Дисертацію присвячено питанням біліодигестивного дренування методом холецистоєюностомії. У роботі з використанням традиційних та оригінальних способів вивчення функціонального стану органів шлунково-кишкового тракту досліджено вплив різних способів виключення ділянки порожньої кишки на суміжні та віддалені органи травного каналу. У порівняльному аспекті розглянуто ефективність різних способів виключення ділянки кишки з метою запобігання ентеробіліарному рефлюксу. Розроблено новий напрямок у біліоєюнальному дренуванні, який грунтується на концепції виключення з травлення максимально короткого сегмента порожньої кишки з обов'язковим формуванням у його гирлі клапанної перешкоди. За даних умов встановлено, що виключення ділянки порожньої кишки повним двобічним перетином нивелює негативний вплив подразнення її нерозбавленою хімусом жовчею на діяльність органів шлунково-кишкового тракту. Виявлено залежність розвитку явищ дуоденостазу від конструкції міжкишкового співустя у разі розташування анастомозу поблизу дуоденоєюнального переходу. Доведено, що навіть арефлюксний клапанний анастомоз не запобігає утворенню висхідної інфекції у жовчних шляхах. З метою запобігання даного недоліку проведено превентивні заходи, які спрямовано на анастезію кишкової брижі та очищення мобілізованого сегмента від вмісту органа. Впровадження розробок у клініку довело спроможність організму пацієнтів взагалі та його шлунково-кишкового тракту до нормалізації зрушень моторно-евакуаторної функції, що спричинених втручанням, дозволило значно покращити перебіг компенсаторно-пристосувальних процесів у порівнянні з традиційними способами застосування біліодигестивних

Зазначено, що механічна жовтяниця порушує функціонування печінки та призводить до розвитку печінкової недостатності різного ступеня. Надається велике значення з'ясуванню ферментів, що полегшує диференційну діагностику жовтяниць. Наголошено на комплексному підході щодо лікувальної тактики цієї патології.

Визначення лікувальної тактики щодо хворих на гострі кровотечі з приводу виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки грунтується на запобіганні рецидиву кровотечі. Однак, у цьому питанні є відсутнім необхідний консенсус. Мета роботи - розробка нового методичного підходу до прогнозування рецидиву гострої кровотечі у хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки. Дослідження охоплює 122 особи, які перебували на лікуванні в клініці загальної хірургії упродовж 2010 - 2016 рр., середній вік хворих - 43,72 +- 8,37 р. На основі клінічних досліджень запропоновано визначення коефіцієнта ступеня тяжкості загального стану хворих з корекцією з урахуванням віку та коморбідності. Було виявлено низький ризик виникнення рецидиву кровотеч у 27 пацієнтів групи порівняння та 28 - основної групи. Помірний ризик виявлено у 14 пацієнтів групи порівняння та 13 - основної групи. Високий ризик виявлено у 11 пацієнтів групи порівняння та 10 - основної групи. Дуже високий ризик виявлено у 9 пацієнтів групи порівняння та 11 - основної групи. На підставі проведених досліджень узагальнено, що методика є достатньо простою та прийнятною для розрахунку в хірургічному стаціонарі.

Симультанні оперативні втручання під час лапароскопічної холецистектомії становлять 0,5 - 16 % від загальної кількості операцій. Мета дослідження - проаналізувати результати симультанних лапароскопічних холецистектомій за поєднаної хірургічної патології. Серед 216 хворих, у 58 (26,85 %) випадках симультанні операції виконували з комбінованого доступу, у 158 (73,15 %) випадках симультанні операції виконувались відкритим способом. Дослідження вказує на доцільність виконання симультанних операцій за комбінованої хірургічної патології. Це не призводить до тяжких специфічних ускладнень, супроводжується позитивним медико-соціальним ефектом та економічністю у порівнянні з проведенням двох чи трьох окремих оперативних втручань.

Проаналізовано зміни клітинного імунітету у хворих при синдромі діабетичної стопи (СДС). Відзначено тенденцію до збільшення на 28,7 % абсолютної кількості загального пулу Т-лімфоцитів, проте, зменшення їх відносної кількості на 16,5 %. При цьому виявлені імунні розлади першого (у 62,5 % хворих) та другого (у 37,5 %) ступеня. Можливою причиною таких змін є те, що збудниками гнійно-некротичних процесів м'яких тканин є умовно патогенні мікроорганізми, локалізовані у позаклітинних просторах, проти яких формується в основному гуморальна імунна відповідь, на відміну від імунної відповіді проти внутрішньоклітинних збудників, що забезпечує клітинна ланка імунітету.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.144

Рубрики:

Запалення м'яких тканин

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - оцінити діагностику розвитку ентеральної недостатності у разі абдомінальної травми на фоні травматичної хвороби. Проаналізовано результати лікування 119 потерпілих з пошкодженням органів черевної порожнини внаслідок травматичної хвороби, яких прооперовано з приводу абдомінальної травми. Виділено основні предиктори розвитку ентеральної недостатності: показник залишкового об'єму шлунка, відсутність перистальтичних шумів, блювота/регургітація, діарея, здуття кишечнику, внутрішньочеревної гіпертензії та синдрому абдомінальної компресії у потерпілих з абдомінальною травмою на фоні травматичної хвороби. Встановлено, що в контрольній групі померлих пацієнтів згідно з одержаними показниками загальний стан був достовірно тяжчим, ніж в основній групі потерпілих, які вижили, що підтверджено відповідними шкалами й окремими показниками. Також достовірна різниця між показниками внутрішньочеревного тиску та показником абдомінальної перфузії може засвідчити про розвиток ентеральної недостатності. Висновок: наявність достовірної різниці між показниками внутрішньочеревного тиску та показником абдомінальної перфузії може засвідчити на розвиток ентеральної недостатності.

Визначення лікувальної тактики щодо хворих на гострі кровотечі з приводу виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки грунтується на запобіганні рецидиву кровотечі. Однак, у цьому питанні є відсутнім необхідний консенсус. Мета роботи - розробка нового методичного підходу до прогнозування рецидиву гострої кровотечі у хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки. Дослідження охоплює 122 особи, які перебували на лікуванні в клініці загальної хірургії упродовж 2010 - 2016 рр., середній вік хворих - 43,72 +- 8,37 р. На основі клінічних досліджень запропоновано визначення коефіцієнта ступеня тяжкості загального стану хворих з корекцією з урахуванням віку та коморбідності. Було виявлено низький ризик виникнення рецидиву кровотеч у 27 пацієнтів групи порівняння та 28 - основної групи. Помірний ризик виявлено у 14 пацієнтів групи порівняння та 13 - основної групи. Високий ризик виявлено у 11 пацієнтів групи порівняння та 10 - основної групи. Дуже високий ризик виявлено у 9 пацієнтів групи порівняння та 11 - основної групи. На підставі проведених досліджень узагальнено, що методика є достатньо простою та прийнятною для розрахунку в хірургічному стаціонарі.

Симультанні оперативні втручання під час лапароскопічної холецистектомії становлять 0,5 - 16 % від загальної кількості операцій. Мета дослідження - проаналізувати результати симультанних лапароскопічних холецистектомій за поєднаної хірургічної патології. Серед 216 хворих, у 58 (26,85 %) випадках симультанні операції виконували з комбінованого доступу, у 158 (73,15 %) випадках симультанні операції виконувались відкритим способом. Дослідження вказує на доцільність виконання симультанних операцій за комбінованої хірургічної патології. Це не призводить до тяжких специфічних ускладнень, супроводжується позитивним медико-соціальним ефектом та економічністю у порівнянні з проведенням двох чи трьох окремих оперативних втручань.