Висвітлено давні способи народного "магічного лікування", про які ще пам'ятають та застосовують у Земплені, що на північному сході Угорщини. Наведено відомості щодо наступних груп традиційних знань: зурочення та запобігання йому, замовляння, елементи за аналогією, обертання, перевертання, зв'язування, обведення, поради, заборони та числа, які за певних випадків мають лікувальну функцію або віддаляють хворобу.

Освещены древние способы народного "магического лечения", о которых еще помнят и применяют в Земплене на северовостоке Венгрии. Представлены сведения относительно следующих групп традиционных знаний: сглаз и его предупреждение, заговаривание, элементы по аналогии, вращение, переворачивание, связывание, обведение, советы, запреты и числа, которые в определенных случаях имеют лечебную функцию или отдаляют болезнь.

Розглянуто структуру угорських вірувань про злого духа - лідерца - у формі семантичної моделі. Виявлено усталені зв'язки традиційних творчих елементів, їх характерний контекст, бо вірогідно, що їх вживання характеризує спільноту. Описано дві різні моделі: перша, яка більше пов'язана з мовознавчим підходом (використовує також схему мовних значень слова), вибрані елементи (у даному випадку лідерц) вміщує у більш вузький контекст, зображує більш вживані чи першочергові зв'язки і нагадує схему; друга - показує місце цих елементів у повному культурному контексті і розкриває подальші зв'язки.

Рассмотрена структура венгерских верований о злом духе - лидерце - в форме семантической модели. Выявлены устоявшиеся связи традиционных творческих элементов, их характерный контекст, поскольку достоверно, что их применение характеризирует общность. Описаны две разные модели: первая, которая больше связана с языковедческим подходом (так как использует тоже схему языковых значений слова), избранные элементы (в данном случае лидерц) помещает в более узкий контекст, изображает более применяемые или первоочередные связи и напоминает схему; вторая - показывает место этих элементов в полном культурном контексте и раскрывает дальнейшие связи.

Репрезентовано розмаїту палітру наукових концепцій осмислення етнокультурних та етноідентифікаційних процесів у провідних країнах східного та західного зарубіжжя - Росії, Румунії, Сербії, США та Канаді, Туреччині, Угорщині, Франції, Хорватії, Японії. Описано етнологію пострадянського простору, деякі тенденції сучасних релігійно-громадських свят (за матеріалами російсько-українсько-білоруського прикордоння), порівняльне дослідження становища середньоазійських мігрантів у Росії та Абхазії, православні ярмарки Москви і Києва як етнографічне джерело. Окреслено етнокультурну спадщину народів світу, зокрема два погляди на "етнонаціональну ситуацію" в Іспанії. Розглянуто етнодемографічну історію українців південної частини Далекого Сходу Росії (друга половина XIX - початок XX століття). Представлено румунську етнологію з історії румунських етнологічних та фольклорних студій, зокрема мультимедійних рукописних архівів. Наведено дані про традиційний побут і обрядовість, румунський народний одяг, зокрема зимові карнавальні традиції українців Сучавського повіту Румунії. Висвітлено сербську етнологію і проблеми національної ідентичності, сербський фольклор у контексті загальнослов’янської культурної спільноти тощо. Охарактеризовано етнологію США та Канади, мультикультурні традиції в Канаді. Увагу приділено творенню та виконанню традиційних казок, кодуванню та контекстуалізації опору, означено злі/добрі чужинці: євреї та цигани у слов’янських народних легендах тощо.