Наведено дані досліджень загального білка і його фракцій у крові в різні періоди вирощування і годівлі ремонтних телиць основних молочних порід Західного регіону України.

Розглянуто фізіологічні особливості формування імунобіологічної реактивності у телиць української чорно- і червоно-рябої молочної та чорно-рябої і симентальської порід. Виявлено міжпородні відмінності у процесі становлення природної резистентності та продуктивності. Вперше в господарстві за рівних умов утримання і годівлі тварин дослідних порід досліджено комплекс фізіологічних показників, які характеризують міжпородні особливості росту і розвитку ремонтного молодняка в окремі технологічні періоди, природну стійкість організму до факторів зовнішнього середовища і наступну продуктивність. Встановлено, що ремонтні телички новостворених порід української чорно- і червоно-рябої молочної відзначаються вищими показниками імунобіологічної резистентності та продуктивності, ніж телички базових материнських - чорно-рябої та симентальської, які, в свою чергу, проявляються у разі нормованої годівлі та забезпеченні оптимального режиму утримання. Отримано результати міжпородних відмінностей формування даних процесів у динаміці постнатального періоду, що дозволили розробити нові підходи до підвищення імунобіологічної реактивності та продуктивності тварин новостворених вітчизняних порід молочної худоби. З метою підвищення захисних функцій організму та продуктивних якостей тварин запропоновано застосовувати біологічно-активні речовини (мікро- і макроелементи, вітаміни) як кормові домішки до основного раціону годівлі тварин.

Вивчено вміст важких металів у біологічній системі довкілля - корми - тварина - тваринна продукція. Проведені дослідження показали, що концентрація важких металів (Sr, Cd, Pb та Sn) у досліджуваних об'єктах, відібраних за агроекологічних умов Лісостепу, не перевищувала гранично допустимих концентрацій. Результати дослідження кормів для ВРХ показали високий вміст олова у лучному сіні та соломі, відповідно 3,19 та 2,39 мг/кг, а в кукурудзяному силосі та комбікормі рівень цього елемента був значно нижчий: 0,13 та 0,22 мг/кг. Встановлено, що вміст свинцю у дерті був дещо вищий від гранично допустимого рівня - 0,44 мг/кг сирої маси корму. У шерсті корів вміст олова був найвищий - 18,74 мг/кг, що свідчить про накопичення цього елемента в організмі корів впродовж тривалого часу.