Представлен опыт хирургического лечения 42 больных (57 суставов) с болезнью Легг- Кальве- Пертеса. Возраст больных от 3 до 13 лет со сроком наблюдений от 1 до 10 лет. Апробировано 7 методик. Наилучшие результаты получены после операции Хиари и деторсионно-варизирующей остеотомии бедренной кости.

Розглянуто сучасні проблеми проведення міжлабораторних порівнянь результатів вимірювань у вимірювальних і випробувальних лабораторіях різної відомчої належності та специфіки діяльності.

На підставі використання методу атомно-абсорбційної спектрофотометрії розроблено методики вимірювання масових часток токсичних елементів у цукрових буряках, жомі та мелясі. Наведено оцінку рівня забрудненості сировинних зон цукрових заводів Київщини токсичними елементами за даними біогеохімічного моніторингу. Досліжено динаміку зміни вмісту токсичних елементів у цукрових буряках у період вегетації, одержано функціональні залежності їх розподілу у напівпродуктах цукрового виробництва. Встановлено, що токсичні елементи нагромаджуються в осаді соку 1-ї сатурації у надлишкових кількостях, а його використання як кормової домішки або під час виготовлення білково-вітамінних концентратів можливе лише у разі ретельного розрахунку дозування. Розроблено новий спосіб зовнішнього контролю точності результатів вимірювань показників безпеки цукру методом міжлабораторних порівнянь, здійснено його апробацію та підтверджено високу ефективність.

У дослідження було включено 195 пацієнтів на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ). За допомогою полімеразної ланцюгової реакції зіскрібків із сечівника, секрету передміхурової залози та інтраопераційно видаленої тканини передміхурової залози одержано результати інфікованості збудниками захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ) хворих на ДГПЗ (46,6 %). В результаті досліджень генітальних екскретів і видаленої тканини передміхурової залози було ідентифіковано ДНК 145-ти збудників ЗПСШ у 91-го хворого. Доведено, що у 92,3 % інфікованих хворих на ДГПЗ відмічається розбіжність результатів дослідження генітальних екскретів та тканини передміхурової залози на збудники ЗПСШ. Зазначено, що інфікованість хворого на Trichomonas vaginalis призводить до розвитку активного запального процесу в передміхуровій залозі та сечівнику у хворих на ДГПЗ, що в свою чергу є фактором ризику розвитку інфекційно-запальних ускладнень у ранньому післяопераційному періоді після черезміхурової простатектомії, зокрема довготривалої або профузної макрогематурії та гострого пієлонефриту. Обгрунтовано необхідність періопераційної ідентифікації Trichomonas vaginalis, що дає можливість адекватного планування консервативного та проведення профілактики ускладнень хірургічного лікування цієї категорії пацієнтів.

Вивчено зв'язок виникнення ранніх післяопераційних ускладнень залежно від виявленого збудника захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), після планової відкритої простатектомії у 225 хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози. Інфікованість вивчено на підставі виявлених фрагментів ДНК урогенітального хламідіозу, мікоплазмозу, уреаплазмозу, трихомоніазу та у разі асоціації збудників у генітальних екскретах та інтраопераційно у тканині видаленої передміхурової залози. Показано підвищення частоти ускладнень у післяопераційний період у хворих з виявленими збудниками ЗПСШ у порівнянні з групою неінфікованих хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.62-5 + Р569.696.2-5

Рубрики:

Хвороби передміхурової залози

Пухлини передміхурової залози

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.62-5 + Р569.696.2-5

Рубрики:

Хвороби передміхурової залози

Пухлини передміхурової залози

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено порівняльний аналіз післяопераційних ускладнень у 320-ти пацієнтів після трансвезикальної простатектомії. За результатами дослідження у хворих, інфікованих Trichomonas vaginalis, відсоток ускладнень у післяопераційний період вищий у порівнянні з групою неінфікованих. Застосування орнідазолу як етіотропної профілактики у інфікованих хворих надало змогу знизити частоту інфекційно-запальних ускладнень у 2,1 разу та довготривалої або профузної макрогематурії у 2,4 разу.

Наведено опис різноманітних технологій безпроводового зв'язку в історичному аспекті; розглянуто використовувані у минулому та сьогоденні безпроводові технології на базі яких можна побудувати інформаційну мережу з радіодоступом; описано перспективні технології, що будуть актуальними у найближчому майбутньому.

Розглянуто питання чисельного моделювання оптичних рефлектограм та подій на них, при цьому використані статистичні методи розрахунку проходження світлового сигналу через оптичне волокно. Також враховано втрати у волокні, такі як поглинання та релеївське розсіювання, наведено результати моделювання елементарних подій у волокні.

Мета дослідження - аналіз післяопераційних ускладнень після трансвезикальної простатектомії у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози, інфікованих Trichomonas vaginalis. Проведено порівняльний аналіз післяопераційних ускладнень 320 пацієнтів після трансвезикальної простатектомії. За результатами дослідження у хворих, інфікованих Trichomonas vaginalis, відсоток ускладнень у післяопераційний період вищий у порівнянні з групою неінфікованих. Заключення: застосування орнідазолу як етіотропної профілактики в інфікованих хворих надало змогу знизити частоту інфекційно-запальних ускладнень у 2,1 разу та довготривалої або профузної макрогематурії у 2,4 разу.

Мета дослідження - виявлення патоморфологічних особливостей запального процесу в інтраопераційно видаленій тканині передміхурової залози (ПЗ) хворих на рак передміхурової залози (РПЗ) та доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ) залежно від інфікованості збудниками захворювань, що передаються статевим шляхом. Обстежено 317 хворих віком від 42 до 83 років (у середньому 62 роки), з яких 122 хворим на РПЗ було проведено радикальну простатектомію та 195 хворим на ДГПЗ - черезміхурову простатектомію. Одержані результати надають змогу стверджувати, що виражений ступінь запального процесу зустрічається тільки у хворих на рак ПЗ, інфікованих збудниками захворювань, що передаються статевим шляхом, у той час як у неінфікованих превалює легкий ступіть, або відсутність запалення, а виражений ступінь взагалі не визначається. У хворих на рак ПЗ достовірно частіше зустрічаються ознаки тяжкого запалення, ділянки передраку за межами пухлини та низькодифереційований ступінь пухлини. Заключення: встановлені факти вимагають подальшого поглибленого вивчення даної проблеми з метою більшого розуміння етіопатогенезу та покращання лікування і профілактики пухлин ПЗ.