Проаналізовано безпосередні результати операційного лікування 86-ти хворих на рак проксимальних відділів прямої кишки, ректосигмоїдного кута, сигмоподібної кишки, ускладнених обтураційною кишковою непрохідністю, в стадії субкомпенсації та декомпенсації із застосуванням первинно-нефункціонуючого анастомозу. Після застосування цього способу неспроможність швів анастомозу виникла в одного хворого. Виконання передньої резекції прямої кишки із первинно-нефункціонуючим анастомозом і превентивною трансверзостомою забезпечує адекватну декомпресію товстої кишки, надійну профілактику неспроможності колоректального анастомозу і дозволяє уникнути складних реконструктивно-відновних операцій.

Проаналізовано безпосередні результати оперативного лікування 155 хворих на колоректальний рак, ускладнених обтураційною кишковою непрохідністю: 95 (61,3 %) хворих I групи, котрим застосовувався розроблений у клініці спосіб накладання первинно-нефункціонуючого анастомозу та 60 (38,7 %) хворих II групи, котрим застосовувався первинний анастомоз. Поряд з ознаками непрохідності локальні форми перитоніту було виявлено у 7 (7,4 %) хворих I групи та у 5 (6,7 %) хворих II групи. Розроблено шкалу оцінки ризику неспроможності швів анастомозу. Післяопераційні ускладнення виникли у 5 (5,3 %) хворих I групи та у 11 (18,4 %) хворих II групи. У I групі неспроможність швів анастомоза виникла в одного хворого та у 7 (11,7 %) хворих II групи на 5 - 12 добу післяопераційного періоду. Виділено 5 ступенів ризику. Виконання передньої резекції прямої кишки із первинно-нефункціонуючим анастомозом і тимчасовою трансверзостомою забезпечує адекватну декомпресію товстої кишки, надійну профілактику неспроможності колоректального анастомозу за кишкової непрохідності та локальних форм перитоніту, надає змогу уникнути складних реконструктивно-відновних операцій.