Уперше здійснено аналіз фонетико-морфологічної взаємодії у закореневій структурі словоформ та висвітлено особливості її зміни у різні періоди існування німецької мови. Виявлено, що типовим для кінця слова є поступове фонетичне послаблення звуків, зумовлене впливом лексико-граматичних факторів. З'ясовано, що послаблення у кінцевій частині слова корелює з фонетичним підсиленням, що припадає на кореневу морфему. На тлі загального послаблення зазначено щодо наявності фонетичного посилення деяких морфемних одиниць, яке виявляється у реалізації фонематичних диференційних ознак і стосується функціонування окремих суфіксів.

Здійснено багатоаспектний аналіз динаміки норм написання і вимови слів іншомовного походження в українській літературній мові. Визначено мовні і позамовні чинники, які вплинули на мовну еволюцію та висвітлено процеси нормування запозиченої лексики з урахуванням історичного контексту. Здійснено хронологічний опис усіх редакцій українського правопису та систематизовано найбільш типові зміни, усталення в написанні й вимові іншомовних слів. Доведено, що відсутність чітко сформульованих та сформованих правил правопису запозичених слів призвела до варіативного написання і вимови.