Розглянуто типи програм сучасного інформаційного телемовлення. Охарактеризовано жанрові особливості інформаційних, інформаційно-аналітичних та інформаційно-розважальних телепрограм. Визначено логіку, тенденції та напрями перспективного розвитку українського інформаційного телебачення.

Рассмотрены типы программ современного информационного телевещания. Охарактеризованы жанровые особенности информационных, информационно-аналитических и информационно-развлекательных телепрограмм. Определены логика, тенденции и направления перспективного развития украинского информационного телевидения.

Дисертацію присвячено дослідженню становлення і розвитку в Україні інформаційного телебачення, аналізу типоформотворення інформаційних телепрограм. Розглянуто специфіку професійної діяльності журналіста в процесі отримання і відображення інформації. Досліджено механізми структурної та типологічної побудови інформаційної телепрограми, які безпосередньо пов'язані зі стилістичними і жанровими особливостями. Вперше введено ряд проекцій (персоніфікація інформації, імідж особистості, зображальна естетика, кольористика), які сприяють комплексному вивченню предмета. Викладено практичні рекомендації щодо подальшого функціонування інформаційного телемовлення в Україні. Зроблено спробу створення універсальної класифікаційної моделі інформаційної телевізійної програми і визначення закономірностей її розвитку та оптимізаційних аспектів на перспективу.

Розглянуто телебачення як специфічний екранний засіб масової інформації та комунікації, вид екранного мистецтва та творчості, а також перспективне професійне середовище для фахової реалізації спеціалістів різних сфер людської діяльності, зокрема журналістів. Охарактеризовано журналістські професії на телебаченні. Проаналізовано лінгвостилістичні особливості телевізійних програм. Розкрито аудіовізуальні аспекти телевізійної творчості. Висвітлено психологічні особливості взаємодії журналіста й аудиторії в аудіовізуальній комунікації.

Проаналізовано основні аспекти становлення та розвитку телебачення, зокрема телебачення 1930-х р., з огляду на творчо-технологічну специфіку цього виду комунікації. Увагу приділено створенню й освоєнню радіо у світі, зокрема українського радіо, показано особливості радіомовлення даного періоду, а також тогочасні творчі надбання, що грунтуються на музиці. Розглянуто перші етапи розвитку українського кінематографа, історію створення та виходу на телеекран перших вітчизняних мультиплікаційних фільмів. Досліджено етап зародження та подальшого розвитку вітчизняного телебачення в аспекті технічного та технологічного забезпечення. Розкрито особливості становлення телебачення в СРСР, США, Франції.

Подано концепцію телебачення як виду журналістської творчості, основним положенням якої вважається те, що саме журналістська творчість є визначальною для розвитку функціональної, типологічної та комунікаційної сфер телебачення. Запропоновано концептуальні засади функціонування сучасного телебачення як специфічного екранного засобу масової комунікації, виду екранного мистецтва та творчості, перспективного професійного середовища для фахової реалізації спеціалістів різних сфер діяльності, у тому числі й журналістів. Визначено особливості журналістської творчості на телебаченні в системі візуально-вербальних компонентів комунікації, розглянуто тележурналістику як сферу професійної діяльності в екранній комунікації, досліджено якісні зміни в образній системі екранного видовища. Обгрунтовано еволюцію телевізійних жанрів, типологізацію та форматування телевізійного ефіру, які зумовлюють тенденції, здатні вплинути на майбутнє професійної та творчої сфер телебачення.

Висвітлено специфіку функціонування радіомовлення в Інтернеті, проаналізовано типи радіосайтів, подано історію становлення онлайн-радіоефіру, зокрема в Україні, розкрито нові маркетингові технології веб-радіо.

Проаналізовано історію становлення інформаційно-розважального телебачення України, починаючи з 1980-х рр. Обговорено питання формування цього типу мовлення, що вплинуло на створення принципово нових за структурою та змістом телевізійних проектів, як змінювався статус екранного персонажа: диктора, автора-ведучого, модератора, шоумена тощо.

Проаналізовано творчі та виробничі складники професійної діяльності телевізійного репортера в інформаційних телепрограмах, аудіовізуальні аспекти творчості, специфіку роботи в кадрі та поза кадром (у динаміці від 1990-х рр. до сьогодення), ефективність персоніфікованого методу подачі інформації в теленовинах, продуктивність діалогу "журналіст - глядач".

Висвітлено основні напрями дослідження історії; теорії та практики телебачення в журналістикознавстві та мистецтвознавстві. Проаналізовано кандидатські та докторські дисертації українських науковців, що охоплюють період 1980 - 2016 рр., стисло окреслено зміст наукових робіт і основні результати досліджень.

Громадсько-правова медіакомпанія "Deutsche Welle" (DW) є незалежним джерелом інформації з Німеччини та Європи для користувачів у всьому світі. Телепрограми DW, які вже 25 років транслюються за допомогою супутникового зв'язку та онлайн, створені за умов жорсткої конкуренції на медіаринку, свідчать про новаторський стиль і поступ DW, а також демонструють прагнення до вдосконалення процесів виготовлення відеоконтенту. DW однією з перших серед світових телекомпаній запропонувала різноманітні візуальні Інтернет-проекти, за допомогою яких користувачі відеопродукції змогли якнайшвидше одержувати з Німеччини та світу оперативну інформацію онлайн. Це стосується також залучення соціальних мереж у поширенні відеоконтенту, що стало наслідком стрімкого впровадження журналістики Web 2.0. DW проходить шлях від телекомпанії з сервісною пропозицією в Інтернеті до інформаційного Інтернет-ресурсу з мультимедійним контентом. Актуальною проблемою є пошук своєрідного ексклюзиву в подачі подій, фактів та забезпечення рівнів якісного інформування міжнародної спільноти за умов глобалізаційних та інтеграційних явищ, уміння поєднувати надбання "класичного" ефірного інформаційного телебачення та відеоконтенту онлайн. Саме це й становить основу роботи про міжнародну медіакомпанію, яка завдяки своїй діяльності стала невід'ємною частиною світового інформаційного ландшафту.

Творчість на радіо - це передовсім конкуренція ідей та емоцій, яка здатна стати основою радіоменеджменту, що продукуватиме успішний бізнес в радіоефірі. Описано бізнес-процеси в радіомовленні, пов'язані з форматуванням радіостанцій, просуванням радіокомпаній, створенням рекламних роликів, умінням добирати творчу команду й добиватися з нею високого рейтингу. Автори звернули увагу до популярної книги шведських дослідників "Бізнес у стилі фанк", основні положення якої, зокрема стосовно творчості в менеджменті, стають базовими для ефективного реагування радіоменеджменту на потреби й виклики ринку. Творчість в радіоефірі є визначальною для успішного становлення радіокомпанії, бо акумулювання й втілення ідей надає змогу радіоменеджменту оперативно приймати вдалі рішення. А радіомовний ринок постійно потребує нових творчих ідей - привабливих та ефективних, для реалізації яких потрібні професіонали з певними навичками, уміннями та знаннями, що відповідають вимогам часу.

У практиці телерадіомовлення журналіст професійно працює з усним словом, займається пошуком та розробкою теми, збором інформації, фактажу, підготовкою та записом аудіовідеофайлів, аналізом матеріалу, написанням та редагуванням тексту, озвучуванням, монтажем і титруванням сюжету, готує текст для ведучих, коментар за кадром і в кадрі, а в конвергентному ньюзрумі - ще й інформацію для сайту, аудіовідеоподкасти тощо. Його основним завданням є не лише написати, а й відтворити, озвучити (переповісти) зміст і нюанси події. Рекомендації щодо підвищення рівня мовної компетенції телерадіожурналістів уміщуються у спеціалізованих виданнях, звучать в університетських аудиторіях, редакційних ньюзрумах, але на практиці їх нечасто беруть до уваги, подеколи відверто ігнорують, причому як новачки, так і професіонали. Таку ситуацію в українському ефірі може змінити на краще свідома, систематична, цілеспрямована робота журналіста над власною мовною культурою, технікою мікрофонного мовлення. Отже, ефективність журналістського повідомлення, аудіовізуальне багатство екранної комунікації, де однаково дієвими з погляду впливу на аудиторію є звукове й зорове наповнення ефірного слова, - ці та інші аспекти професійної сфери проаналізовано авторами.

Поняття "універсальний телерадіожурналіст" цілком прийнятне для теорії і практики ЗМК, зважаючи на розвиток ІТ-технологій і сучасних медіа, оскільки похідним для універсальності є визначена спеціальність та вид мовлення - телебачення і радіо. Обговорено оптимальні навчальні дисципліни, які актуально викладати для підготовки універсального телерадіожурналіста, про особливості спеціалізації в телерадіожурналістиці, про телевізійний і радіомовний жанри, що "приходять" до універсального телерадіожурналіста на рівні здібностей і навичок, які надаються не відразу, але які потрібно відчувати та яким слід постійно вчитися.

З 19 січня 2017 р., коли було зареєстровано юридичну особу "Національна суспільна телерадіокомпанія України" й запрацювала Наглядова рада НСТУ, медіаринок України одержав нового суб'єкта - суспільне телерадіомовлення. Таким чином, разом із комерційними та комунальними телерадіокомпаніями медіаландшафт України доповнили телерадіостанції колективної форми власності, які назвали суспільними. Обговорено основні тенденції, характерні для телерадіоринку України у перші роки співіснування комерційних, комунальних і суспільних телерадіомовців, а це й заходи, спрямовані на захист вітчизняної телерадіоінформаційної сфери; прийняття нових законів, що сприяли певним змінам у створенні національного та власного телерадіопродукту; збільшення рейтингу загальнонаціональних мовців у порівнянні з регіональними; перехід з аналогового телерадіомовлення на цифрове та створення конвергентних редакцій; дотримання телерадіокомпаніями журналістських стандартів і боротьба з фейками; розвиток платного телебачення; дискусії щодо можливостей співпраці між комерційними й суспільними телерадіостанціями та визначення рівня довіри суспільства до того телерадіопродукту, яким заповнений український телерадіопростір.

Вислів "якщо тебе немає в Інтернеті, то тебе немає взагалі" справді актуальний для сучасного телебачення та радіомовлення. Розвиток мультимедійних технологій, трансформації у сфері мережевих комунікацій, поступ нової кіберкультури спонукають телерадіокомпанії до переосмислення сталих парадигм. Вплив Інтернету на структуру, зміст, функції телерадіостанцій усе помітніший. Обговорено особливості співіснування Інтернет-телерадіостанцій та ефірних телерадіокомпаній, про діалектику телевізійних і радіомовних онлайн та офлайн (тобто не підключених до Інтернету) технологій.

Висвітлено різні аспекти організації та діяльності студентського телерадіомовлення в закладі вищої освіти. Досвід виробництва "Новин Університету Шевченка" - телевізійної та радіопрограми, що 3 роки поспіль висвітлює актуальні події в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка на мультимедійній платформі Campus Radio Ukraine/Студент-TV, корисний для осмислення та узагальнення. Запропоновано ствердження, що цей популярний тип мовлення формує й певний тип масової комунікації, цільовою аудиторією якого є переважно студенти й викладачі, а також абітурієнти, які розглядають той чи інший університет як перспективний для навчання заклад освіти.

Висвітлено різні аспекти організації та діяльності студентського телерадіомовлення в закладі вищої освіти. Досвід виробництва "Новин Університету Шевченка" - телевізійної та радіопрограми, що 3 роки поспіль висвітлює актуальні події в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка на мультимедійній платформі Campus Radio Ukraine/Студент-TV, корисний для осмислення та узагальнення. Запропоновано ствердження, що цей популярний тип мовлення формує й певний тип масової комунікації, цільовою аудиторією якого є переважно студенти й викладачі, а також абітурієнти, які розглядають той чи інший університет як перспективний для навчання заклад освіти.

Розглянуто технології кінотелемонтажу. Наведено теоретичні засади кіномонтажу та історія його формування. Визначено оповідний монтаж. Методи й форми оповідного монтажу. Увагу приділено організації та прийомам оповідного монтажу. Наведено аналітичний метод та його монтажні форми. Розглянуто звуко-зоровий монтаж: звук як виражальний засіб екранного твору, прийоми звуко-зорового монтажу, "Монтаж атракціонів. Розглянуто внутрішньокадровий монтаж.