На підставі аналізу результатів клініко-лабораторних та інструментальних методів дослідження розроблено методику прогнозування виникнення ускладнень у разі гострого холециститу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.601.1

Рубрики:

Хірургічне лікування панкреатиту

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.520.11-38

Рубрики:

Хірургічне лікування холециститу і ангіохоліту (холангіту)

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що прогнозування важкості перебігу гострого холециститу є актуальною проблемою абдомінальної хірургії, оскільки частота госпіталізацій пацієнтів з приводу цієї патології та її ускладнень щорічно зростає. Своєчасне визначення необхідності та строків оперативного втручання, характеру доопераційної підготовки та методу оперативного лікування сприяє значному зменшенню ризику ускладнень. Незважаючи на виникнення нових підходів до діагностики та лікування гострого холециститу, проблема пошуку лабораторних маркерів, які б іще на доопераційному етапі дали змогу прогнозувати ризик розвитку та важкість ускладнень, залишається актуальною.

За даними обстеження 160-ти хворих на гострий холецистит (ГХ) установлено, що на 1-у і 2-у добу після холецистектомії за ускладненого перебігу ГХ достовірно збільшувалися вміст інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлин, гомоцистеїну, метаболітів оксиду азоту, показників цитопатичної гіпоксії (гіпоксантину, ксантину, активності аденозиндезамінази, ксантиноксидази, ксантиндегідрогенази). Найбільш виражені і тривалі зміни у хворих з післяопераційними ускладненнями. Підвищення рівня прозапальних цитокінів більш ніж на 50 % і показників цитопатичної гіпоксії - на 30 - 40 % на 1-у і 2-у добу після операції дозволяє прогнозувати виникнення післяопераційних гнійно-запальних ускладнень більш ніж у 60 % хворих, відсутність такого - сприятливий перебіг післяопераційного періоду з достовірністю понад 90 %.

За результатами комплексних досліджень показано, що гострий холецистит (ГХ) супроводжується формуванням запально-метаболічного синдрому, що виявляється у зростанні рівнів прозапальних цитокінів, зміні білої крові, має місце оксидативний та нітрозативний стрес, цитопатична гіпоксія, гіпергомоцистеїнемія, порушення мінерального обміну. Установлено, що виразність цих змін тісно корелює з важкістю перебігу захворювання, а швидкість їх нормалізації після операції визначається важкістю доопераційних і післяопераційних гнійно-запальних ускладнень. Визначено, що в крові з вогнища патологічного процесу (ложе та стінка жовчного міхура) накопичується значно більша кількість цитокінів, гомоцистеїну, гіпоксантину та ксантину, ніж у системному кровообігу, виявлено, що ці зміни є найбільшими у випадку гангренозної форми ГХ та найменшими - за катаральної його форми. Оцінено діагностичне та прогностичне значення інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлини-альфа, гомоцистеїну, гіпоксантину та ксантину, аденозиндезамінази, ксантиноксидази та ксантиндегідрогенази, метаболітів оксиду азоту, аргініну, продуктів пероксидації ліпідів та білків, рівня неорганічного фосфору, кальцію та магнію для диференціювання неускладнених форм ГХ та предикторів виникнення післяопераційних ускладнень. Показано, що високий доопераційний рівень гомоцистеїну, гіпоксантину та ксантину, висока активність ксантиноксидази та ксантиндегідрогенази, високий вміст прозапальних цитокінів у крові з ложа та стінки жовчного міхура, значне підвищення вмісту цитокінів після операції асоціюється з високим ризиком виникнення післяопераційних гнійно-запальних ускладнень.