Викладено курс латинської мови з урахуванням особливостей підготовки майбутніх фахівців-ветеринарів. Увагу приділено сучасному термінотворенню, вживаному у ветеринарній медицині, порівняльній морфології та біології, методиці написання рецептів. Наведено латинсько-українсько-англійський і українсько-латинсько-англійський словники з даних питань.

Изложен курс латинского языка с учетом особенностей подготовки будущих специалистов-ветеринаров. Уделено внимание современному терминообразованию, употребляемому в ветеринарной медицине, сравнительной морфологии и биологии, методам написания рецептов. Приведены латинско-украинско-английский и украинско-латинско-английский словари по данным вопросам.

Проаналізовано системно-мовне і мовленнєве функціонування термінів греко-латинського походження у межах термінологічних одиниць, що належать сучасним терміносистемам юридичних і економічних наук індоєвропейських і фінно-угорських мов. Описано відбиття у відповідних термінах ряду мов (української, російської, німецької, французької, англійської) семантичних процесів: синонімії, полісемії, антонімії. Вивчено участь у цих процесах терміноелементів класичного походження. Афікси та афіксоїди розглянуто як компоненти повного або часткового обрамлення сучасних термінів, структурна будова яких утворює ініціально-фінальний формантний код.

Проаналізовано прийоми перекладу етикетних формул (на матеріалі романів Джейн Остін). Увагу приділено вживанню іншомовних слів у засобах масової інформації. Вивчено традиції дослідження аспектуальних властивостей сталих дієслівно-іменникових словосполучень. Подано інформацію про типи підсистем німецької розмовної мови. Досліджено вплив синтаксичної функції на морфологічні особливості англійського займенника. Визначено роль і місце гуманітарних дисциплін у процесі підготовки майбутніх медиків. Увагу приділено писемним пам'яткам XV - XVI ст. як відзеркалення наукової картини світу. Розглянуто когнітивні та оцінні особливості концепту "істина" (фрейм "суб'єкт шляху").

Запропоновано новий погляд на словотвірні механізми формування сучасних наукових термінів. Зазначено, що багатоаспектний аналіз термінів генетично споріднених і неспоріднених мов є вагомим внеском у вивчення спільного термінологічного фонду. Такий підхід до специфіки структури термінів розкриває широке коло проблем і сприяє пошуку їх формальних ознак, пов'язаних з законами декодування змісту нових понять, формує погляд на мову як на системно-структурне явище. Увагу приділено емоціям та їх вербалізації у процесі спілкування, структурно-семантичним особливостям творення та функціонування сучасних анатомічних термінів, біноміальним і триномінальним назвам ботанічної і зоологічної номенклатур.

Викладено матеріал для забезпечення системного вивчення класичної мови, формування у студентів сучасної системи понять латиномовної термінології для вільної орієнтації у різних медичних підсистемах (анатомії, фізіології, гістології, ембріології, фармації тощо) на рівні фахового використання та спілкування. Увагу приділено сучасному термінотворенню, вживаному у ветеринарній медициці, порівняльній морфології та біології, а також методиці написання рецептів.

Словник містить всі анатомічні номенклатурні назви структур організму птахів латинською, українською та російською мовами. Подано закінчення більшості латинських іменників у родовому відмінку однини, вказано їх рід, число, зазначено наголос, вказано родові закінчення прикметників тощо.

Мета роботи - проаналізувати специфіку рецепції античних мотивів та образів у літературній спадщині українських неокласиків початку ХХ ст., зокрема М. Зерова і М. Рильського. Творчість представників неоклассики розглянуто в культурологічному та літературознавчому аспектах. Розглянуто трансформацію античних символів як механізми "пам'яті культури" та семіотичні конденсатори в синхронії тексту. Доведено, що незважаючи на спільне для неокласиків тяжіння до калокагатії як естетичного ідеалу античної культури, яка передбачала гармонію почуттів раціональної сфери, тілесного та духовного начал, високої культури мислення та дисципліни поетичного мовлення, естетична платформа не зводиться до принципів "чистого класицизму", трактування класичних форм і принципів як універсальних і незмінних норм. Зроблено иисновки, що представники доби "розстріляного відродження" залишили неоціненну спадщину. Творчість неокласиків є результатом взаємодії традицій і новацій, національних тенденцій із запозиченим і трансформованим досвідом рецепції античного тексту у світовій літературі. М. Зеров і М. Рильський розвинули українську поетичну традицію, збагатили українську поезію надбаннями античної літератури.

Проаналізовано розмаїття проблем моралі, доброчинності, творення добра - це закони, максими, які здатні регламентувати сьогочасні потреби нашого суспільства. За умов утвердження національної культури розглянуто послання, що виконують роль відкритих листів прийдешнім поколінням, підкреслюючи своїм існуванням залежність вічних цінностей від розмаїття естетичних установ. Розглянуто культуру спілкування як синтез єднання з навколишнім світом. Зазначено особливу роль літературних памяток у формуванні українського світогляду. В лінгвокультурологічному аспекті висвітлено поняття моралі, духовності та гармонії.

Представлено фонетичний та граматичний матеріал із нормативного курсу латинської мови, комплекс вправ, спрямований на закріплення і систематизацію набутих знань. Приділено увагу лексико-термінологічному матеріалу (латинсько-український та українсько-латинський словники обсягом близько 4000 лексичних одиниць). Розглянуто нариси з історії латинської мови та етимологічний довідник.

Наведено фонетичний та граматичний матеріали із нормативного курсу латинської мови, комплекс вправ, спрямованих на закріплення та систематизацію набутих знань, умінь і навичок, достатній лексико-термінологічний матеріал (латинсько-український та українсько-латинський словники обсягом близько 4 000 лексичних одиниць), нариси з історії латинської мови та біологічної систематики, етимологічний довідник.

Наведено близько 4 100 класичних та сучасних термінів ландшафтної архітектури, дизайну середовища, садово-паркового господарства. Зазначено, що формування термінологічної системи ландшафтного мистецтва та його складових здійснюється відповідно до складного комплексу естетичних, функціональних та економічних вимог.