Постійне зростання захворюваності на автоімунний тиреоїдит (АІТ) у різних регіонах України ставить цю проблему в число актуальних, що визначає необхідність виявлення особливостей клінічного перебігу АІТ, принципів диференційованої терапії залежно від характеру метаболічних змін та з урахуванням регіональних відмінностей тиреоїдної патології, зокрема АІТ. Наведено дані щодо вивчення особливостей клінічного перебігу та комплексного лікування АІТ.

Підвищення інтересу до проблем тиреоїдної патології за останні роки спричинене її зростаючою поширеністю серед населення України, а гіпотиреоз належить до найчастішої патології ендокринної системи. Мета дослідження - проведення аналізу захворюваності та поширеності гіпотиреозу в Україні і Полтавській області за умов йододефіциту. Проведено порівняльну характеристику тиреоїдної патології в Україні та Полтавській області за останні 30 років, проаналізовано поширеність гіпотиреозу за 2005 - 2013 рр. з подальшою побудовою прогнозної моделі поширеності гіпотиреозу на Полтавщині та в Україні в цілому. Полтавська область належить до зони помірного йодного дефіциту. З 1980 р. не тільки виріс обсяг тиреоїдної патології загалом, але й змінилася її структура, питома вага гіпотиреозу в Полтавській області зросла в 4,9 разу, тоді як по Україні - в 5,3. Аналізуючи прогнозну модель поширеності гіпотиреозу в Полтавській області, констатовано, що з імовірністю 95,6 % частота даної патології з 2013 до 2019 рр. може зрости майже вдвічі і коливатиметься (інтервальний прогноз) у межах від 5220 до 5853. Висновки: одержані дані свідчать, що постійне зростання поширеності цієї патології в різних регіонах України, зокрема в Полтавській області, зумовлює необхідність виявлення особливостей розвитку, клінічного перебігу, визначення схем лікування та профілактики залежно від регіональних особливостей.

Вивчено особливості розвитку та перебігу гіпотиреозу в Полтавській області та в Україні в цілому. Гіпотиреоз належить до найпоширенішої патології ендокринної системи. Проаналізовано захворюваність і поширеність патології щитоподібної залози, зокрема гіпотиреозу, в Україні та Полтавській області за останні 30 років. Виявлено тенденцію до зростання рівня захворювань щитоподібної залози та змін її структури, а саме питома вага гіпотиреозу у Полтавській області зросла у 3,6 разу, в той час як по Україні - в 4,2 разу. Постійне зростання частоти цієї патології в різних регіонах України, зокрема в Полтавській області, зумовлює необхідність виявлення особливостей розвитку, клінічного перебігу, визначення схем лікування та профілактики залежно від регіональних особливостей.

Дисфункція щитоподібної залози (ЩЗ) у сучасній медичній науці розглянуто як один із факторів ризику серцево-судинних захворювань, на жаль, непередбачливо недооцінюваний. Відомо, що навіть незначні порушення тиреоїдної функції можуть супроводжуватися зростанням кардіометаболічного ризику. Гіпотиреоз вже на ранній (субклінічній) стадії серйозно впливає на формування і розвиток серцево-судинних захворювань. Результати масштабних досліджень демонструють, що субклінічний гіпотиреоз асоціюється з підвищенням ризику розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС), інфаркту міокарда і смертності від серцево-судинних захворювань. Мета дослідження - вивчення структурно-функціонального стану міокарда лівого шлуночка при гіпотиреозі та ІХС на тлі хронічного системного запалення. Проаналізовано 140 історій хвороб та обстежено 55 хворих на гіпотиреоз, ІХС та за умов поєднаної патології. Пацієнти були розподілені на 3 групи: I група - хворі на гіпотиреоз - 81, II група - хворі на ІХС - 67, III група - хворі на гіпотиреоз в поєднанні з ІХС - 67. Групу контролю становили 20 осіб віком від 20 до 25 років. Виявлено, що гіпертрофія міокарда розвивається у всіх групах хворих, зниження функції ЩЗ характеризується ремоделюванням міокарда лівого шлуночка з розвитком ексцентричної гіпертрофії, з прогресуванням систолічної дисфункції серця в умовах коморбідності. Виявлений прямий кореляційний зв'язок зниження фракції викиду з підвищенням рівня ІЛ-8. Висновки: активація хронічного системного запалення більш виражена в умовах коморбідності з негативним прогностичним впливом на стан серцево-судинної системи. Зниження функції ЩЗ призводить до розвитку гіпертрофії міокарда лівого шлуночка з подальшою зміною геометрії серця в бік розвитку ексцентричного ремоделювання. Гіпотиреоз характеризується порушенням центральної гемодинаміки, прояви систолічної дисфункції серця наростають за умов поєднання тиреоїдної патології та ІХС. Активація хронічного системного запалення більш виражена в умовах коморбідності з негативним прогностичним впливом на стан серцево-судинної системи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.23-4 + Р410.11

Рубрики:

Гіпотиреози

Ішемічна хвороба серця

Шифр НБУВ: РА450220 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено сучасні дані з ендокринології та терапевтичної стоматології, необхідні для підготовки лікаря-стоматолога. На сучасному рівні висвітлено питання етіології, патогенезу, діагностики, лікування і профілактики як ендокринних, так і захворювань порожнини рота. Окрім цього, видання містить тести, список сучасної літератури, протоколи надання медичної допомоги хворим. Доведено необхідності міцного зв’язку у викладанні основних предметів медичної спеціальності - стоматології та ендокринології. Передбачено викладання порушень нейроендокринної регуляції організму, які мають безпосередній стосунок до стоматології. Нерідко прояви у порожнині рота є першою ознакою загальної патології, зокрема ендокринної. Зазвичай основну увагу на стоматологічному прийомі звертається на прояви зв’язку захворювань тканин пародонта та цукрового діабету другого типу. Інша патологія ендокринної системи зустрічається не так часто, але має велике практичне значення в діагностиці симптоматичних уражень органів порожнини рота при соматичній патології. Функції нейроендокринної регуляції організму хворих потрібно враховувати в діагностиці стоматологічних захворювань. Симптоматичні ураження органів порожнини рота (в основному тканин пародонта і слизової оболонки порожнини рота - СОПР) зустрічаються при соматичній патології (шлунково-кишкового тракту, нервової, серцево-судинної та ендокринної систем, інфекційних захворюваннях, хворобах крові тощо).