Проетимологізовано поліські номени на позначення понять народної медицини та лікувальної магії: гута, гудир, гургуни, кирзати, к'ерзави, каракоти, кунтиш, кутишка, чеверногий. З'ясовано їхню первинну структуру, словотвірну модель і семантичну мотивацію.

The article deal with the etymological analysis of folk medicine and medical magic nomens: гута, гудир, гургуни, кирзати, к'ерзави, каракоти, кунтиш, кутишка, чеверногий. Interpretated primary structure, derivation model and semantic motivation of fluse words.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.4-316.1

Шифр НБУВ: Ж60955 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.4-316.1

Шифр НБУВ: Ж60955 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.4-316.1

Шифр НБУВ: Ж60955 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати етимологічного аналізу гідронімів басейну Верхнього Дністра. Розкрито особливості структури та семантики, принципи мотивації назв таких річок і потоків, як Бережанка, Білька, Волосянка, Каловець, Лютичана, Марушка, Тернавка.

Приведены результаты этимологического анализа гидронимов бассейнов Верхнего Днестра. Раскрыты особенности структуры и семантики, принципы мотивации названий таких рек и потоков, как Бережанка, Билька, Волосянка, Каловец, Лютичана, Марушка, Тернавка.

Досліджено процес модифікування целюлозних ультрафільтраційних мембран шляхом адсорбції хітозану за умов природної конвекції розчину. Проаналізовано вплив параметрів модифікування на функціональні характеристики мембран у процесі ультрафільтрації одно- та двозарядних електролітів. Установлено, що швидкість потоку пермеату знижується під час зростання концентрації хітозану у модифікуючому розчині за тисків, більших 0,25 МПа, і не змінюється у діапазоні високих концентрацій полімеру (до 1 %) за рахунок формування щільного гелевого шару на поверхні мембрани. Характеристики модифікованих мембран залежать як від концентрації хітозану, так і від природи розчинника. Показано, що фільтрування електроліту крізь мембрану, модифіковану в хлороводневій кислоті, дозволяє затримати на 20 % більше іонів міді, ніж під час застосування композитної мембрани з оцтової кислоти.

Досліджено ефективність видалення іонів міді з водних розчинів за допомогою методу ультрафільтрації, посиленої хітозаном. Визначено коефіцієнт затримки Cu(II) в розчинах, які містять іони одного та багатьох металів, у присутності біополімеру хітозану. Досліджено вплив різних експериментальних параметрів, таких як час взаємодії полімеру з металом, початкова концентрація іонів металу, концентрація фонового електроліту та рН на кінетику видалення іонів міді. Ступінь затримки хітозану збільшується зі зростанням рН через зміну конформації молекул полімеру. Залучення іонів важких металів до комплексоутворення з хітозаном призводить до ефективного видалення іонів металу з розчину. Згідно з феноменом комплексоутворення ступінь затримки іонів металу збільшується зі збільшенням співвідношення хітозану до іонів металу. Знайдено умови ефективної затримки міді за збереження високої швидкості потоку пермеату крізь ацетатцелюлозну мембрану.

Досліджено процес видалення іонів нікелю з водних розчинів із застосуванням методу комплексоутворення-ультрафільтрації. Визначено умови формування композиційних мембран на основі целюлози та хітозану за допомогою методу примусової конвекції у разі надання зовнішнього тиску. Встановлено оптимальні умови, за яких спостережено максимальні значення коефіцієнта затримки іонів нікелю й об'ємного потоку пермеату крізь модифіковану мембрану. Проаналізовано вплив параметрів модифікування на функціональні характеристики композиційної мембрани, а саме, вплив молекулярної маси хітозану, природи розчинника та концентрації розчину хітозану, радіуса пор комерційної целюлозної мембрани та pH розчину електроліту. Розроблено методику модифікації целюлозних мембран розчином хітозану високої концентрації. Досліджено процес регенерації мембрани за умов дворазового циклу забруднення - регенерація - забруднення та встановлено, що процес регенерації суттєво залежить від початкових умов модифікування мембрани.

У дисертації робиться цілісний етимологічний огляд гідронімікону басейну Верхнього Дністра; аналізується структура й семантика визначених назв водних об'єктів, а також словотвірні моделі, за якими вони утворилися. На основі ареального аналізу системи гідронімів висловлюється припущення про їх органічний зв'язок із архаїчною слов'янською гідронімією Правобережної України й усієї Славії.

Проведено етимологічний аналіз гідронімів басейну Середнього Дністра, описано дериваційні та семантичні моделі творення гідронімів. Визначено зв'язок назв численних річок і потоків із географічними особливостями даного регіону, матеріальною та духовною культурою місцевого населення. Наведено покажчик гідронімів і гідронімних варіантів.

Проведен этимологический анализ гидронимов бассейна Среднего Днестра, описаны деривационные и семантические модели создания гидронимов. Определена связь названий многочисленных рек и потоков с географическими особенностями данного региона, материальной и духовной культурой местного населения. Приведен указатель гидронимов и гидронимных вариантов.

Запропоновано фрагмент етимологізації архаїчного гідронімікону Чернігівсько-Сумського Полісся - давньозаселеного українського ареалу, зокрема здійснено структурно-семантичний аналіз гідронімів Брак, Дива, Знобівка, Знори, Ірпа, Клюс.

Наведено бібліографічний опис індивідуальних і колективних праць українських мовознавців, істориків, краєзнавців із назвознавства від другої половини XIX ст. до 2000 р. включно (монографії, збірники наукових праць, навчальні посібники, статті, тези та матеріали доповідей на наукових конференціях, семінарах, з'їздах, конгресах, рецензії), а також вміщено різноманітні ономастичні довідники, опубліковані в Україні та за її межами.

Приділено увагу функціонуванню онімної лексики в період із кінця XX (90-і роки) і початку XXI ст., коли на національний іменник стали впливати різноманітні зміни в сучасному соціально-політичному середовищі.

Запропоновано етимологічне дослідження гідронімів Баги, Гладиш, Карабан, Прадина, Сула, Суріча, зафіксованих у басейні Нижнього Дністра. Увагу акцентовано на проблемі встановлення етимона наведених назв з огляду на їх неоднозначне тлумачення - або в системі слов'янських лексичних відповідників, або як генетично тюркських чи східнороманських утворень. Це зумовлено особливостями формування нижньодністерського гідронімікону в ареалі з хронологічно різними впливами на місцевий словник.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.14-316

Рубрики:

Українська мова

Шифр НБУВ: Ж70256 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано ойконіми з російськомовною формою, зафіксовані на території сучасної Одеської області. Це назви Дальнічень, Зоря Труда, Міліардівка, Надежда, Надеждівка, Полезне, Сухий Овраг, Удобне, Ульяновка, Южне. З'ясовано історію виникнення цих назв у зазначеному регіоні, закцентовано на їх невідповідності нормам сучасної української літературної мови.

Наведено інформацію про колективні й індивідуальні монографії, словники, лінгвістичні атласи, пам'ятки української мови, наукові та науково-популярні статті, автореферати, тези доповідей і матеріали наукових конференцій, з'їздів, конгресів, публікації в засобах масової комунікації та ін. Інформацію подано за розділами, назви яких зорієнтовані на проблематику наукових досліджень, зокрема: загальні питання лінгвоукраїністики, історія української мови, етимологія, діалектологія, ономастика, фонетика, морфологія, синтаксис, словотвір, лексикологія, фразеологія, термінологія, лексикографія, стилістика, культура мови, соціолінгвістика, корпусна лінгвістика, структурна лінгвістика тощо.

Установлено різномовні пласти гідронімів басейну Дністра та послідовність їх формування. З'ясовано генезу назв гідрооб'єктів, проаналізовано їхню структуру, відновлено доонімну (апелятивну) семантику їхніх основ. На підставі етимологічного аналізу так званих субстратних - фракійських, іллірійських, кельтських, давньогерманських - гідронімів у басейні Дністра встановлено, що вони не мають суцільнолексемних відповідників серед топонімів тих регіонів Центральної та Східної Європи, які тривалий період були середовищем проживання фракійців, іллірійців, кельтів і германців, але мають підтримку в системі апелятивної і топонімної лексики української та інших слов'янських мов. Наголошено на різнохронологічності та базовості слов'янського пласту гідронімії Дністра, адже Наддністрянщина - одна з найдавніших територій, у межах яких відбувалося становлення слов'янського етносу. Виявлено та проетимологізовано кількісно незначний, порівняно зі слов'янським, пласт неслов'янської гідронімії цього басейну, сформований двома групами назв: гідронімами східнороманського походження; генетично тюркськими гідронімами. Відтворено цілісну картину формування гідронімії басейну Дністра на основі мовних і позамовних чинників.

Висвітлено творчий шлях доктора філологічних наук Ірини Михайлівни Желєзняк. Вміщено статті вітчизняних і зарубіжних дослідників з актуальних проблем слов’янської ономастики та етимології, а також рецензії на нові ономастичні видання. Виокремлено дослідження групи мовознавців на чолі з К.К. Цілуйком, серед них була й І.М. Желєзняк, яка зосередила свою основну увагу і зусилля на дослідженні різних власних назв. Зазначено, що наукові інтереси цього ономастичного колективу були багатогранні й різноаспектні, що згодом дало змогу київським дослідникам онімної лексики стати універсальними ономастами й закономірно зумовило формування Київської ономастичної школи. Розуміння важливості ономастичних студій не лише для історії мови, а й для історії взагалі спонукало Ірину Михайлівну запровадити таку форму обговорення нагальних ономастичних і дотичних до них історичних проблем, як міждисциплінарний науковий семінар. Перший такий науковий захід, присвячений дослідженню історії й онімікону Київського Полісся, відбувся в 1986 р. Ірина Михайлівна стала натхненником і організатором 13 ономастичних семінарів, шість із яких відбулися в Інституті мовознавства імені О.О. Потебні, а наступні 7 - у створеному в 1991 р. Інституті української мови НАН України, де було сформовано відділ ономастики, який очолила І.М. Желєзняк. Незмінним керівником відділу Ірина Михайлівна була до 2002 р., передавши естафету В.П. Шульгачу. Наукову назвознавчу роботу в Інституті української мови НАН України було спрямовано на дослідження тих онімних класів, які безпосередньо пов’язані з історією, — гідронімів, ойконімів, антропонімів, етнонімів.

Висвітлено основні етапи життєвого та творчого шляху провідного українського мовознавця доктора філологічних наук Василя Вікторовича Лучика. Вміщено статті вітчизняних і зарубіжних дослідників з актуальних проблем слов’янської ономастики та етимології, а також рецензії на нові ономастичні та етимологічні видання. Представлено дані біографії відомого мовознавця В. В. Лучика, доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри в університеті, провідного наукового співробітника в одному з інститутів НАН України, автора численних наукових праць, з-поміж яких чимало знаних в Україні та за її межами. Зазначено, що народився Василь Вікторович Лучик 20 жовтня 1954 року в с. Михайлівка Кельменецького району Чернівецької області в селянській родині, яка прищепила йому любов до праці, людяність, повагу до місцевих традицій і народних звичаїв. Визнано, що вагомими науковими досягненнями на лінгвістичній ниві В. В. Лучик привернув увагу профільних інститутів НАН України, з якими він тісно співпрацював, зокрема, Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні запросив Василя Вікторовича на посаду провідного наукового співробітника відділу загальнославістичної проблематики і східнослов’янських мов, до складу Наукової координаційної ради і Вченої ради Інституту. Тут учений стає редактором “Етимологічного словника запозичених суфіксів і суфіксоїдів української мови”, аналогів якому немає у слов’янській і світовій лексикографії. В.В. Лучик — один із рецензентів 6-го тому фундаментального “Етимологічного словника української мови” (2012). Талант мовознавця-дослідника органічно поєднано у Василя Вікторовича з талантом педагога та організатора навчального і наукового процесу. Під його керівництвом захищено 10 кандидатських дисертацій, а очолювані ним кафедри постійно демонстрували якісне зростання свого потенціалу. За 34 роки науково-педагогічної діяльності його випускниками стали тисячі студентів-філологів, які успішно працюють у різних суспільних галузях України та інших держав, зберігаючи світлу пам’ять про Вчителя.