Вперше розглянуто значення традиційної вишивки в українському одязі ХХ ст. Висвітлено історико-культурні умови розвитку вишивки в Україні. Охарактеризовано особливості новаторства у творчості художників-модельєрів і народних майстрів, які працювали на виробництвах "Укрхудожпрому" та у Будинках моделей. Проаналізовано шляхи формування нового різновиду художньої вишивки в одязі початку ХХІ ст., а також узагальнено досвід роботи зі збереження традицій української народної вишивки завдяки вивченню їх у навчальних закладах, діяльності Украінського центру культурних досліджень й обласних науково-методичних центрів України.

Визначено невирішені ключові наукові питання з оцінки та зниження рівнів виробничої канцерогенної небезпеки, спричиненої природним (сонячним) ультрафіолетовим випромінюванням (УФВ). Окреслено перспективні напрями первинної профілактики виробничо-зумовлених злоякісних новоутворень шкіри та ока, пов'язаних з надлишковою експозицією працюючих УФВ.

Подано ретроспективу традиційного українського одягу у контексті творчого досвіду та духовної культури українців. Висвітлено питання етнічної самобутності, історії, сьогодення та майбутнього українського костюма. складником якого є традиційна українська вишивка. Зазначено, що кожен зразок вишиваного одягу дає уявлення про практичні навички, рівень майстерності, потреби та запити українського народу, а також є прикладом його неповторності у світовій культурі. Важливу роль у збереженні, відродженні, використанні історичного досвіду українського народного мистецтва вишивання відіграє зацікавлена підтримка держави, яка сприяє успішному запровадженню кращих здобутків традиційного мистецтва не лише у мережу індивідуального пошиву, але й у масове серійне виробництво повсякденного одягу.

Висвітлено ретроспективу "Укрхудожпрому" у контексті творчого досвіду, духовної культури українців. Розкрито питання етнічної самобутності, історії, сьогодення та майбутнього українських художніх промислів у побуті та мистцетві як складової формування зацікавлення та підтримки суспільства. Зазначено, що у XX ст. держава відігравала значну роль у розвитку художньої промисловості у регіонах, що були осередками традиційного українського мистецтва: на базі колишніх "артілей", виросли навчальні центри, випускники яких стали надійним резервом кадрів для потужних виробничо-творчих об'єднань з експериментальними лабораторіями, виробничими цехами та філіями з новітньою для первого періоду спеціальною технікою. Показано, що все це сприяло успішному запровадженню кращих здобутків традиційного мистецтва у масове серійне виробництво. Увагу приділено питанням розвитку ткацтва, килимарства, вишивки, різьбярства, кераміки, скла та порцеляни, ювелірної справи та ковальства.

Відображено результати комплексного мистецтвознавчого та культурологічного дослідження, узагальнено науково-теоретичні та методологічні підходи до вирішення проблеми. Уточнено понятійний і предметний зміст ключових понять, зокрема таких, як "виробництво" та "промисловість". Представлено результати ретроспективного аналізу діяльності концерну "Укрхудожпром" у контексті автентичного промислового досвіду, спрямованого на збереження та просування багатовікової культури України. Висвітлено питання історії, сьогодення та майбутнього українських художніх промислів у побуті та мистецтві як складової формування зацікавлення та підтримки суспільства. Визначено роль держави щодо сприяння розвитку традиційного українського мистецтва та художньої промисловості у XX ст. Установлено, що на базі "артілей" створювались навчальні центри, готувались кадри для виробничо-творчих об'єднань з експериментальними лабораторіями, цехами та філіями, формувалася творча еліта України. Вміщено додаткові матеріали: архівні світлини, документи організаційно-виробничого та фінансового характеру, які розкривають діяльність концерну "Укрхудожпром".

Представлено результати наукових досліджень аспірантів, здобувачів і магістрів, у яких висвітлено актуальні питання розвитку культурно-мистецької освіти у викликах часу. Висвітлено художні практики минулого та сучасності в оптиці мистецтвознавства. Визначено соціокультурні проблеми сучасного дизайну і художньої творчості. Розглянуто питання інформаційної, бібліотечної та архівної справи в медіапросторі України. Представлено завдання прикладної культурології: сучасні тренди.