Висвітлено традиційну культуру і побут поліщуків радіоактивно забрудненої Овруччини та північної частини Народицького району Житомирщини. Розглянуто релікти архаїчного поліського житла, технологію зведення зрубу, особливості системи опалення народного житла поліщуків. Наведено матеріали з народної медицини Житомирського Полісся, скотарські замовляння поліщуків. Визначено календарно-обрядовий фольклор Овруччини, аграрні мотиви в календарній обрядовості поліщуків, народне декоративне мистецтво тощо.

Наведено етнографічні відомості про народи Західної Європи й Азії українських авторів XII - XVII ст. Проаналізовано засади діяльності Музею Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Розглянуто проблему типології опалювальних пристроїв стародавнього житла в Україні, описано конструктивно-функціональні особливості печі. Розкрито основні аспекти проблеми фольклору у системі нової української культури. Особливу увагу приділено українській народній творчості у поняттях міжнародної термінології. Висвітлено історію українського костюма.

Приведены этнографические сведения о народах Западной Европы и Азии украинских авторов ХІІ - XVII веков. Проанализирована деятельность Музея Научного товарищества им. Шевченко во Львове. Рассмотрена проблема типологии отопительных приборов древнего жилья в Украине, описаны конструктивно-функциональные особенности печи. Раскрыты основные аспекты проблемы фольклора в системе новосовременной украинской культуры. Особое внимание уделено украинскому народному творчеству в понятиях международной терминологии. Освещена история украинского костюма.

На підставі узагальнення значного масиву першоджерел (етнографічних, археологічних, писемних, лінгвістичних) уперше в етнологічній науці розглянуто особливості застосування вола та коня як тяглової сили в Україні. Проаналізовано етапи розвитку парного, одинарного та інших видів їх запрягу в сухопутних засобах пересування та орних знаряддях праці у період з доби енеоліту до ХХ ст., а також походження пов'язаних з ними невід'ємних компонентів - різних моделей тяглових приладів, волової та кінної упряжі. Наведено дохристиянські уявлення про вола і коня. Охарактеризовано запряг робочої худоби як складний аспект культуро- та етногенезу українців.

На основе обобщения значительного массива первоисточников (этнографических, археологических, письменных, лингвистических) впервые в этнологической науке рассмотрены особенности применения вола и коня как тягловой силы в Украине. Проанализированы этапы развития парного, одинарного и других видов их запряжки в сухопутных средствах передвижения и пахотных орудиях труда в период с эпохи энеолита - ХХ ст. Рассмотрены вопросы происхождения связанных с ними неотъемлемых компонентов - различных моделей тяговых приспособлений, воловой и конной упряжки. Приведены дохристианские представления о воле и коне, охарактеризована запряжка рабочего скота как сложный аспект культуро- та этногенеза украинцев.

Розглянуто характерний звичай традиційної зимової календарної обрядовості українців - "полазник" - перший відвідувач оселі. Висвітлено етимологію терміна "полазник", витоки досліджуваного явища та причини, що зумовили його появу в далекому минулому, в обрядовості українців та інших слов'янських етносів. Доведено, що цей звичай стосувався хліборобства і був пов'язаний з волом, пізніше функцію "полазника" почала виконувати молода особа чоловічої статі.

Рассмотрен характерный обычай традиционной зимней календарной обрядовости украинцев - "полазник" - первый посетитель дома. Освещена этимология термина "полазник" и истоки исследуемого явления, а также причины, которые обусловили его появление в далёком прошлом, в обрядовости украинцев и других славянских этносов. Доказано, что этот обычай касался хлебопашества и был связан с волом.

Наведено відомості про формування та розвиток української нації, етнічну територію та етнографічне районування. Висвітлено багатовіковий досвід та традиції духовної та матеріальної культури українського народу. Розглянуто світоглядні уявлення та вірування українців, викладено матеріали про їх релігійне життя, звичаї та обряди, народні знання, шлюб, історичні типи та форми сім'ї, сімейний і громадський побут, традиційне хліборобство, тваринництво, допоміжні заняття та промисли, ремесла, традиційний транспорт, сільські поселення, селянський двір, народну архітектуру та національне вбрання. Охарактеризовано структуру та жанровий склад українського фольклору, проаналізовано побутування та розвиток народної творчості у сучасний період. Представлено матеріали про українську національну кухню, зокрема щоденну їжу та святкові страви.

Приведены сведения о формировании и развитии украинской нации, этнической территории и этнографическом районировании. Освещен многовековой опыт и традиции духовной и материальной культуры украинского народа. Раскрыты мировоззренческие представления и верования украинцев, изложены материалы об их религии, традициях и обрядах, народных знаниях, браке, исторических типах семей, семейном и общественном быте, традиционном хлеборобстве, животноводстве, вспомогательных занятиях и промыслах, ремеслах, традиционном траспорте, сельских поселениях, крестьянском подворье, народной архитектуре и национальном убранстве. Охарактеризованы структура и жанровой состав украинского фольклора, проанализировано развитие народного творчества в современный период. Представлены материалы об украинской народной кухне, в частности об ежедневных и праздничных блюдах.

Розглянуто об'єкти, предметну область, історію розвитку та головні напрями польових етнографічних досліджень (ПЕД) в Україні. Висвітлено особливості організації ПЕД, підготовки етнографічної експедиції. Описано види та методи польових досліджень. Розкрито загальні методичні засади етнографічного дослідження виробничо-господарської діяльності етносу. Викладено правила ведення та зберігання документів під час експедиції. Наведено вимоги опрацювання й оформлення усних етнографічних матеріалів. Увагу приділено пошуку та вибору інформаторів.

Рассмотрены объекты, предметная область, история развития и основные направления полевых этнографических исследований (ПЭИ) в Украине. Освещены особенности организации ПЭИ, подготовки этнографической экспедиции. Описаны виды и методы полевых исследований. Раскрыты общие методические основы этнографического исследования производственно-хозяйственной деятельности этноса. Изложены правила ведения и хранения документов во время экспедиции. Приведены требования к обработке и оформлению устных этнографических материалов. Внимание уделено поиску и выбору информаторов.

Проведено дослідження функціонального використання вола і коня як тяглової сили в Україні та поетапного розвитку парного, одинарного й інших видів їх запрягу в сухопутних засобах пересування та знаряддях обробітку ріллі від доби енеоліту до XX ст. включно. Визначено конструкцію, форми, технологію виготовлення та способи застосуванння різних типів і варіантів тяглових, гальмівних і скеровуючих приладів, волової та кінної упряжі. Висвітлено особливості відображення у традиційній обрядовості та національному світогляді конкретного функціонального використання робочої худоби.

Розглянуто результати науково-пошукової роботи сучасних українських істориків-етнологів, які можуть бути корисними для простеження процесу становлення та еволюції окремих об'єктів чи цілих комплексів культури населення України в дописемний період. Головну увагу зосереджено на побутуванні у традиційному будівництві українців XIX - початку XX ст. значної кількості пережитків, які, з погляду конструктивних, технічних, технологічних та інших чинників, спростовують запропоновані окремими дослідниками гіпотези та припущення стосовно можливого зведення носіями трипільської археологічної культури двоповерхових будівель, а також запропоновані ними графічні реконструкції. Окреслено методологічні засади та методичні вказівки щодо подальшого дослідження житла населення України доісторичного періоду, низку наукових завдань, які мають вирішити різні фахівці гуманітарного профілю спільними зусиллями.

Проаналізовано різні наукові погляди стосовно походження, конструкції і зовнішнього вигляду гужового полозного транспорту, який побутував на території України в добу енеоліту. На підставі розгляду археологічних артефактів (керамічні модельки "саней", носіїв трипільської культури, і графічні зображення відповідного засобу пересування з Кам'яної Могили), а також із залученням етнографічних і лінгвістичних джерел з різних регіонів Європи з'ясовано таке: енеолітичному населенню України були відомі лише волокуші-сани як полозний транспортний засіб, у який запрягали тяглових тварин (волів). Конструкцію ходу тогочасних волокуш-саней становили два масивні полози-колоди і три круглі поперечини, які сполучали їх безпосередньо, а основу кузова - задовбані у кожний полоз три вертикальні стояки-палиці, що з'єднували полози і були переплетені прутами й очеретом.

Висвітлено джерела, походження та історичні етапи розвитку різних ділянок традиційно-побутової культури українців - господарських занять, домашніх ремесел і промислів, матеріальної культури (житла, одягу, їжі, траспорту тощо). Увагу приділено архаїзмам в народній культурі автохтонів України XIX - початку XX ст., спадковості та незнищенності давніх культурних надбань, їх місцю в загальноєвропейському та загальносвітовому цивілізаційних вимірах.

Досліджено одну з важливих ділянок народної культури українців історико-етнографічної Волині - весняну календарно-побутову обрядовість. Виокремлено структурні компоненти весняного циклу народного календаря, охарактеризовано ареальні межі поширення культурно-побутових реалій. Визначено регіональні особливості та локальну специфіку весняної обрядовості українців Волині. Простежено процес трансформації календарних свят весняного циклу впродовж XIX - початку XXI ст. З'ясовано сучасний стан побутування традиційних весняних звичаїв та обрядів у середовищі волинського селянства.

Вивчено творчій шлях відомого українського вченого-етнолога, педагога вищої школи, доктора історичних наук, почесного професора Ужгородського національного університету (УжНУ), активного громадського діяча М. П. Тиводара. Вчений брав участь у створенні Музею народної архітектури та побуту Закарпаття, під його керівництвом студенти-історики збирали етнографічний матеріал та експонати. Працюючи професором кафедри історії стародавнього світу і середніх віків УжНУ одержав орден "За мужність" ІІІ ступеня. М. П. Тиводар опублікував понад 200 наукових, науково-популярних і публіцистичних статей.

Розглянуто етнографічну тематику сучасних зарубіжних слов'янських лінгвістів (переважно польських і білоруських) на сторінках збірника "Діалектологічні студії". З'ясовано, що у їх розвідках здебільшого висвітлюються склад, походження, семантика та поширення народної лексики різних ділянок традиційної культури.

У концентрованому вигляді подано цілісний образ України в її базових категоріях - держава, територія, народ - із погляду історії її формування та розвитку з найдавніших часів до сьогодення. Репрезентовано серію своєрідних енциклопедичних наративів, зокрема вміщено узагальнюючі нариси про державний устрій країни; природні умови та ресурси; історію формування її території та кордонів, адміністративно-територіального поділу; чисельності, складу та руху населення (антропологічні та демографічні параметри в їх ретроспективі), що мешкало на її теренах із найдавніших часів, традиційну матеріальну та духовну культуру (господарські заняття, ремесла та промисли; транспорт; харчування та їжу; житло; одяг; народні знання; міфологічні вірування; календарні обряди й обряди життєвого циклу; словесний і музичний фольклор, а також візуальний фольклор, тобто декоративно-вжиткове мистецтво; хореографію). Окрему увагу приділено етнічній історії, матеріальній і духовній культурі основних етнічних спільнот, що мешкають в Україні, - білорусів, болгар, вірмен, гагаузів, греків, євреїв, караїмів, кримських татар, кримчаків, молдован, німців, поляків, ромів, росіян, румунів, словаків, угорців, чехів.

Наведено результати досліджень освоєння Карпатського регіону та наскельної фортеці Тустань у доісторичну добу та в середньовіччі (археологія, історія, етнологія, скелі та печери). Окрему увагу приділено проблемам сучасних методик дослідження та музеєфікації пам'яток і їх використання для розвитку місцевих громад. Проаналізовано колекцію елементів спорядження вершника та кінської збруї, зібрану під час археологічних досліджень наскельної фортеці Тустань, здійснено їх типологічну класифікацію та визначено хронологію побутування. Подано інформацію про фальшивомонетну справу на Королівському замку Нялаб у середині XV - I половині XVI ст. Простежено нагромадження історичних знань та уявлень про архітектурну пам'ятку Дрогобича XVI ст. - костел св. Варфоломія, з'ясовано потенціал різнотипових джерел, які розкривають вигляд об'єкту, його різноманітні функції (оборонну, сакральну, суспільну), етапи побудови та перебудов, здійснених у різний час. Розглянуто внесок етнографів Львівського університету в польові дослідження традиційної культури українців Карпат (кінець XVIII - початок XXI ст.). Висвітлено особливості досліджень інженерно-геологічної будови скель "Тустань" у ракурсі збереження та можливості реставрації пам'ятки архітектури. Окреслено перспективні напрями ревіталізації ринкових площ історичних міст України як об'єктів культурної спадщини. Розглянуто можливість використання технологій доповненої реальності під час відтворення об'єктів історичної спадщини, наведено приклад практичної розробки мобільного додатку представлення історичної пам'ятки для туристів, а саме міста-фортеці Тустань у с. Урич Львівської області.

Висвітлено основні проблеми історії Дерманя, Мізоча й околиць упродовж XVI - XX ст. Проаналізовано мистецьке оздоблення Дерманського Євангелія 1507 р. Подано інформацію про перехід Мізочка до різних державців у період Острозької ординації. Оприлюднено документ із першою писемною згадкою про Мізоч 1545 р. Вивчено ремісниче середовище містечка останньої чверті XVIII - першої половини XIX ст., а також Мізоцький маєтковий комплекс Дуніних - Карвицьких того ж часу. Розкрито невідомі сторінки історії Мізоча 17 вересня 1939 р., Дерманського монастиря в період німецької окупації, "зачистки" радянськими каральними органами Дерманя в 1948 - 1950 рр. Увагу приділено знаним постатям цього краю - В. Марцинковському, Л. Ступницькому та Борисові Тену.

Вивчено малознані аспекти минувшини Дерманя, Мізоча й довколишніх сіл. Зокрема, поселення трипільців на Мізоцькому кряжі, перша писемна згадка про Мізоч і сусідні села 1322 р., землеволодіння Дерманського Святотроїцького монастиря у другій половині XVIII - перших десятиліттях XIX ст., сповідний розпис Дерманя 1799 р., архітектурно-просторові особливості резиденції Дуніних-Карвицьких у Мізочі, просвітянські осередки Мізоцької гміни в 1920-1930-х рр., бої УПА за Мізоч протягом 1943-1945 рр., антирадянська діяльність молоді Дерманя в післявоєнний період. Висвітлено життя Олександра Гнатюка-Гриценка за документами КДБ УРСР, дерманські сторінки біографії письменника Валерія Тарасова, опубліковано спогади та щоденник дерманця Лавріна Красовського, критично оглянуто видання про минуле Дерманя, що з’явилися за останнє десятиліття.

Наведено дослідження, опубліковані в різних виданнях України. Наукові студії стосуються історії діяльності Етнографічної комісії, організації і проведення науково-пошукових експедицій її членів у 1895 - 1940 рр, підготовки і друку серійних народознавчих видань ("Етнографічного збірника", "Материялів до українсько-руської етнольоґі"), інтерпретації різних наукових дисциплін (етнографії, етнології, фольклористики, антропології), стану дослідження окремих ділянок традиційно-побутової культури українського народу, невідомих і маловідомих сторінок життєвого шляху та таукових звершень українських етнологів, фольклористів, антропологів та істориків, їхньої творчої співпраці з Науковим товариством імені Т. Шевченка тощо.

Подано нові матеріали досліджень освоєння Карпатського регіону та наскельної фортеці Тустань від найдавніших часів до сьогодення (геологія, археологія, історія, етнологія, архітектура, реставрація). Описано типи скель Бескидів Українських Карпат. Розглянуто товарні текстильні пломби XVI - XVII ст. на пам'ятках Закарпатської області України. Охарактеризовано предмети озброєння та військового спорядження з Чорнівського городища XIII ст . Розглянуто археологічні пам'ятки Прикарпаття і Карпат у контексті пам'яткоохоронного законодавства міжвоєнної Польщі. Подано інформацію про дослідження карпатської архітектурно-археологічної експедиції на городищах у Верхньому та Нижньому Синьовидному, найдавніші писемні свідчення про церкви Дрогобича (XV - XVI ст.), наконечники стріл самостріла (арбалета) з малого городища у Буську. Увагу приділено проблемам датування кераміки Тустані.

Наведено записи польових матеріалів з різних історико-етнографічних регіонів України, зібрані співробітниками відділу "Український етнологічний центр" Інституту мистецтвознавства, фольклористки та етнології ім. М. Т. Рильського, а також працівниками дотичних наукових установ НАН України й університетів впродовж останніх десятиліть під час комплексних етнографічних експедицій. Уміщені відомості стануть міцним фактологічним підґрунтям для вивчення особливостей поховально-поминальної обрядовості українців, допоможуть простежити трансформації / редукції окремих ритуалів, які становлять комплекс поховального обряду та поминального циклу. Зазначено, що польові матеріали останніх десятиліть яскраво відображають локальні особливості, міжкультурний взаємовплив і наслідки світових глобалізаційних процесів, які зачепили обрядовість похоронно-поминального циклу, попри стійкий консерватизм поховально-поминального ритуалу в цілому.