Запроновано концепції найпоширенішої патології внутрішніх органів, наведено синдромну характеристику захворювань з виділенням домінуючого синдрому диференційної діагностики і основних алгоритмів лікувальної тактики. Запропоновано класифікації захворювань внутрішніх органів, зокрема, інфекційного ендокардиту, аортального стенозу, ревматизму, аритмії, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, гострої та хронічної серцевої недостатності, а також хронічного холециститу та панкреатиту.

Предложены концепции наиболее распространенной патологии внутренних органов, приведена синдромная характеристика заболеваний с выделением ведущего синдрома дифференциальной диагностики и основных алгоритмов лечебной тактики. Предложена классификация внутренних органов, в частности, инфекционного эндокардита, аортального стеноза, ревматизма, аритмии, атеросклероза, ишемической болезни сердца, острой и хронической сердечной недостаточности, а также хронического холецистита и панкреатита.

Визначено основні завдання терапевтичної служби в Україні, викладено сучасні уявлення про хворобу, її патогенез, симптоми та синдроми, перебіг, діагноз, прогноз та лікування. Розглянуто методи обстеження та правила проведення загального огляду пацієнта. Показано роль лабораторних та інструментальних методів дослідження у клінічному обстеженні хворого. Розглянуто етіологію, патогенез, патологічну анатомію, класифікацію, клініку, основні клінічні синдроми, перебіг, ускладнення, лікування, профілактику захворювань органів дихання, кровообігу, травної системи, нирок і сечовивідних шляхів, ендокринної системи та обміну речовин, крові та органів кровотворення, висвітлено питання прогнозу подальшого перебігу патології, догляду за хворим та його диспансеризації. Наведено загальні відомості про деякі алергічні та професійні захворювання (зокрема, розглянуто методи діагностики, профілактики та лікування кропив'янки, набряку Квінке, анафілактичного шоку, сироваткової хвороби, силікозів, силікатозів, пневмоконіозів від органічного пилу, інтоксикації ртуттю, свинцем, пестицидами).

Раскрыты основные задания терапевтической службы в Украине, освещены современные представления о заболевании, его патогенезе, симптомах и синдромах, течении, диагностике, прогнозировании и лечении. Рассмотрены методы обследования и правила проведения общего осмотра пациента. Показана роль лабораторных и инструментальных методов исследования в клиническом обследовании больного. Рассмотрены этиология, патогенез, патологическая анатомия, классификация, клиника, основные клинические синдромы, течение, осложнения, лечение, профилактика заболеваний органов дыхания, кровообращения, пищеварительной системы, почек и мочевыводных путей, эндокринной системы и обмена веществ, крови и органов кровообразования, освещены выпросы прогнозирования дальнейшего течения патологии, ухода за больным и его диспансеризации. Приведены общие сведения о некоторых аллергических и профессиональных заболеваниях (крапивнице, отеке Квинке, анафаликтическом шоке, сыворотковой болезни, силикозах, силикатозах, пневмокониозах от органической пыли, интоксикацие ртутью, свинцом, пестицидами).

Вивчено особливості ремоделювання серця у 80 хворих на інфаркт міокарда з супутньою артеріальною гіпертензією (АГ). Встановлено, що у хворих на АГ процеси формування післяінфарктного серця у перші місяці характеризувались розвитком гіпертрофії інтактних зон і, відповідно, збільшенням маси міокарда, зростанням його жорсткості та вираженими розладами діастолічної функції з прогресуванням дилатації лівого передсердя. Патологічне післяінфарктне ремоделювання гіпертензивного серця за тривалого спостереження завершувалось розвитком систолічної дисфункції із суттєвим зниженням фракції викиду та розвитком симптомів серцевої недостатності.

Вивчено особливості післяінфарктного ремоделювання серця (РС) у 450-ти хворих на інфаркт міокарда, хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), артеріальну гіпертензію (АГ). Післяінфарктне РС за тривалого (до 96 міс) спостереження характеризувалось прогресуючою дилатацією камер серця, потоншенням міжшлуночкової перегородки, порушеннями функції міокарда та завершувалось формуванням патологічної геометрії серця, розвитком серцевої недостатності. Установлено вплив ХОЗЛ і АГ на морфофункціональні характеристики міокарда у процесі формування післяінфарктного серця. На підставі дослідження РС, проаритмогенної активності міокарда, визначення незалежних первісників серцево-судинного ризику запропоновано методику диференційованої тривалої терапії та програму оптимізації корекції післяінфарктного РС, застосування якої дозволило знизити летальність, покращити виживання хворих у разі мікст-патології.

Наведено відомості про класифікацію, клініку, діагностику і лікування основних нозологічних форм (НФ) у клініці внутрішніх хвороб, акушерства та гінекології, інфекційних хвороб, зокрема дитячих, дерматовенерології. Розкрито основи пульмонології, кардіології, ревматології, гастроентерології, нефрології, гематології, ендокринології, імуноалергології, педіатрії. Описано елементи пропедевтики, окремі НФ, основні клінічні прояви захворювань та методи їх діагностики, особливості лікування з урахуванням новітніх досягнень клінічної фармакології.

Даны сведения о классификации, клинике, диагностике и лечении основных нозологических форм (НФ) в клинике внутренних болезней, акушерства и гинекологии, инфекционных болезней, в частности детских, дерматовенерологии. Раскрыты основы пульмонологии, кардиологии, ревматологии, гастроэнтерологии, нефрологии, гематологии, эндокринологии, иммуноалергологии, педиатрии. Описаны элементы пропедевтики, отдельные НФ, основные клинические проявления заболеваний и методы их диагностики, особенности лечения с учётом новейших достижений клинической фармакологии.

Зіставлено неінвазивні лікувальні підходи у разі гострого коронарного синдрому та тривалу вторинну профілактику інфаркту міокарда в розрізі останніх десяти років та оцінку їх відповідності сучасним протоколам надання медичної допомоги й ефективність за умов реальної клінічної практики.

Вивчено особливості клінічного перебігу інфаркту міокарда (ІМ), післяінфарктного ремоделювання серця, ускладнень, летальності та виживання хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ). Установлено модифікувальний вплив ХОЗЛ на маніфестацію гострого ІМ і його клінічну симптоматику. ІМ у хворих на ХОЗЛ характеризувався переважанням нижньої локалізації вогнища некрозу, більшою його масою, гіршим функціональним класом, тяжчим перебігом гострого періоду захворювання із більш частим розвитком ускладнень, патологічним післяінфарктним ремоделюванням серця із вищою летальністю та гіршим віддаленим прогнозом у порівнянні з хворими без бронхіальної обструкції.

Проаналізовано динаміку рівня оксиду азоту у хворих на гострий інфаркт міокарда (ІМ). Встановлено, що в перші доби гострого ІМ спостерігається зниження рівнів стабільних метаболітів оксиду азоту - нітритів, нітратів, загального нітрату в плазмі крові. Додаткове включення L-аргініну до стандартної схеми лікування ІМ призводить до більш швидкої нормалізації показників ендотеліальної функції на госпітальному етапі.

У 65-ти хворих на інфаркт міокарда у поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень і 47-ми хворих без супутньої патології вивчено процеси післяінфарктного ремоделювання лівих камер серця впродовж 120-ти місяців. Встановлено певну залежність формування післяінфарктного стану серця в часі від локалізації, маси некрозу та наявності хронічної бронхіальної обструкції. Виявлені особливості дезадаптації ремоделювання серця після нижнього інфаркту міокарда з супутньою легеневою патологією вимагають оптимізації терапії за умов існуючих стандартних протоколів надання допомоги для запобігання розвитку застійної серцевої недостатності.

Наведено найбільш гострі проблеми, які є причинами низької мотивації сімейних лікарів до професійного росту. Недостатнє матеріально-технічне забезпечення, неадекватні умови проживання, низька заробітна плата; невідповідність післядипломної освіти, її програм, принципів та термінів європейським стандартам; недостатнє інформаційне забезпечення; негативне ставлення громадян до лікарів та традиційної медицини, часто спричинене однобоким чи некоректним висвітленням їхньої роботи у ЗМІ; юридична незахищеність медиків - це лише деякі із них. На основі аналізу ситуації, яка склалася зараз у вітчизняній медицині, запропоновано шляхи для вирішення наведених вище проблем, які слід вирішувати на державному рівні, а також тих, які можна вирішити і на місцях.

Цель работы - оценить место этацизина в лечении аритмий на современном этапе путем ретроспективного анализа 30-летнего личного опыта лечения нарушений ритма сердца в когорте пациентов кардиоревматологического профиля, а также в случае коморбидности с сахарным диабетом и хроническим обструктивным заболеванием легких; исследовать катамнез и выживаемость этих больных в течение 15 лет. Проведен ретроспективный анализ 30-летнего опыта лечения этацизином экстрасистолии и пароксизмальной/персистирующей фибрилляции предсердий без выраженного структурного заболевания миокарда. Удалось проследить эффективность длительного многолетнего применения этацизина у 74 пациентов. Максимальная непрерывная терапия у отдельных больных составила 12 лет, лечение с периодическим применением - 20 лет. Для диагностики фонового заболевания, оценки эффективности лечения в разные периоды наблюдения, кроме клинических данных, использованы электрокардиография, холтеровское мониторирование ЭКГ, эхокардиография, исследование вариабельности сердечного ритма, дисперсии реполяризации, поздних потенциалов желудочков, велоэргометрия, фармакологические пробы. Назначение этацизина оказалось эффективным у 71,3 % больных, в том числе для купирования приступов фибрилляции предсердий у 61,7 %, при желудочковой эктопии - у 78,9 %, для сохранения синусового ритма - у 58,4 %. Обращено внимание на эффективность терапии вагус-ассоциированной фибрилляции предсердий, при которой применение антиаритмических средств ограничено. За время исследования серьезных побочных реакций не наблюдали, что свидетельствует о допустимом профиле безопасности этацизина. Большинство нежелательных реакций (22,7 %) были предсказуемы, описаны в инструкции к препарату, связаны с фармакологическими особенностями реализации антиаритмического эффекта и разделены на группы: общие, внесердечные (4,5 - 9,1 %); связанные с электрофизиологическим воздействием на миокард (18,1 %), не выходящие за пределы нормы; единичные случаи (блокада правой ножки пучка Гиса, развитие ЭКГ-паттерна синдрома Бругада 1-го типа, бессимптомный эпизод желудочковой тахикардии), требующие отмены препарата. Выводы: этацизин - эффективный, безопасный, в том числе при длительном применении, антиаритмический препарат при условии правильного отбора больных (без выраженного структурного заболевания сердца), соблюдения рекомендованного алгоритма применения и контроля ЭКГ.

Висвітлено історію розвитку української педіатрії. Розкрито анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму. Особливу увагу приділено семіотиці ураження органів і систем, питанням вигодовування дітей з урахуванням сучасних настанов і рекомендацій провідних світових організацій. Подано інформацію про синдроми ураження органів і систем при патологічних станах у дітей. Розкрито особливості обміну речовин і енергії у дітей. Розглянуто питання фізичного та нервово-психічного розвитку дітей згідно з віковими періодами.

Фібриляція передсердь (ФП) - доволі поширена проблема сьогодення, а частота її виникнення збільшується з віком хворих. Перебіг цього порушення ритму в умовах коморбідності з артеріальною гіпертензією (АГ) та цукровим діабетом (ЦД) може залежати від багатьох причин, тому вивчення чинників розвитку та факторів обтяження ФП в умовах названої коморбідності залишається актуальним. Мета роботи - визначити чинники розвитку та фактори, що ускладнюють ФП, у хворих на АГ і ЦД 2 типу. Обстежили 214 пацієнтів із ФП, АГ і ЦД, яких поділили на групи: ізольована ФП - 7,5 %; ФП і АГ - 51,9 %; ФП, АГ і ЦД - 25,2 %; ізольована АГ - 5,1 %; АГ і ЦД - 10,3 %. Пароксизмальну форму ФП виявили в 34,3 %, персистентну - в 46,4 %, постійну - в 19,3 % обстежених. Висновки: у пацієнтів із супутніми АГ і ЦД для запобігання виникненню ФП та її переходу у хронічну форму слід звернути особливу увагу на такі показники: індекс Кетле, тривалість АГ, підвищення артеріального тиску, добова варіабельність САТ, рівні глікованого Hb та глікемії натще, показники ЕхоКГ (ФВ, розмір ЛП і ПШ).

Увагу приділено профілактиці когнітивних розладів у пацієнтів із судинними захворюваннями головного мозку. Розглянуто закономірності вікових змін енергетичного обміну, акцентовано на сучасній тактиці нутритивної підтримки в геронтології. Розглянуто харчування як основну детермінанту здоров'я вагітних. Досліджено можливості біорегуляційного підходу в прегравідарній підготовці як методології превентивної медицини. Висвітлено сучасні аспекти профілактики туберкульозу в роботі лікарів загальної практики - сімейної медицини. Визначено місце профілактики в процесі надання паліативної допомоги.

Наведено актуальну та сучасну інформацію щодо проведення профілактики у загальнолікарській практиці, а також щодо контенту превентивної медицини, яка включає боротьбу із факторами ризику і здоровий спосіб життя. Представлено можливості й алгоритми профілактики у пацієнтів із найбільш поширеними нозологіями і проблемами у первинній медичній практиці. Вміщено цінну інформацію про стан здоров'я і шляхи його досягнення, про нутритивний статус і здорове харчування, про модифіковані та немодифіковані фактори ризику формування різних нозологій у пацієнтів різних вікових груп - дітей, підлітків, геронтологічних і паліативних хворих, вагітних жінок із акцентом на амбулаторному етапі системи охорони здоров'я.