Обгрунтовано наукове розуміння регентської діяльності як системи, її структуру, функції та типології. За допомогою загальної теорії систем визначено не лише якості самої системи, а й її значення у контексті систем вищого та нижчого порядку. Подано докладне уявлення про церковний хор як об'єкт головної спрямованості регентської діяльності. Викладено специфіку підходів до виконавської роботи у церковному хорі. Наведено результати аналізу діяльності видатних регентів, а також проаналізовано концертну діяльність церковних хорів Харкова. Розглянуто форми підготовки регентів, існуючих як на теренах колишнього СРСР, так і в інших країнах, здійснено аналіз специфіки регентської мануальної техніки, а також висвітлено проблеми сучасної регентської освіти, визначено її перспективи.

Визначено та охарактеризовано фактори, які впливають на сприймання проспіваного тексту в храмі. Проблеми хорової дикції розглянуто комплексно, з методологічних позицій, включаючи як логіку смислових побудов, акцентуацію та розподіл на строки, так і специфіку вимови церковнослов'янських текстів. Досліджено різні технологічні підходи до роботи над хоровою дикцією, запропоновано методи адаптації тексту до умов храмової акустики. Визначено основні позиції щодо роботи над дикцією видатних регентів сучасності.

Проаналізовано діяльність провідних сучасних церковних хорів Харкова, описано їх історію, визначено специфіку кожного колективу за різними критеріями, а саме: за кількісним, гендерним, віковим та професійним складом виконавців, рівнем та спеціалізацією їх професійної освіти. Охарактеризовано виконавську манеру розглянутих церковних хорів, окреслено обсяг репертуару, встановлено творчі зв'язки із сучасними церковними композиторами, зафіксовано творчі досягнення колективів на фестивалях та конкурсах.

Проаналізовано науково-дослідницьку та педагогічну діяльність регентів В'ячеслава Бойка, Ігоря Сахна та протоієрея Димитрія Болгарського. Визначені їх основні професійні здобутки, охарактеризовано творчу індивідуальність, виокремлено специфіку наукової, виконавської та педагогічної діяльності. Введено поняття науково-реставраційної регентської діяльності, яке відповідає не лише вивченню церковно-хорової культури минулого, а й відродженню співацької традиції у виконавській та богослужбовій практиці.

Розглянуто музичне мистецтво в часопросторі культури. Приділено увагу учням M. Ф. Манойла як продовжувачам виконавських і педагогічних традицій видатного митця. Розглянуто також музично-теоретичні проекції вербального дискурсу композиторської авторепрезентації (аа матеріалі творчості П. Шеффера). Акцентовано увагу на репрезентації народнопісенної традиції Харківщини у виконавській практиці студентського фольклористичного гурту. Проаналізовано динаміку розвитку дитячого народно-оркестрового репертуару в Україні. Описано особливості рок-вокалу та його характерні прийоми у музичній культурі України (на прикладі вітчизняних артистів). Розглянуто ліричний модус мислення локального середовища у весільних мелотипах Харківщини. Увагу приділено виконавському диханню із перманентним видихом на кларнеті як особливому типу техніки. Розглянуто фортепіанну музику українських композиторів як фактор розвитку піаністичної культури України середини XX ст.

Здійснено комплексне дослідження регентської діяльності як системного явища православної хорової культури межі ХХ – ХХІ ст. на євразійських територіях. Розроблено концепцію регентознавства як специфічного міждисциплінарного напряму гуманітарного (мистецтвознавчого) знання, що за допомогою культурологічного підходу дозволяє подолати відстань між релігійними та музичними аспектами дослідження регентської діяльності.