На матеріалі філософії Р. Генона та Ю. Еволи розглянуто онтологічні теорії школи інтегрального традиціоналізму, специфіку їх історичної еволюції та пов'язаність з консервативно-революційними прочитаннями онтологічної проблематики (на матеріалі Ф. Ніцше, М. Гайдегера, Е. Юнгера). Експліковано онтологію інтегрального традиціоналізму в діахронічній перспективі, виявлено її дуальну структуру, по-різному акцентовану в працях основоположників течії. Виявлено подібності та відмінності між традиціоналістським і некласичним філософським дискурсами, запропоновано більш критичний погляд на генонівську філософію, класифіковану як "ортодоксальний традиціоналізм". У контексті конкретизованого прочитання концепції philosophia perennis узагальнено традиціоналістські та консервативно-революційні онтологічні моделі як гомологічні варіанти єдиної у своїй основі рецепції буття, окресленої як "переніалістське поле" філософії. Заявлено про проблему модерністської деконструкції традиціоналізму на прикладі класифікованої як "неортодоксальний традиціоналізм" філософської спадщини Ю. Еволи з виявленням перспективи її модерністської еволюції у формі "посттрадиціоналізму".

Досліджено роль філософії, науки, культури на шляху людства до сталого розвитку. Проведено епістемологічний аналіз будови знання як основи визначення його життєвой значущості. З'ясовано теоретичний і методологічний потенціал деонтологічних концепцій у контексті вирішення екологічних проблем сучасності. Виконано категоріально-дефінітивний аналіз полісемантичного поняття "творчість". Розглянуто свободу людини в аспектах культурного й соціального здійснення. Вивчено ідею необароковості в сучасній українській візуальній культурі. Охарактеризовано особливості становлення та розвитку музею як соціокультурного інституту. Приділено увагу богословсько-філософській спадщині Г. Сковороди та її сучасному значенню. Обгрунтовано сучасні теорії антропогенезу.