Досліджено проблему використання письменниками власних назв - "говірливих" імен, з метою створення гумористичного ефекту. У художній літературі, особливо в гумористичній, широко використовуються "говірливі" імена, виражену структуру яких розкрити дуже легко. Імена багатьох героїв творів англійських і американських письменників виконали визначене змістове навантаження, семантизувалися і стали втіленням визначених якостей та особливостей персонажу. "Говірливі імена" висвітлено як виразні засоби реалізації прагматичної заданості на гумористичний ефект.

Розглянуто прагматичні аспекти української практичної транскрипції імен, прізвищ (прізвиськ, псевдонімів) письменників стародавньої Греції та Стародавнього Риму, Німеччини, Австрії, Франції, Великобританії та США, а також основних їх персонажів. Запропоновано інформаційний банк даних, що дозволяють сприймати безліч нюансів української фонографії іншомовних антропонімів, сприяють системному засвоєнню головних фонетичних правил англійської, німецької та французької мов, допомагають усунути прикрі фонетичні відхилення від мови-джерела.

Розкрито суть понять антропонімів, зокрема, імен, імен по батькові, прізвищ, прізвиськ, псевдонімів. Охарактеризовано форми звертань у найскладніших, прогнозованих і непрогнозованих ситуаціях. Розглянуто близькі до антропонімів лексичні розряди слів - міфоніми, постноніми. Проаналізовано особливості відтворення російських і деяких інших прізвищ іншомовного походження українською мовою.

Раскрыто содержание понятий антропонимов, в частности, имен, отчеств, фамилий, псевдонимов. Охарактеризованы формы обращений в сложнейших, прогнозируемых и непрогнозируемых ситуациях. Рассмотрены близкие к антропонимам лексические разряды слов - мифонимы, постнонимы. Проанализированы особенности перевода русских и других фамилий иностранного происхождения на украинский язык.

Лінгвістично описано (надано структурно-семантичну характеристику, досліджено етимологію, етіологію) сучасну антропонімію греків Надазов'я, визначено її спільність і відмінності з українською та російською антропоніміями. Виявлено особливості національної антропонімної системи греків Північного Надазов'я й ознаки, які пов'язують її з загальною антропосистемою України. Досліджено сучасні прізвища, родові та особові прізвиська греків-румеїв і греків-урумів. Здійснено семантичну класифікацію антропонімів, визначено продуктивні типи антропонімної номінації, описано основні способи утворення урумських і румейських антропонімів, встановлено найтиповіші для грецької антропонімії словотвірні типи прізвищ, досліджено вплив російської та української антропонімних традицій на формування антропонімікону надазовських греків. Встановлено, що утворення антропонімних одиниць всіх класів відбувалося шляхом антропонімізації апелятивних лексем і трансонімізації пропріальних одиниць. "Грецькі" антропонімні суфікси виявилися малопродуктивними у прізвищевому утворенні, тоді як українськими та російськими патронімічними суфіксами оформлено 37,5 % урумських і 25 % румейських прізвищ.

Досліджено питання конотонімізації власних імен, яку розглянуто як лексико-семантичний процес - використання власних імен (ВІ) у непрямій номінації. Вивчено специфічні ознаки онімів з конотативними співзначеннями. Конотативні оніми розглянуто на лексико-семантичному, лексичному та лексико-граматичному рівнях. Встановлено, що відповідні оніми мають специфічні ознаки, які відрізняють їх від "чистих" ВІ: наявність смислової структури та внутрішньої форми, можливість утворювати антонімічну парадигму, можливість мати полісемантичну структуру, особливі синтагматичні зв'язки на рівні словосполучення та речення. Уточнено існуючу класифікацію конотативних онімів за темпоральними та локативними характеристиками. Встановлено основні шляхи утворення конотативного значення онімів: актуалізація екстралінгвальної інформації, узуальних характеристик імені, зовнішньої форми. Проаналізовано особливості функціонування конотативних онімів у контексті, особливості графічного оформлення даних одиниць.

Комплесно досліджено німецькі прізвища Закарпаття. До наукового обігу введено та проаналізовано 1 520 німецьких прізвищ не досліджуваного раніше антропонімічного матеріалу. Відзначено, що прізвищевий фактичний матеріал є першою спробою укладення повного списку німецьких прізвищ Закарпаття. Нетрадиційним є підхід до аналізу німецьких антропонімів у порівнянні до їх трактування в німецькій ономастичній літературі, зокрема, пояснення допрізвищевої семантики твірних основ прізвищ, їх лексико-семантичної класифікації на категорії особових і неособових назв та їх поділу в межах цих категорій. У монографічних дослідженнях провідних німецьких ономастів (А.Баха, Й.-К.Брехенмахера, Г.Бауера, М.Горнунг, М.Готтшальда, В.Зайбіке, К.Кунце, В.Флейшера, Е.Шварца) німецькі прізвища проаналізовано переважно за мотивами номінації, що базується, здебільшого, на метафоризації та метонімізації. Досліджено вплив кількох офіційних мов на графічні варіанти німецьких прізвищ Закарпаття.

Розкрито впливовий потенціал звертань на власне ім'я у межах реалізації тактики підвищення значимості співрозмовника маніпулятивної стратегії позитиву. Виділено групи звертань-власних імен, з'ясовано особливості їх функціонування як засобу здійснення впливу, визначено позицію у висловленні.

Рассмотрено развитие антропонимических экосистем в парадигме традиционных и когнитивных исследований. Исследована когнитивная и языковая специфика такой единицы ономастики, как наименование групп лиц (НГЛ). Рассмотрены вопросы научного описания имени собственного (ИС) в актуальной и потенциальной антропонимии. Освещены история изучения ИС в XX в. и проблема его специфики в современной лингвистике, изложены его основные концепции, признаки и функции. Показаны специфика фонологии и морфологии и лексическое значение ИС, описан "антисемантический" подход к его характеристике. Изучены граница между нарицательной и ономастической лексикой, объем и содержание ономастического пространства. Проанализированы системные связи в ономатическом пространстве и отдельных его разрядах. Описаны методы ономастических исследований. Рассмотрены коммерческие, политические, интернетовские НГЛ в лингвокультурологическом и когнитивном аспектах. Дана характеристика коммерческому НГЛ как единице рекламы. Описан манипулятивный эффект, создаваемый в НГЛ и влияющий на подсознание рецепиента. Исследованы НГЛ с позиций когнитивной лингвистики, изложены основные понятия когнитивной науки в приложении к этому материалу. Проанализированы НГЛ по различным признакам и функциям (прагма- и нейролингвистической, когнитивной, рекламной). Представлен структурный ряд антропонимного пространства НГЛ. Проанализированы основные способы образования этого класса онимов, рассмотрены основные типы и модели, характеризующие их структурно-грамматические признаки.

Лінгвістичний статус власної назви обгрунтовано у термінах понять когнітивної науки та лінгвокультурології. На основі інтерпретації семантичної структури апелятивів сучасних англійських імен германського походження доведено думку про текстову природу оніма. Антропонім як згорнутий національно-культурний текст проаналізовано на рівні текстономічних зв'язків між його компонентами, пов'язаними внутрішніми відносинами в межах холістичного утворення. Розглянуто ознаки поетичної природи антропонімічних композитів.

Проанализированы антропонимы иностранного происхождения, исследованы их этимология и причины популярности. Для исследования выбраны антропонимы, имеющие наибольшую частотность употребления, проведена связь со славянской историей и мифологией.

Розглянуто причини, які впливають на актуалізацію емоційно-оцінної семи в семантичній структурі імен власних, що з'являються в політичному дискурсі, та їх функції в цьому виді дискурсу.

Надано семантичну характеристику іменників-найменувань особи, які містять образний компонент. Образна номінація дозволяє виразити не тільки якості або властивості, що мають еквіваленти в нейтральних мовних структурах, але і значення,які не піддаються точній мовній експлікації за використання нейтральної лексики.

Дана семантическая характеристика существительных-наименований личности, которые имеют образный компонент. Образная номинация позволяет выразить не только качества, которые имеют эквиваленты в нейтральных языковых структурах, но и значения, которые не имеют точной языковой экспликации при использовании нейтральной лексики.

The paper deals with the analysis of the semantic groups of nouns containing figurative meaning to denote a person. Language imagery of nouns denoting a person may express not only properties which exist in neutral linguistic structures but also meanings with no precise language explication in neutral vocabulary.

Розглянуто та простежено засоби графічного оформлення сучасного виду Інтернет-імен нікнеймів; наведено приклади українських, англійських та італійських нікнеймів; обгрунтовано необхідність дослідження сучасної антропонімічної системи в мережі Інтернет.

Рассмотрен креативный потенциал антропонимов в политическом дискурсе. Определены факторы устойчивости (создания по законам узуса) и изменчивость (трансформации под влиянием конкретной ситуации). Проанализированы способы создания неолексем (аффиксальные и неаффиксальные), продуктивные словообразовательные типы.

Освещена проблема разработки метаязыка для описания культурологического компонента семантики онимов и принципов лингвокультурологической онимографии. Проанализировано различие между подходами к отбору и описанию онимного материала в лингвокультурологии и лингвострановедении, представлено принципиальное отличие между понятиями "лингвокультурологический" и "лингвокультурный". Предложено определить лингвокультурную сему как "значимость" и отнести ее в разряд аксиологических феноменов, а также акцентировано внимание на том, что лингвокультурологически значимые проявления имени собственного могут выявляться в специфических текстах некоторых жанров, в которых может быть отражена онимная игра, имеющая ярко выраженный лингвокультурный характер.

Запропоновано етимологічне дослідження гідронімів Баги, Гладиш, Карабан, Прадина, Сула, Суріча, зафіксованих у басейні Нижнього Дністра. Увагу акцентовано на проблемі встановлення етимона наведених назв з огляду на їх неоднозначне тлумачення - або в системі слов'янських лексичних відповідників, або як генетично тюркських чи східнороманських утворень. Це зумовлено особливостями формування нижньодністерського гідронімікону в ареалі з хронологічно різними впливами на місцевий словник.

Гірські назви (ороніми) - одні з найдавніших власних назв, які функціонують у різних мовах. Тому дослідження назв гірських територій дозволяють показати багато цікавих мовних та позамовних явищ, які впливали на творення цього засобу номінування.

Проаналізовано теорію генеративного лексикону для репрезентації знання про власні назви Актуальність визначається відсутністю вирішення проблеми формалізації семантики власних назв. Мета роботи - з'ясування можливостей теорії генеративного лексикону для семантичного опису онімів. Використано метод дистрибутивного аналізу корпусів природних мов. Встановлено, що у більшості контекстів на семантичному рівні власна назва Галя асоційована з двома типами подій: встановленням контакту з унікалізованою особою та актом надання імені, що інкорпоруються у семантичну архітектуру власної назви. Формальна кваліа, яка передає інформацію про таксономію об'єкта Галя є двоїстою: це типи "власна назва" і "унікалізований об'єкт, з яким встановлюється контакт". З'ясовано, що когнітивно значущими елементами конститутивної кваліа слова Галя є формальна та змістовна асоційованість на рівні "частина - ціле" із власною назвою Галя і унікалізованим об'єктом, що реалізується на рівні граматичного варіювання: вираховуваність/невираховуваність, визначеність/невизначеність. Телічна кваліа, що передає інформацію про мету та/або функцію об'єкта Галя, реалізується у систематичних контекстах, де власна назва обговорюється як спосіб встановлення контакту, а також контекстах акту іменування. Визначено, що з погляду агентивної кваліа гіпокористика Галя належить до природних об'єктів, проте оброблених у соціально-культурних умовах функціонування. Подальший напрямок дослідження може стосуватися використання теорії для представлення знань про власні назви різних класів у семантичному лексиконі.

Розглянуто особливості функціонування ергонімів у мові, мовленні та ментальному лексиконі. Останнім часом виникла потреба дослідження власних назв на позначення груп людей - ергонімів. На першому етапі дослідження здійснено аналіз еволюції терміна ергонім, запропоновано уточнення до створення і функціонування ергонімної термінології, а також розроблено денотатно-номінативну класифікацію ергонімної лексики. На другому етапі висвітлено структурні особливості ергонімів, проаналізовано мотиваційну структуру ергоніміконів м. Києва, Лондона та Москви, а також з'ясовано шляхи походження ергонімів. На третьому етапі дослідження проведено вільний асоціативний експеримент, систематизовано, класифіковано й описано результати експерименту, а також встановлено структуру асоціативного поля ергонімів української, англійської та російської мов. Мета дослідження полягає у визначенні лінгвістичної природи ергонімів, їх системному описі за денотатно-номінативним, структурним, мотиваційним, генетичним характером, а також в актуалізації механізмів їх концептуалізації, категоризації та фреймування у ментальному лексиконі. Об'єктом дослідження є власні назви на позначення груп людей в українській, англійській та російській мовах. Предметом дослідження є структурно-семантичні, мотиваційні, генетичні та когнітивні особливості ергонімів в українській, англійській та російській мовах. Матеріалом дослідження є 3000 ергонімів, обраних з інформаційних та рекламних матеріалів друкованих та електронних ЗМІ, а також результати вільного асоціативного експерименту загальною кількістю 2904 реалізації. У результаті розвідки ергоніми були розділені на 6 класів за їх провідною функцією; за структурою ергоніми були розділені на однокомпонентні, двокомпонентні та багатокомпонентні; дослідження мотиваційної структури ергоніміконів дозволило виокремити 12 класів ергонімів з огляду на природу їх мотивованості; аналіз результатів опитування респондентів дозволив виокремити 9 різних типів реакцій на стимули-ергоніми.

Вивчено особливості функціонування ергонімів у мові, мовленні та ментальному лексиконі на матеріалі української, англійської та російської мов. Висвітлено структурні та мотиваційні особливості ергоніміконів Києва, Лондона та Москви. З'ясовано шляхи походження ергонімів, описано результати вільного асоціативного експерименту, а також виокремлено гештальтні ядра ергонімних асоціативних полів.