Проведена реабилитация детей с диагнозом церебральный паралич (ДЦП) с использованием метода адаптивной физкультуры и спорта в комплексе с лазеротерапией. Изучено их влияние на психоинтеллектуальные функции, состояние периферической гемодинамики, вегетативное обеспечение деятельности и двигательной активности. Обследовано 110 детей с диагнозом ДЦП в возрасте 7 - 15 лет. Проведено обследование соматического, неврологического статуса, вегетативного обеспечения деятельности по методу кардиоитервалографии. Больные были разделены на три группы. В первую (30 человек) вошли дети, которым была применена адаптивная физкультурно-спортивная коррекция в сочетании с лазеротерапией. Для пациентов второй группы (34 человека) проводились только физкультурно-спортивные мероприятия. Третью группу (26 человек) составили дети, которые принимали традиционное лечение. На основании полученных результатов показано, что использование комплекса индивидуальной адаптивной физкультуры и спорта в сочетании с лазеротерапией способствует развитию компенсаторных механизмов организма.

Обследованы 110 детей с церебральным параличом, из которых со спастической диплегией - 36 человек, с гемипаретической - 29, с гиперкинетической - 17. Проведено изучение их неврологического, соматического статусов, данных психологического тестирования, осуществлена оценка вегетативного тонуса и вегетативной реактивности, используя метод кардиоинтервалографии. Во время проведения исследования больные были разделены на три группы: первую составили 30 человек, для которых использовались восстановительные средства адаптивной физкультуры и спорта в комплексе с лазеротерапией, вторую - 34 человека, которым был применен только коррекционный двигательный режим, пациенты третьей группы получали медикаментозное лечение. При этом контрольную группу составили 20 здоровых сверстников. Отмечено, что в результате исследования у пациентов первой группы были получены самые высокие показатели восстановления.

Вперше проведено комплексне дослідження стану статомоторних і вищих психічних функцій - гнозису й інтелектуального рівня, вегетативної регуляції у дітей з церебральним паралічем (ДЦП). Зроблено порівняльне дослідження інструментальних критеріїв напруження вегетативного балансу з показниками церебральної, периферичної гемодинкаміки та статомоторних і гностичних функцій у таких хворих, обгрунтовано диференційований підхід щодо їх реабілітації. Сформовано індивідуальну модель реабілітації та перебудови системи рухів залежно від дефіциту функцій рівнів регуляції стереотипу рухів у разі ДЦП з одночасним впливом на біологічно активні точки низько інтенсивним лазерним випромінюванням. Розроблено алгоритм обстеження таких хворих з урахуванням уражень біодинамічного стереотипу та ступеня напруження адаптації, запропоновано схему їх реабілітації.

Мета роботи - аналіз досвіду закордонних фахівців щодо рухових та структурних порушень проксимального відділу стегнової кістки в пацієнтів з наслідками мозкового інсульту та їх впливу на ефективність реабілітаційних програм при патології кульшового суглоба. Для виконання поставленої мети було проведено аналіз закордонних літературних джерел у сучасних базах даних: Google Scholar, Web of Science, PubMed, Medline, Cochrane, Pedro. Глибина пошуку - 22 роки (з січня 2000 до жовтня 2021 рр.). Аналіз літературних джерел показав, що обмеження обсягу рухової активності та осьових навантажень у пацієнтів після гострого порушення мозкового кровообігу, зокрема обмеження рухливості в кульшовому суглобі, порушення м'язової сили та тонусу з боку геміпарезу може призводити до розвитку остеопорозу. Особливо важливим з точки зору несприятливих наслідків є зниження мінеральної щільності та переломи проксимального відділу стегнової кістки. З іншого боку, порушена біомеханіка рухів у кульшовому суглобі в осіб з наслідками мозкового інсульту за умови осьового навантаження на кінцівку може призводити до розвитку остеоартрозу кульшового суглоба. Наслідком остеоартрозу є обмеження рухливості кульшового суглоба, що призводить до вторинного знерухомлення кульшового суглоба і, у свою чергу, також може призводити до подальшого остеопорозу. Наявні порушення нервово-м'язового контролю, м'язового тонусу та сили, обмеження рухливості кульшового суглоба, у тому числі й унаслідок спастичності, проблеми зі статичною та динамічною рівновагою, і, як результат, підвищення ризику падіння в пацієнтів з наслідками інсульту, можуть негативно впливати на відновлення моторних функцій, обмежувати активність, і, зрештою, знижувати ефективність реабілітації пацієнтів після ендопротезування кульшового суглоба. Наявні рухові розлади, як наслідок перенесеного інсульту, потребують розробки та обгрунтування нових реабілітаційних програм, зокрема з використанням сучасних технічних засобів і віртуальних можливостей.