Простежено патогенетичні взаємозв'язки гастроезофагеальної рефлюксної хвороби і рецидивних захворювань бронхолегеневої системи. Висвітлено можливості ехографії у порівнянні з іншими методами у діагностиці захворювань стравоходу.

Наведено ультразвукову характеристику панкреатиту у 170 дітей різного віку. Встановлено, що ехографічними ознаками реактивного панкреатиту, який домінує в дошкільному та молодшому шкільному віці, є набряк підшлункової залози або окремих її частин, зокрема голівки. Для хронічного панкреатиту, який частіше зустрічається в підлітковому віці, властива частково або дифузно підвищена ехогенність паренхіми.

Вперше застосовано методику гідросонографії для оцінки структурно-функціональних особливостей верхніх відділів травного тракту у дітей з бронхіальною астмою та рецидивним бронхітом. Вперше запропоновано методику оцінки щільності тканини підшлункової залози на основі порівняння з тканиною слинних залоз. За допомогою неінвазивних методів дослідження розроблено ехосімеотику рефлюкс-езофагіту та недостатності кардії у дітей. Вдосконалено алгоритм інструментального обстеження органів травлення у дітей з бронхіальною астмою та рецидивним бронхітом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.682-37 + Р733.413-4

Рубрики:

Хвороби системи травлення, печінки у дітей

Шифр НБУВ: Ж100611 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - визначити клінічні особливості перебігу хронічних гастродуоденітів у дітей з недиференційованою дисплазією сполучної тканини. Обстежено 48 пацієнтів віком 11 - 18 років із хронічними гастродуоденітами на фоні дисплазії сполучної тканини. Хронічний гастродуоденіт верифіковано на підставі вивчення анамнезу, клінічного обстеження, даних фіброезофагогастродуоденоскопії. Недиференційована дисплазія сполучної тканини верифікована згідно з критеріями Мілковської - Дімітрової Т. у модифікації Абакумової Л. Н. Хронічний гастродуоденіт у дітей з недиференційованою дисплазією сполучної тканини має ранній дебют зі щорічними сезонними загостреннями, характеризується помірним абдомінальним больовим симптомом при виражених проявах неспецифічної інтоксикації, диспепсичних симптомах і симптомах вегетативної дисфункції; 90,9 % таких дітей мають недостатність клапанно-сфінктерного апарату шлунка, вісцероптоз. Висновки: залучення системи травлення в патологічний процес при недиференційованій дисплазії сполучної тканини виникає частіше, ніж про являється клінічно, що визначається мезенхімальною неспроможністю гладком'язових волокон, слабкістю периферичної іннервації, при яких знижується поріг больової чутливості та ускладнюється своєчасна діагностика запального процесу. Отримані дані доводять необхідність ретельного обстеження хворих із недиференційованою дисплазією сполучної тканини за наявності мінімальної клінічної симптоматики уражень верхніх відділів шлунково-кишкового тракту для своєчасної діагностики і проведення адекватної терапії.

Мета роботи - довести ефективність гідросонографічного дослідження порівняно з фіброезофагогастродуоденоскопією у виявленні патології верхніх відділів травного тракту. Обстежено 140 дітей віком 5 - 17 років (57 - з бронхіальною астмою, 52 - з рецидивним бронхітом, 31 - контрольна група). Для підтвердження надійності одержаних результатів розраховано коефіцієнт Каппа, який є статистичним показником узгодженості (взаємозв'язку) результатів ендоскопічного методу та гідросонографії. Інтегральна діагностична ефективність методу гідросонографії для скринінгу та діагностики патології верхніх відділів травного тракту становила 88,1 %, чутливість - 93,8 %, специфічність - 83,2 %. Розрахований коефіцієнт Каппа для виявлення гастроезофагеального рефлюксу, недостатності кардії, гастропатії становив понад 0,79, що свідчить про добру та високу узгодженість результатів. Інтегральний індекс Каппа для методу гідросонографії дорівнював 0,76 (0,63 - 0,90). Висновки: у хворих на бронхіальну астму та рецидивний бронхіт гідросонографічне дослідження верхніх відділів травного тракту може використовуватись як метод вибору для виявлення додаткових патогенетичних факторів захворювання, з метою призначення адекватної персоналізованої терапії.

Під час обстеження 140 дітей віком від 5 до 18 років (57 - з бронхіальною астмою, 52 - з рецидивуючим бронхітом, 31 - контрольна група) застосовано гідросонографічне дослідження верхніх відділів травного тракту для діагностики рефлюкс-езофагіту. Це є ехографічне дослідження абдомінального відділу стравоходу до і після прийому контрастної речовини (води). Метод надає змогу дослідити стан абдомінального відділу стравоходу, де найчастіше визначаються зміни у разі рефлюкс-езофагіту, оцінити пасаж рідини за стравоходом, виявити наявність ретроградного руху рідини. Використовувалась методика ROC-аналізу з розрахунком параметрів чутливості і специфічності для окремих рівнів досліджуваних показників. Базуючись на одержаних порогових рівнях ехографічних показників і враховуючи їх діагностичну ефективність, виділено прямі та непрямі гідросонографічні критерії рефлюкс-езофагіту, недостатності кардії у дітей. До прямих ехографічних ознак рефлюкс-езофагіту можна віднести: потовщення стінки стравоходу; збільшення діаметру стравоходу після контрастування рідиною (поза моментом ковтання); розширення просвіту стравоходу після контрастування рідиною (поза моментом ковтання). До непрямих ознак рефлюкс-езофагіту віднести: наявність просвіту стравоходу і зворотного току рідини натщесерце, що є ознакою гастроезофагеального рефлексу; збільшення діаметру стравоходу натще більше 10 мм; візуалізація зворотного току рідини після контрастування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.412 + Р733.413.6

Рубрики:

Хвороби системи дихання у дітей

Хвороби підшлункової залози у дітей

Шифр НБУВ: Ж100611 Пошук видання у каталогах НБУВ