Дослідженням було охоплено 35 пацієнтів, серед них - 18 (51,42 %) дітей віком від 4-х міс до 18-ти років та 17 (48,57 %) дорослих віком від 18-ти до 74-х років, які перебували на лікуванні у клініці гнійних ускладнень Інституту нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова АМН України за період з 1-го березня до 1-го вересня 2007 р. Усі хворі з гнійно-септичними ускладненнями госпіталізовані в клініку після оперативного лікування та протокольного курсу терапії з приводу нейрохірургічної патології. У програму інтенсивної терапії гнійно-септичних ускладнень включено комбінацію цефтазидиму й амікацину. Препарати вводили впродовж 10 - 14-ти днів парентерально. Добрі результати застосування комбінації цефтазидиму та амікацину одержано у 21-го (60,00 %) хворого, задовільні - у 10-ти (28,57 %), незадовільні - у 4-х (11,43 %). У цілому лікування було ефективним у більшості випадків - у 31-го (88,57 %) пацієнта. Клінічна ефективність застосування комбінації цефтазидиму та амікацину в комплексі інтенсивної терапії гнійно-септичних ускладнень за різних форм нейрохірургічної патології становить 88,57 %. У разі гнійно-септичної патології у нейрохірургічних хворих виявлено високу бактеріологічну ефективність комбінації цефтазидиму та амікацину щодо проблемних збудників. Одержані результати дають змогу рекомендувати застосування комбінації цефтазидиму та амікацину для лікування гнійно-септичних ускладнень за різних форм нейрохірургічної патології.

На підставі результатів комплексного обстеження та хірургічного лікування 152-х хворих з множинними оклюзивно-стенотичними ураженнями сонних і хребтових артерій вивчено особливості клініко-інструментальних проявів порушень мозкового кровообігу. Визначено можливості клініко-інструментальних досліджень, встановлено інформативність ультразвукових методів дослідження множинних уражень сонних і хребтових артерій. Розроблено діагностичний комплекс функціональної оцінки стану мозкового кровообігу, що дозволяє оцінити ступінь його компенсації та визначити хірургічну тактику. Запропоновано програмний комплекс прогнозування результатів хірургічного лікування, встановлено кількісну оцінку прогностичних факторів з використанням діагностичного коефіцієнта. Досліджено, що впровадження діагностичного та прогностичного алгоритмів у хворих з множинними ураженнями сонних і хребтових артерій поліпшує результати хірургічного лікування.

Мета роботи - удосконалити об'єктивну оцінку церебральної гемодинаміки у хворих з артеріовенозними мальформаціями (АВМ) головного мозку шляхом застосування комплексу критеріїв ультразвукового транскраніального дуплексного сканування (ТКДС). У 120 оперованих хворих з АВМ головного мозку проведено клініко-інструментальні дослідження в динаміці лікування. Діагноз встановлено на підставі результатів клініко-неврологічного та інструментальних досліджень головного мозку: комп'ютерної, магнітно-резонансної томографії, церебральної ангіографії, ТКДС, ЕЕГ. За результатами клініко-інструментальних досліджень у хворих з торпідним та геморагічним типом перебігу АВМ головного мозку підтверджено залежність клінічного перебігу від розміру АВМ, кількості аферентних артерій та шляхів відтоку у венозну систему. Визначено чутливість, специфічність та прогностичне значення запропонованого комплексу ТКДС-критеріїв гемодинамічної активності АВМ, підвищено ефективність неінвазивної діагностики та поточного контролю за станом церебральної гемодинаміки у хворих з АВМ. Висновки: доведено доцільність розширення комплексу ТКДС-критеріїв гемодинамічної активності АВМ головного мозку за рахунок введення трьох нових градацій: підвищення лінійної швидкості кровоплину, зниження індексу пульсації в аферентних артеріях, підвищення об'ємної швидкості кровоплину у внутрішній сонній та хребтовій артеріях на боці АВМ і в суміжних артеріальних басейнах.

Мета роботи - оцінити прогностичну значущість ультрасонографічних (УС)-показників у хворих із констриктивно-стенотичною артеріопатією (КСА) щодо визначення ризику церебральної ішемії та вибору диференційованого лікування в гострий період субарахноїдального крововиливу. У 260 хворих у гострий період субарахноїдального крововиливу внаслідок розриву артеріальної аневризми головного мозку проведено зіставлення результатів церебральної ангіографії, нейровізуалізаційних досліджень (спіральної комп'ютерної томографії), УС (дуплексного сканування судин голови та шиї, транскраніальної доплерографії) і статистичних методів. Установлено, що КСА в гострий період субарахноїдального крововиливу має прогресуючий характер розвитку, частота її виявлення збільшується з 31,4 % на 1-шу - 3-тю добу до 90,8 % на 7-му - 14-ту добу від моменту судинної катастрофи. Діагностику та динамічне спостереження КСА на етапах хірургічного лікування можна проводити за допомогою УС-методу, чутливість якого для каротидного басейну становить: при помірному ступені КСА - 82 %, специфічність - 85 %, при вираженому - відповідно 91 і 98 %. Частота клінічних виявів КСА у вигляді відстроченої ішемії мозку достовірно збільшується з наростанням ступеня її тяжкості за даними ультрасонографії від помірного (17,3 %) до вираженого (36,7 %) та критичного (73,6 %). Висновки: доведено, що УС-обстеження на етапах хірургічного лікування забезпечує достовірну діагностику КСА у хворих з розривом артеріальної аневризми головного мозку. Визначені УС-показники, які вірогідно відображують ризик відстроченої ішемії мозку, свідчать про необхідність зміни лікувальної тактики і можуть бути включе

ні у комплекс показань до застосування ендоваскулярних методів лікування КСА.

Оцінено можливості та результати застосування інтраопераційної мікросудинної допплерографії (ІМДГ) у випадку мікрохірургічного виключення артеріальної аневризми (АА) головного мозку (ГМ). Дослідження проведено під час оперативного втручання у 30 хворих у разі гострого порушення кровообігу ГМ за геморагічним типом внаслідок розриву АА, 23 з яких оперовано у гострому періоді (1 - 14-та доба), 7 - у ранньому відновному періоді (після 30-ї доби). Інтраопераційна експрес-оцінка кровотоку дозволила своєчасно діагностувати та коригувати деякі типові технічні ускладнення, зокрема, неповне виключення АА з кровотоку, стенозування просвіту артерії, що несе аневризму, після її кліпування; об'єктивізувати вазоспазм сегментів артерій у хворих, оперованих у гострому періоді крововиливу, діагностувати реактивний вазоспазм під час маніпуляцій на артеріях. Одужали 82,6 % пацієнтів, оперованих у гострому періоді субарахноїдального крововиливу, та 100 % - у ранньому відновному періоді. Використання ІМДГ забезпечує об'єктивізацію, спрощує інтраопераційну оцінку радикальності виключення АА ГМ та прохідності відповідних сегментів артерій у зоні оперативного втручання, що сприяє зменшенню частоти ішемічних ускладнень та позитивно впливає на результати лікування.

З метою створення моделі прогнозування ішемічних ускладнень внаслідок церебрального вазоспазму (ЦВС) у 350 хворих у гострому періоді розриву інтракраніальної артеріальної аневризми (ІАА) досліджено інформативність деяких клініко-інструментальних показників шляхом математичної обробки даних. Прогностично значущими у виникненні ішемічних ускладнень ЦВС виявилися такі чинники: строки (3 - 14-та доба) від початку захворювання, тяжкий стан хворого під час госпіталізації, локалізація розриву у внутрішній сонній артерії, виконання операції у строки до 11 діб після розриву, наявність інтраопераційних ускладнень, виражений спазм у 3 сегментах артерій і більше до операції за даними ангіографії, виражений і критичний спазм після операції за даними ультразвукового дослідження (УЗД). Запропонована модель прогнозування відстрочених ішемічних ускладнень ЦВС мала чутливість 85 %, специфічність 75 %, що надало змогу використовувати її в лікувальній практиці.

Мета роботи - визначення прогностичних чинників ішемічних ускладнень церебрального вазоспазму (ВС) у разі аневризматичного субарахноїдального крововиливу (САК) за допомогою математичних методів обробки даних. Клініко-інструментальні обстеження проведено у 350 хворих з використанням СКТ мозку, церебральної ангіографії (ЦАГ), ультрасонографії (УС), за встановленими показами проведене мікрохірургічне виключення інтракраніальної аневризми. Використано клінічні шкали WFNS для САК та NIHSS. Математичну обробку даних проведено на базі алгоритму, заснованого на t-критерії Стіюдента в модифікації Н. М. Амосова та співавторів. За результатами математичного аналізу ролі низки клініко-інструментальних показників у розвитку ішемічних ускладнень церебрального ВС доведено прогностичну значимість наступних чинників: терміну від початку захворювання (3 - 11 доба), тяжкості стану під час поступлення в стаціонар (III ступінь за шкалою WFNS), локалізації розриву аневризми у внутрішній сонній артерії, терміну проведення операції від маніфестації САК (до 11 доби), наявності інтраопераційних ускладнень, реєстрації ВС до операції за даними ЦАГ, УС ознак вираженого та критичного ВС. Висновки: чинники ризику, для яких встановлено найбільшу прогностичну значимість (інформативність більше 2 балів) - наявність IV типу ВС за даними ЦАГ до операції, термін проведення операції до 11 доби від маніфестації САК, УС ознаки критичного ВС - можуть вважатись предикторами розвитку симптомного церебрального ВС та відстроченої ішемії мозку у хворих з аневризматичним САК.

У 36-ти хворих у гострому періоді розриву внутрішньочерепної артеріальної аневризми визначали вміст C-реактивного протеїну (CРП) у сироватці крові. Він був значно більший, ніж у контрольній групі, перевищував 10 мг/л у 1 - 4-ту добу захворювання. Рівень CРП різнився залежно від тяжкості церебрального вазоспазму (ЦВС), встановленого за даними ультразвукового дослідження. За вираженого ЦВС у більшості хворих рівень CРП у сироватці крові перевищував 10 мг/л, а також зберігався підвищеним у спинномозковій рідині (СМР) на 7 - 10-ту добу захворювання на відміну від цього показника у пацієнтів за помірно вираженого ЦВС або без такого. У хворих за тяжкої інвалідизації або тих, які померли, рівень CРП був достовірно вищим.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703.2 + Р627.703.6

Рубрики:

Крововиливи (апоплексія, геморагії)

Аневризми

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дані щодо стану імунної системи у випадку інсультів неоднозначні та потребують вивчення. Мета роботи - вивчити особливості змін прозапальних цитокінів і нейроаутоімунних реакцій гуморального типу у хворих з гострим порушенням мозкового кровообігу (ГПМК) за геморагічним типом. У 50-ти хворих з ГПМК за геморагічним типом з різними наслідками клінічного перебігу до та на 3-тю добу після хірургічного лікування проведено визначення прозапальних цитокінів в периферичній крові та рівня антитіл до нейроспецифічних білків - BPM, NSE та S-100. Результати дослідження демонструють у хворих з ГПМК за геморагічним типом підвищення у периферичній крові вмісту імунних комплексів. Підвищення рівня прозапальних цитокинів TNF-alpha та IL-6 у хворих з позитивним клінічним перебігом та вмісту IL-6 у хворих з летальним наслідком захворювання. За наявності синдрому системної запальної відповіді (ССЗВ) як в до так і в післяопераційному періоді виявляються високі рівні IL-6 та TNF-alpha. У разі відсутності ССЗВ високі рівні IL-6 та TNF-alpha в доопераційному періоді мають різну динаміку змін після хірургічного лікування.

Базуючись на результатах клінічних та параклінічних досліджень патологічного процесу - церебрального вазоспазму (ВС), який виникає після аневризматичного субарахноїдального крововиливу (САК) і є чинником розвитку відтермінованої ішемії мозку, розроблено уніфікований спосіб комплексного оцінювання стану церебральної гемодинаміки у хворих із аневризматичним САК в динаміці гострого періоду крововиливу з використанням даних ультраснографічного моніторінгу, комп'ютерної електроенцефалографії та мультиспіральної комп'ютерної томографії-мозку. Досліджено церебральну гемодинаміку у хворих із аневризматичним САК та ускладненим церебральним ВС. Визначено чинники ризику ішемії мозку. Розроблено нову прогностичну модель ішемічних ускладнень в гострому періоді САК. Завдяки вперше в Україні проведеним інтраопераційним дослідженням кровотоку з використанням мікросудинної допплерографії під час транскраніальних операцій виключення артеріальної аневризми одержано нові дані щодо оцінювання гемодинамічних змін в артеріальних сегментах в зоні її розташування, що дозволило уточнити патогенетичні механізми процесу. Вперше для прогностичного оцінювання клініко-патогенетичних особливостей аневризматичного САК створено та застосовано математичну модель обробки даних. Досліджено патогенетичне значення особливостей неспецифічно-запальних процесів у хворих в гострому періоді САК, який ускладнений ВС. Визначено маркери тяжкості перебігу захворювання та розвитку ВС. Поглиблено уявлення про патофізіологічні механізми розвитку ішемічних порушень у хворих із аневризматичним САК: зокрема, встановлено, що внаслідок комплексу первинних та вторинних ушкоджувальних процесів формується церебральний вазоспазм (артеріопатія), що за умов наявного регіонарного гемодинамічного дефіциту у разі САК та вичерпання механізмів ауторегуляціі поглиблює гемодинамічні розлади, які призводять до ішемічного ураження головного мозку. Вперше представлено системне бачення проблеми розвитку гемодинамічних ускладнень за аневризматичного САК, на основі якого оптимізовано вибір діагностичних та лікувальних заходів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р638.77 + Ч510.917

Рубрики:

Пошкодження черепа, головного мозку та його оболонок

Спортивний травматизм та його профілактика

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - визначити оптимальний комплекс методів нейропсихологічного та нейрофізіологічного тестування для раннього виявлення когнітивних розладів у хворих із хронічною ішемією головного мозку (ХІГМ) та контролю ефективності їх лікування. В дослідження було залучено 110 осіб із ХІГМ віком від 40-ка до 77-ми років, працівників розумової праці. Комплексне обстеження передбачало проведення клініко-неврологічного дослідження, ультразвукового дослідження магістральних судин голови та шиї, комп'ютерної електроенцефалографії, реєстрацію слухових когнітивних викликаних потенціалів P300, нейропсихологічне тестування з використанням шкал MOS SF-36 (Короткої форми оцінки здоров'я), Монреальської шкали оцінки когнітивних функцій, госпітальної шкали тривоги та депресії, оцінки професійної адаптації. У пацієнтів з ультразвуковими ознаками стенозувального атеросклерозу брахіоцефальних артерій (перша клінічна група) у порівнянні з пацієнтами без таких ознак (друга клінічна група) установлено вірогідне зниження середнього бала за результатами загальної самооцінки здоров'я (шкала MOS SF-36), більшу виразність тривожно-депресивних розладів, більшу частоту відхилення показників слухових когнітивних викликаних потенціалів P300. Вияви професійної дезадаптації помірного та виразного ступеня спостерігали в обох групах. У пацієнтів зі стенозувальним атеросклерозом брахіоцефальних артерій була більшою частота виявлення в блоці редукція особистих досягнень. Висновки: розроблений комплекс методів нейропсихологічного та нейрофізіологічного тестування оптимальний для об'єктивізації когнітивних розладів у пацієнтів із ХІГМ, доступний для практичного використання у закладах охорони здоров'я України. У пацієнтів з ознаками стенозувального атеросклерозу в поєднанні з гіпертонічною ангіопатією встановлено більші зміни за результатами шкали MOS SF-36 та госпітальної шкали тривоги і депресії, шкали професійної дезадаптації, а також зміни основних параметрів когнітивних потенціалів.

Мета роботи - вивчити особливості клініко-неврологічних виявів розриву артеріальних аневризм головного мозку, ускладнених ліквородинамічними порушеннями. Проведено ретроспективне (2009 - 2014) когортне дослідження в паралельних групах результатів хірургічного лікування 245 хворих з розривом артеріальної аневризми (АА) головного мозку у гострий період гострого порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом. Чоловіків 145 (59,2 %), жінок - 100 (40,8 %). Вік хворих - від 20 до 76 років. Розвиток порушень ліквороциркуляції діагностовано за клінічними та нейровізуалізаційними даними (мультиспіральна компіютерна та магнітно-резонансна томографія головного мозку) у всіх хворих у різні строки гострого порушення мозкового кровобігу. До першої групи віднесено 74 (30,2 %) пацієнтів, у яких на момент госпіталізації явища оклюзійної гідроцефалії були відсутні, до другої - 171 (68,8 %) пацієнта з наявністю оклюзійної гідроцефалії у дебюті захворювання. За співвідношенням чоловіків та жінок групи не відрізнялися. Для оцінки клінічного стану хворих використано шкалу Hunt-Hess, шкалу ком Глазго (ШКГ) та World Federation of Neurological Surgeons Grading System for Subarachnoid Hemorrhage (WFNS SAH grading scales). Встановлено типові клініко-неврологічні вияви розривів АА головного мозку з ліквородинамічними порушеннями: головний біль у дебюті захворювання, який супроводжувався нудотою, блюванням, - 158 (64,5 %) випадків, з подальшим порушенням свідомості - 202 (82,4 %), III - IV ступінь тяжкості стану за Hunt-Hess - 183 (74,7 %) випадки, з них 102 (41,6 %) з тяжкими та 75 (23,3 %) з вкрай тяжкими неврологічними розладами за National Institute of Health Stroke Scale. У 67 (27,3 %) хворих у строки від 3 до 14 тиж після розриву АА розвинулася хронічна арезорбтивна гідроцефалія. Її клінічна картина характеризувалася прогресуючою деменцією у 67 (100,0 %) пацієнтів, порушеннями ходи та парезами - у 46 (68,6 %), порушеннями функції тазових органів за типом нетримання сечі - у 21 (31,3 %), поглибленням ініціальної вогнищевої неврологічної симптоматики - у 23 (34,3 %) хворих. Висновки: клініко-неврологічні вияви ліквороциркуляції та їх динаміка у періопераційний період лікування артеріальних аневризм головного мозку визначають напрям та інтенсивність медикаментозного лікування, а також показання до вчасного адекватного хірургічного лікування гідроцефалії.

Раннє виявлення помірних когнітивних порушень (КП) за допомогою інструментальних методів дослідження є актуальною проблемою неврології. Мета роботи - оцінити інформативність методів когнітивних викликаних потенціалів (КВП) та однофотонної емісійної комп'ютерної томографії (ОФЕКТ) щодо об'єктивізації помірних КП у пацієнтів з вертебрально-базилярною недостатністю (ВБН). В дослідження було включено 26 пацієнтів з клінічними проявами ВБН, середній вік яких складав 44,9 +- 8,64 роки. Застосовано комплексне клініко-інструментальне дослідження з використанням шкал нейропсихологічного тестування MoCA, HADS, ультразвукового методу, реєстрації когнітивних викликаних потенціалів (КВП) P300, однофотонної емісійної комп'ютерної томографії (ОФЕКТ). Виявлено вірогідний кореляційний зв'язок між зниженням сумарного балу за шкалою MoCA, латентністю P300 та наявністю стенозуючого атеросклерозу брахіоцефальних артерій (p = 0,01), гіпертонічною ангіопатією (p = 0,01); зниження перфузії в судинних басейнах за даними ОФЕКТ (14 випадків) корелювало зі зниженням амплітуди КВП P300 (p = 0,01). Висновки: використання ОФЕКТ та реєстрація КВП P300 у пацієнтів з ВБН надає змогу об'єктивізувати помірні когнітивні порушення.

Пошук шляхів для об'єктивізації оцінки мозкового кровоплину у пацієнтів з вертебробазилярною недостатністю (ВБН) є важливим напрямом діагностики цереброваскулярних захворювань. Мета дослідження - порівняльна оцінка показників церебральної гемодинаміки у пацієнтів з ВБН залежно від характеру структурних уражень в системі задньої циркуляції. Робота базується на аналізі даних 55 пацієнтів з клінічно визначеною ВБН, середній вік 51,1 +- 14,1 років. Інструментальні дослідження включали МРТ головного мозку; ультразвукове дуплексне сканування судин шиї та голови (УЗДС); церебральну ангиографию (АГ): селективну АГ, МР-АГ, мсКТ-АГ; однофотонну емісійну комп'ютерну томографію (ОФЕКТ). Визначено статистичні відмінності у пацієнтів залежно від наявності стенотично-оклюзуючого ураження у вертебрально-базилярному басейні (ВББ) за окремими клінічними проявами, показниками мозкового кровоплину, характером морфологічних змін за даними МРТ мозку. Висновки: показано доцільність застосування комплексу досліджень з включенням УЗДС, ОФЕКТ для виділення пацієнтів з наявними гемодинамічно значущими ураженнями у ВББ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703

Рубрики:

Порушення мозкового кровообігу

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р636.770.3 + Р627.703

Рубрики:

Хірургічне лікування порушень мозкового кровообігу

Порушення мозкового кровообігу

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Узагальнено сучасні знання про використання транскраніальної допплерографії (ТКД) для реєстрації мікроемболії у пацієнтів із каротидним стенозом. Пошук інформації проведено з використанням літературних джерел PUBMED, MEDLINE, опублікованих у 1997 - 2020 рр. Висвітлено історію впровадження ТКД-моніторингу з емболодетекцією, шляхи його технічного та методологічного вдосконалення. Наведено доказові дослідження клінічної значущості методу у разі атеросклеротичних каротидних стенозів та їх хірургічного лікування. Наведено результати реєстрації інтраопераційної церебральної емболізації у разі операцій каротидної ендартеректомії та каротидної ангіопластики зі стентуванням, зіставлення даних ТКД-емболодетекції, нейровізуалізації та клінічних наслідків. Проаналізовано результати досліджень, проведених в окремих центрах, та дані мультицентрового дослідження ACES щодо прогностичної цінності реєстрації емболічних сигналів за асимптомних каротидних стенозів, оцінки ризику судинних подій у різних групах пацієнтів та за різних ступеней стенозування просвіту судини. Показано роль емболодетекції у прогнозуванні повторних порушень мозкового кровообігу за симптомних стенозів сонних артерій, її значення для оцінки лікування та контролю антиагрегантної терапії (мультицентрове дослідження CARESS). Наведено докази надійності ТКД-емболодетекції як інструменту для верифікації пацієнтів групи ризику з каротидним стенозом, яким може бути корисним хірургічне лікування. Запропоновано дані щодо останніх досягнень у галузі ультразвукових та інших методів візуалізації для оцінки нестабільної бляшки, перспектив застосування ТКД-моніторингу для прогнозування цереброваскулярних розладів.

Мета дослідження - визначити найчастіші клінічні варіанти постконтузійного синдрому (ПКС) з порушенням когнітивних функцій, дослідити зміни нейрофізіологічних показників когнітивних викликаних потенціалів (КВП) P300 у цього контингенту. Для об'єктивізації наявності та вираженості післятравматичних когнітивних порушень у 115 чоловіків з ПКС після перенесеної у 2014 - 2017 рр. мінно-вибухової травми в Інституті нейрохірургії ім. акад, А. П. Ромоданова НАМН України проведено комплексне клініко-інструментальне дослідження з реєстрацією КВП P300. Вік пацієнтів становив від 18 до 45 років, термін після мінно-вибухової травми - 6 міс - 3 роки. Проведено клініко-неврологічне дослідження, нейропсихологічне тестування за Монреальською шкалою когнітивної оцінки (MoCA), Госпітальною шкалою тривожності та депресії (HADS), шкалою астенічного стану (ШАС), магнітно-резонансну томографію головного мозку, кількісну електроенцефалографію, ультразвукове дуплексне сканування. Для дослідження неврологічного статусу та когнітивних функцій використовували опитувальник на основі "Цицерон". За частотою виявлення виражених і значних когнітивних порушень і ступенем тяжкості клінічних виявів виділено три основні варіанта ПКС: з переважанням когнітивних порушень - 51 (44,0 %) випадок, з переважанням афективних порушень - 27 (23,5 %), з переважанням психосоматичних розладів - 37 (32,0 %). Показники латентності КВП P300 статистично значуще залежали від ступеня тяжкості когнітивних розладів. Виявлено статистично значущий зв'язок між латентністю P300 і оцінкою уваги та оперативної пам'яті за шкалою MoCA і балом у когнітивному кластері опитувальника. Методику P300 використано для уточнення варіанта клінічного перебігу ПКС у віддалений період легкої черепно-мозкової травми. Висновки: запропоновано виділяти три основні варіанта ПКС залежно від переважання виражених і значних когнітивних порушень та ступеня тяжкості клінічних виявів. На підставі аналізу скарг пацієнтів, клінічної картини, результатів нейропсихологічного тестування і нейрофізіологічного дослідження обгрунтовано доцільність застосування методу КВП P300 для об'єктивізації наявності та вираженості когнітивних порушень у пацієнтів з ПКС.