Досліджуються актуальні проблеми сучасної філософії, естетики, етики, культурології, літературознавства тощо. Значна увага приділяється проблемам, що знаходяться на межі окремих гуманітарних наук. Висвітлюються концептуальні форми рецепції активності мистецтва в сучасній естетиці і міфологічні підвалини системи ціннісних та естетичних орієнтацій людини. Розглядається соціальна сутність феномену мови як способу людського вираження, проблема суб'єкту в емпіричній теорії значення, а також проблема спілкування в контексті сучасних форм відчуження. Визначено роль мистецтва у формуванні морально-етичних якостей особистості тощо.

Представлены соображения автора и их итог по поводу некоторых самых "современных" предположений (но не гипотез) о всяких явлениях и способе безошибочного диагностирования, всего-навсего по одному признаку, приписываемому всем без исключения людям - "личной единице времени" - одной для всех возрастов человека. Рассмотрены особенности диалектики понимания, глупости, принципов; оригинальное, по мнению автора, творчески нестандартное постижение роли черт характера; синергетически-гипперпараметрическая гипотеза судьбы, "доли", "неизбежности"; некоторое приближение к верному, нестандартному представлению о сути времени и всеобщей формы его проявления - "моды" на современность. Раскрыта всеобщность принципа доминанты; два пути дальнейшего развития человечества; солитопно-информационное поле психики; проблема частных отдельных в своих особенностях сфер времен. Изложены принципы медитации точки, линий, человека, итога, а также медитации происхождения вещей, свойств, отношений и пр.

Проведено систематичний аналіз фундаментальних філософсько-світоглядних ідей - антропоцентризму та віталізму. Послідовно розглянуто загальні тенденції їх розвитку, окремі сутнісні виміри та опредметнення антропоцентризму та віталізму в різних сферах життєдіяльності людини. Особливу увагу приділено феномену українського буття та його людиновимірності та життєвості.

Рассмотрены вопросы сравнительного анализа дискурсов романтизма, модернизма и постмодернизма, способы репрезентации "Я" в этих дискурсах, особенности современной художественной литературы, которая идентифицирует себя как "металитература", а также особенности ее генезиса, онтологического статуса, взаимоотношений автора и героя. Проанализирована эволюция герменевтики, ее непростые отношения с деконструкцией, современные герменевтические доктрины. Изложены философские вопросы об идентичности и отказе от идентичности, о свободе и ответственности, единстве и многообразии, тождестве и различии.

Прослежено развитие гуманизма со времен древних греков до Французской революции, рассмотрены условия и предпосылки, подготовившие платформу для начала работы Ч.Дарвина. Изложены основы теории ученого, касающиеся ряда самых значительных областей человеческой деятельности. Освещены противоречивые данные антропологии, биологии и геологии с экскурсами в медицину, физику и теологию. В контексте общественных наук раскрыты последствия постепенного многовекового развития гуманизма. Подчеркнуто, что именно эволюционная точка зрения лежит в основе многочисленных социальных болезней современности и, во всемирном масштабе, ответственна за стремление политиков к единому всемирному правительству, которое, согласно провозглашенной гуманистами цели, предназначено человечеству.

Висвітлено проблеми філософії математики та феноменології у діалектичній системі Гегеля, онтології свободи (М.Бердяєва) та символічного світу (Г.Сковороди). Проаналізовано внесок Г.Кордюмова та М.Кащенка у становлення та розвиток металофізики та патологічної ембріології, розглянуто порівняльно-анатомічну наукову програму І.Шмальгаузена. Всебічно досліджено оптичний резонанс Й.Й.Косоногова та Р.Вуда.

Викладено деякі аспекти літературної трансформації легендарно-міфологічних структур. Розглянуто іудаїзм і християнство як герменевтичну проблему у творчості Йосифа Бродського. Визначено відмінність між ідеалом та реальністю у поезії Ізидора Жака Сомоліського. Проаналізовано відображення числової символіки в художньому творі та проблеми її інтерпретації. Досліджено проблему інтерпретації спадщини Києво-Могилянської академії у ракурсі постмодерну.

Містяться матеріали наукової конференції "Гуманізм. Людина. Освіта", що відбулася в Дрогобичі у травні 1994 року. Розглядаються аспекти взаємозв'язку освіти і просвітництва, проблема філософії символу в європейському образотворчому мистецтві Нового часу, психологічний механізм прийняття особистістю обов'язків, гуманістичний зміст моральної відповідальності особистості в екзистенціалізмі. Характеризуються людське існування та мовна картина світу, національний зміст космополітичного світогляду, висвітлюється національна свідомість у контексті загальнолюдських цінностей та культурний субстрат національної свідомості. Визначається роль філософії в системі вищої освіти, а національної специфіки естетичного виховання - в українській школі. Приводяться етнопедагогічні основи сучасного навчання і виховання, а також шляхи застосування мистецтва у розвитку культури майбутнього вчителя. Підкреслюється доцільність формування національної свідомості молодших школярів засобами рідної мови та інше.

Развивается новый подход к оценке эффективности информационных систем, вытекающий из "гармонического подхода". Рассматриваются теоретические и прикладные аспекты проблемы структурной гармонизации на примере информационных систем, в частности, закон сохранения информации, закон структурной гармонии систем. Излагаются основные понятия математики гармонии: золотое сечение, числа Фибоначчи, числа Стахова и обобщенные золотые сечения.

Исследован процесс становления и развития философии воспитания Западной цивилизации, сформировавшейся в XVIII веке. Изучена педагогическая интерпретация философской антропологии английских, французских и немецких просветителей. Рассмотрены аксиологические, методологические и герменевтические аспекты их философско-педагогических концепций. Определены статус, предназначение и функции философии воспитания. Освещены социально-исторические особенности исследуемого периода и характер педагогических традиций Западной цивилизации в эпоху Просвещения.

Рассматривается механизм работы сознания с точки зрения психофизиологии, нейрофизиологических процессов, протекающих в коре головного мозга. Дан философский анализ основных направлений человеческой деятельности. Освещены вопросы существования материального мира, фундаментальные законы организации, развития и взаимодействия системы живого вещества, лежащие в основе организации жизни как на Земле, так и на других материальных объектах. С несколько иной точки зрения осмыслена теория эволюции Ч.Дарвина, рассмотрены этапы возникновения жизни на нашей планете. Детально проанализированы места и значения человека в системе живого вещества, те функции и задачи, которые были возложены на него природой при рождении, в момент организации нового состояния материи - разумного вещества.

Рассмотрены интеллектуально-духовные основы культуры в системно-физическом подходе, просветительская и антропологическая философия образования, научная рациональность в постнеклассическую эпоху, синергетическая модель мира и синергетический тип рациональности. Проанализированы общественный идеал Ф.М.Достоевского, экзистенциализм В.Розинова и Л.Шестова, нравственный смысл жизни в трактовании В.Соловьева, метафизика жизни и смерти в учении Н.Федорова, фрагменты теории духовной жизни С.Л.Франка. Исследованы проблемы формирования социологической культуры в поставторитарном обществе, управления гуманистическим потенциалом организаций, предпосылки формирования новой философско-правовой парадигмы и др.

Излагаются основания и основы новой СНОЗ в развитии из ей предшествующей старой СНОЗ. Фундаментальная смыслологика старой системы научного объяснительного знания (аббревиатура СНОЗ) тормозит, ограничивает и путает познавательно-объяснительное мышление людей и из-за недоразвитости находится в кризисе. Фундаментальная смыслологика новой СНОЗ, основания и основы которой излагаются книгосериалом "Прологи новой СНОЗ" и "Логи новой СНОЗ", дает возможность человеческому умосознанию и мышлению выйти на такое вглубь (в микромир) до дна исчерпывающее и логически и фактически истинное познание реальной действительности (объективной и субъективной), какое возможно вообще.

Розглянуто сутність і принципи гносеології, суб'єкт та об'єкт пізнання, етапи та методи дослідження, а також соціальні об'єкти та принципи їх вивчення. Визначено етапи побудови гносеологічної реконструкції соціальних об'єктів, специфіку їх пізнання, місце соціального експерименту в теорії та практиці суспільного життя. Висвітлено процес формування та класифікації категорій діалектики, особливості їх застосування під час дослідження соціальних об'єктів, а також основні категорії діалектичного пізнання суспільства та методи пізнання суспільного буття.

Рассмотрено значение понятия масштаба успеха исследователей в разных предметных областях, в частности: масштаб предметной области философии, экономической и психологической предметных областей, гуманитарных наук, эстетики, математических наук, технических наук, художественного творчества, обыденного сознания, политического мышления.

Рассматриваются проблемы новой системы научного объяснительного знания (СНОЗ), характеризующейся радикально новой смыслологикой, которая фундаментируется на существенно обновляющихся общефилософских, гносеологических, смыслологических и естественнонаучных идеях и является фундаментальной основой для дальнейшего развития всех наук. Показаны новые смыслы материального и идеального, а также суть и формы познания и знания в смыслологике новой СНОЗ, в частности, ощущение, восприятие, память, антиощущение, представление, понятие, суждение, определение, умозаключение, мысленное моделирование.

На основі аналізу чинників соціальної та когнитивної інституціоналізації філософської освіти розкривається природа, соціальна роль, структура та функції філософської парадигми національної системи освіти як інтегрованої цілісності світоглядних та теоретико-методологічних принципів розв'язання основних питань проблемного поля філософії освіти. Здійснюється концептуальна розробка цих принципів стосовно актуальних напрямів реформування освітньої теорії та практики в Україні.

Систематизовано європейську традицію теорії інтерпретацій. Наведено поняття герменевтики, описано перші системи інтерпретації (кабалістику, античну і християнську герменевтику). Розглянуто наукову інтерпретацію герменевтики, феноменологію, філософську герменевтику, психоаналіз, фемінізм, екзистенціалізм. Висвітлюються проблеми семіотики та структуралізму, постмодернізму (постструктуралізму), герменевтики як літературної естетики, показано синтетичний характер сучасної української прози, а також стиль і час у зарубіжній прозі ХХ ст.

Рассмотрены проблемы истины, ее критерии и способы воплощения в существующих системах естественнонаучного и гуманитарного знания. Значительное внимание уделено концепциям Лакатоса, Куна, Тулмина, Фейерабенда, а также подходам Деррида, Фуко и др. Проанализирован ряд фундаментальных понятий и положений современного научного знания, возможности построения универсальной научной (на базе существующего научного знания) онтологии.

Досліджено факти виникнення, розвитку і функціонування права з точки зору їх обумовленості відповідними пізнавальними процесами. Розглянуто динаміку соціально-політичних, психологічних, аксіологічних, логічних, філософських та інших чинників правового мислення, яка створює цілісну картину функціонування права як пізнання, а також є підставою для виокремлення предмета самостійної науки - гносеології права.