в этой области вызывают препараты - блокаторы кальциевых каналов, что связано с их высокой эффективностью, хорошей переносимостью, возможностью использования как в комбинированной, так и в монотерапии. Дилтиазем является одним из наиболее широко используемых в клинической практике антагонистом кальция. Результатом его действия является снижение потребности миокарда в кислороде, улучшение коронарного кровотока и снижение артериального давления. Недостатки его перорального и иньекционного введения можно нивелировать путем использования трансмукозного введения дилтиазема, в частности ректального с использованием соответствующих мягких лекарственных форм. Цель работы - изучение влияния концентрации поверхностно-активных веществ (моноглицеридов дистиллированных) на высвобождение дилтиазема из суппозиториев ректальных на заводской жировой основе, которое осуществляли с помощью метода равновесного диализа по Крувчиньскому. Концентрацию дилтиазема в диализатах устанавливали спектрофотометрически. В результате проведенного биофармацевтического изучения установлено, что концентрация моноглицеридов дистиллированных в количестве 2 % от массы суппозиториев обеспечивает оптимальный уровень высвобождения дилтиазема из ректальной лекарственной формы.

Проведено диференційовану діагностику больових синдромів поперекового відділу хребта за допомогою методів прикладної кінезіології. Здійснено аналіз клінічних груп пацієнтів, виявлено основні причини в механізмах формування вертеброгенного, нутрощевого та змішаного больових синдромів поперекового відділу хребта. На прикладах пацієнтів з хронічними болями в поперековому відділі хребта доведено доцільність впровадження методів прикладної кінезіології в діагностично-лікувальний процес.

На підставі проведеного аналізу джерел літератури узагальнено існуючі відомості про вроджені вади скелету кисті та запропоновано їх класифікацію та тлумачення згідно абетки.

Отмечено, что дилтиазем является одним из наиболее широко используемых в клинической практике антагонистом кальция. Результатом его действия является снижение потребности миокарда в кислороде, улучшение коронарного кровотока и снижение артериального давления. Недостатки его перорального и инъекционного введения возможно нивелировать путем использования трансмукозного введения дилтиазема, в частности ректального с использованием соответствующих мягких лекарственных форм. Цель работы - изучение последствий термообработки суппозиторной массы с дилтиаземом в пределах температур, сопровождающих технологический процесс производства суппозиториев. На основании проведенных термогравиметрических исследований на дериватографе Shimadzu DTG-60 (Япония) установлено, что термообработка суппозиторной массы с дилтиаземом на липофильной заводской жировой основе с содержанием 2 % моноглицеридов дистиллированных при температурах, принятых в технологическом процессе изготовления суппозиториев (70 - 80 °C) не приводит к деструкции ее компонентов. При этом выявлено, что разработанное лекарственное средство является механической смесью действующих и вспомогательных веществ, поскольку ее ингредиенты не взаимодействуют между собой.

За допомогою мікроскопічного методу дослідження виявлено особливості структурних змін шарів стінки стравоходу впродовж плодового періоду онтогенезу людини. Встановлено, що у плодів поряд з процесами проліферації епітелію слизової оболонки стравоходу відзначаються явища його диференціації. Інтенсивний розвиток гладеньких м'язових клітин м'язового шару слизової та м'язової оболонок стравоходу відбувається у 10-місячних плодів людини.

На підставі проведеного аналізу джерел літератури зроблено спробу узагальнити існуючі відомості про вади розвитку скелета стопи і запропоновано їх класифікацію та тлумачення відповідно до алфавіту. Вроджені вади розвитку стопи можна розподілити на типові (самостійні нозологічні форми) і атипові (комбіновані з іншими аномаліями чи захворюваннями). Найбільш розповсюдженими вродженими вадами скелета стопи є клишоногість, плоскостопість, полідактилія, синдактилія та ектродактилія.

Наведено коротку характеристику варіантів будови та уроджених вад кісток людини, а також найбільш поширені «спадкових синдромів, які супроводжуються деформаціями мозкового та лицевого черепа, скелету грудної клітки, кісток верхньої і нижньої кінцівок, хребта, вказано тип успадкування та мутацію гена, який викликає дані порушення. Уроджені вади розвитку (УВР) - це сукупність різних відхилень від нормальної будови та функціонування організму, що виникли у процесі внутрішньоутробного розвитку як локальна помилка морфогенезу. Ці відхилення від норми виявляються в дітей вже при народженні. Ембріональний розвиток є надзвичайно складним процесом, що відбувається лише при певному поєднанні внутрішніх і зовнішніх умов. Кожна наступна стадія слідує за попередньою та залежить від умов розвитку, що є в даний момент. Якщо які-небудь із зовнішніх, або внутрішніх умов, важливих для здійснення нормального процесу морфогенезу відсутні, або якщо додається якийсь зовнішній чинник, що здатний вплинути на хід формування плода, процес розвитку відхиляється від нормального. У деяких випадках, коли дія цього чинника була тимчасовою, після його усунення організм зародка здатний вирівняти хід свого розвитку (явище регуляції) і в результаті розвивається нормальний організм. За інших умов дія пошкоджуючого чинника виявляється незворотною і зародок або гине, або організм народжується на світ з тими чи іншими дефектами будови. У медичній літературі широко використовуються такі терміни, як гаметопатія, бластопатія, ембріопатія та фетопатія, які вказують на певні тимчасові періоди внутрішньоутробного розвитку, коли діяли шкідливі ушкоджуючі чинники. Проте, у медичній практиці найчастіше використовується термін «ембріопатія», який завжди свідчить про наявність грубих видимих вад чи аномалій розвитку. Це можна пояснити тим, що в ембріональному періоді і формується більшість вад розвитку.