Досліджено українсько-єврейські відносини у багатоетнічній парадигмі історії України. Проаналізовано навчальні видання з історії України та формування пам'яті про Голокост у вузівській освіті. Вивчено реакцію на антиєврейське насильство початку 1880-х рр. у львівському публічному просторі. Приділено увагу проблемі існування євреїв у неєврейському оточенні м. Харків останньої третини ХІХ - початку ХХ ст. Охарактеризовано єврейський націонал-комунізм і феномен радянської багатопартійності у 1918 - 1928 рр.

Досліджено дії та декларації євреїв, спрямовані на злиття з іноетнічним оточенням у Галичині в другій половині XIX - на початку XX ст. Галицьких євреїв розглянуто як внутрішньо неоднорідну спільноту, яка в досліджуваний період зазнала впливів модернізації. Процеси асиміляції розглянуто в суспільно-політичній та культурній площинах. Простежено розвиток асиміляційного руху, відзначено його вплив на політичну та суспільну діяльність представників спільноти. Окреслено включеність євреїв у структури професійно-товариського життя. Обгрунтовано важливість цієї сфери для будування єврейсько-християнських корпоративних зв'язків. Вперше показано, як асиміляційні процеси позначилися на повсякденному житті єврейського населення на прикладі релігійних обрядів, елементів зовнішнього вигляду й алгоритмів поведінки. На підставі аналізу даних про зміну віросповідання здійснено спробу показати, чи існувала межа, за якою євреї могли вважати свою асиміляцію завершеною.