Проанализировано оперативное лечение 118 больных с анкилозирующим спондилоартритом, которым за период с 1961 по 1995 гг. было выполнено 147 операций биологической артропластики тазобедренных суставов. Средний возраст больных составил 34 года. Анализ результатов биологической артропластики проведен в сроки от одного до пяти лет. Отмечено, что через год после оперативного лечения хороший результат получен у 5,6 %, удовлетворительный - у 68,8 % и неудовлетворительный - у 25,6 % больных, а через пять лет - хороший результат получен у 8,2 %, удовлетворительный - у 32,6 % и неудовлетворительный - у 59,2 % больных.

Проведен анализ результатов 59-ти корригирующих околосуставных остеотомий у больных трех групп с остеоартрозом коленного сустава ( скелетная дисплазия при системных заболеваниях, спондило-эпифизарная дисплазия, идиопатический гонартроз), которые имели нарушение оси конечности. Среди пациентов всех подгрупп отмечены как хорошие и удовлетворительные, так и неудовлетворительные результаты. Хорошие результаты корригирующих остеотомий наблюдаются при условии тщательного отбора больных на этапе планирования хирургического вмешательства.

Освещен опыт лечения 134-х пациентов с ранними стадиями ревматоидного артрита коленного сустава, из которых 25-ть лечились консервативно с давностью синовиита до 2 месяцев. Отмечено, что 119-ти пациентам из-за отсутствия эффекта от комплексного консервативного лечения на протяжении 6 - 8 месяцев выполнены лечебно-профилактические операции, в результате чего получены хорошие показатели.

Проведено аналіз лікування переломів проксимального відділу стегнової кістки у 9-ти хворих на анкілозивний спондиліт. Вік хворих складав від 18 до 45-ти років. За локалізацією переломи розподілилися в такий спосіб: із переломами шийки стегнової кістки було 4, з черезвертлюговими переломами - 5 хворих. Консервативні й оперативні методи лікування з застосуванням Г-подібної пластинки не дозволили одержати добрі результати. Альтернативою в лікуванні хворих із даною патологією є ендопротезування тазостегнового суглоба.

Розглянуто питання оптимізації діагностики та підвищення ефективності хірургічного лікування хворих на ранніх стадіях ревматоїдного артриту (РА) з синдромом передньо-медіальної нестабільності колінного суглоба (ПМНКС). Виявлено нові сонографічні симптоми ПМНКС. За результатами клінічних спостережень 119 хворих, сонографічного дослідження капсульно-зв'язкового апарату колінного суглоба й аналізу даних літератури систематизовано фактори патогенезу ПМНКС. На підставі уявлень щодо механізмів розвитку ПМНКС вперше розроблено диференційовані показання до обсягу лікувально-профілактичних операцій та запропоновано методику реконструкції передньо-медіальної зони капсульно-зв'язкового апарату колінного суглоба на ранніх стадіях РА.

Изучены особенности течения гонартроза у 54 взрослых больных со спондилоэпифизарной дисплазией. Установлено, что у пациентов данной категории имеются нарушения иммунного статуса, венозная недостаточность голеней, выраженный воспалительный процесс в суставном хряще, снижение минеральной плотности костной ткани. Послеоперационная реабилитация пациентов данной группы требует использования в раннем послеоперационном периоде препаратов, направленных на коррекцию выявленных нарушений.

Ураження плечового суглоба у хворих за ревматоїдному артриті (РА) посідає третє місце після ліктьового чи суглобів кисті. За значного зменшення ступеня свободи внаслідок запалення верхня кінцівка втрачає функцію активного інструменту переміщення предметів. Обсяг хірургічного лікування таких хворих залежить від стадії процесу. На ранніх стадіях виконують артроскопічну синовектомію плечового суглоба, на пізніх - ендопротезування. Віддалені результати лікування переважно позитивні. Задовільні результати зумовлені в основному підвищенням активності загального ревматоїдного запалення.

З метою уточнення особливостей клініко-рентгенологічної симптоматики у хворих з остеоартрозом колінних та кульшових суглобів, що виник на грунті спондилоепіфізарної дисплазії, проаналізовано клініко-рентгенологічні показники 155 дорослих хворих з остеоартрозом кульшових та колінних суглобів при стертих формах спондилоепіфізарної дисплазії. Встановлено, що клінічна маніфестація остеоартрозу суглобів нижніх кінцівок у хворих зі спондилоепіфізарною дисплазією виникає в найбільш працездатному віці, а перебіг захворювання часто характеризується наявністю періартикулярного больового синдрому та резистентністю до пероральних хондромодуляторів. При наявності у хворих з остеартрозом суглобів нижніх кінцівок поєднання множинних уражень суглобів, ознак диспропорційного розвитку кінцівок та тулуба, симетричних порушень осей кінцівок, зменшення рухливості в ліктьових суглобах поза межами вікової норми доцільне проведення рентгенологічного дослідження не тільки уражених суглобів, але й асимптомних сегментів опорно-рухового апарату. Виявлення соматичних стигм дисплазії сполучної тканини у хворих із первинним остеоартрозом колінних та кульшових суглобів повинно налаштовувати на уважне оцінювання рентгенологічних знахідок. Ретельне урахування клініко-рентгенологічних особливостей хворих у більшості випадків дозволяє відрізнити остеоартроз на грунті спондилоепіфізарної дисплазії від інших варіантів остеоіартрозу, що важливо для розробки стратегії та тактики лікування хворих обраної групи.

Згідно з метою дослідження кількісно визначено характер і ступінь інтенсивності патологічного процесу в періартикулярних структурах кульшового суглоба (КС) за стадіями Р. Фолля у хворих із тяжкими типами локальної дисплазії (диспластичним коксартрозом III - IV ступеня тяжкості). Результати дослідження одержано за допомогою методу електропунктурної діагностики Р. Фолля, уперше застосованого в ДУ "Інститут травматології та ортопедії НАМН України" для визначення функціонального стану періартикулярних структур КС за даної патології. Вимірювали симетричні показники репрезентативної біологічно активної точки періартикулярних структур КС в 20-ти хворих з урахуванням сторони ураження у разі однобічного та сторони найбільшого ураження за двобічного диспластичного коксартрозу. За одержаними даними, у зазначених структурах усіх обстежених хворих установлено запальний характер патологічного процесу (I - III стадії запалення Р. Фолля), причому найбільш інтенсивні II і III стадії визначено у переважної більшості (95 %) хворих. Одержання нових кількісних діагностичних даних про різну інтенсивність запального процесу надає змогу об'єктивно оцінити стан періартикулярних структур КС у хворих даної категорії в динаміці: до, протягом і після лікувальних заходів.

Згідно з метою дослідження, кількісно визначено характер і ступінь інтенсивності патологічного процесу у періартикулярних структурах кульшового суглоба за стадіями за Р. Фоллем у хворих із тяжкими типами локальної дисплазії (диспластичним коксартрозом III - IV ступеня тяжкості). Результати дослідження одержано за допомогою методу електропунктурної діагностики Р. Фолля, вперше застосованого у ДУ "Інститут травматології та ортопедії НАМН України" для визначення функціонального стану періартикулярних структур кульшового суглоба за даної патології. Вимірювали симетричні показники репрезентативної біологічно активної точки періартикулярних структур кульшового суглоба у 20-ти хворих із урахуванням сторони ураження за однобічного та сторони найбільшого ураження у разі двобічного диспластичному коксартрозі. За одержаними даними, у зазначених структурах усіх обстежених хворих встановлено запальний характер патологічного процесу (I - III стадії запалення за Р. Фоллем), причому найбільш інтенсивні II і III стадії визначено у переважної більшості (95 %) хворих. Одержані нові кількісні діагностичні дані про різну інтенсивність запального процесу надають змогу об'єктивно оцінити стан періартикулярних структур кульшового суглоба у хворих зазначеної категорії в динаміці: до, протягом і після лікувальних заходів.

У 57 хворих на остеоартроз суглобів нижніх кінцівок 3 - 4-ї стадії, що виник на грунті спондилоепіфізарної дисплазії, яким виконано операції тотального ендопротезування кульшових і колінних суглобів, досліджено фактори коморбідності. Встановлено, що хворі обраної групи належать до числа пацієнтів з наявністю коморбідної патології, яка не має вирішального впливу на успішність імплантації ендопротезів суглобів нижніх кінцівок. У разі адаптованого для даної групи хворих індексі коморбідності понад 3 бали у хворих даної групи слід прогнозувати розвиток тимчасових локальних ускладнень із частотою до 20 % випадків. На етапі підготовки до ендопротезування хворих з остеоартрозом суглобів нижніх кінцівок у разі спондилоепіфізарної дисплазії для запобігання ускладненням доцільно проводити корекцію імунного статусу та застосовувати лікувальні заходи, спрямовані на покращання локальних нейротрофічних процесів в ураженій кінцівці.

Количественно-морфологические изменения тканей проксимального эпиметафиза бедренной кости при диспластическом коксартрозе (ДКА) могут отличаться от наблюдаемых в тазобедренном суставе при других заболеваниях. Цель работы - на основании изучения патогистологических характеристик тканей головки бедренной кости (ГБК) и некоторых частотных отличий между ними установить корреляционные зависимости между клиническими и морфологическими показателями у больных ДКА. Материалом исследования послужили ткани ГБК 22 больных. Учитывали клинические показатели - возраст пациентов, давность заболевания, интенсивность болевого синдрома по визуально-аналоговой шкале. На основе обнаруженных патогистологических изменений в тканях ГБК учтены несколько морфологических градационных показателей, которые разносторонне характеризуют степень выраженности дистрофически-деструктивных изменений. В комплексе патоморфологических изменений ГБК наиболее существенными представляются: деформация суставной поверхности, дистрофия и деструкция суставного хряща, костно-хрящевые разрастания, патология субхондральной спонгиозы. Они встречаются с разной частотой и в отдельных случаях сочетаются при разных степенях выраженности. Между отдельными клиническими проявлениями и морфологическими показателями состояния тканей ГБК установлены корреляционные зависимости, которые следует учитывать при прогнозировании степени поражения тканей тазобедренного сустава при ДКА. Выводы: выявленные морфологические особенности и клинико-морфологические зависимости имеют значение для планирования особенностей фиксации феморального компонента эндопротеза в случае выполнения эндопротезирования тазобедренного сустава у больных ДКА разной давности, типа смещения ГБК по Crowe и степени нарушения функции сустава.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.285.104.0

Рубрики:

Дистрофічні процеси кульшового суглоба і стегна (гіперплазія, остеохондропатія, коксартроз та ін.)

Шифр НБУВ: Ж22938 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено аналіз сучасного стану проблеми вивчення механічних аспектів ендопротезування кульшового суглоба. Увагу приділено питанням вибору фізико-механічних характеристик матеріалів, критеріїв міцності, моделі навантаження та умов закріплення. Наведено результати розгляду низки розрахункових схем, які надали змогу окреслити подальші кроки під час пошуку найбільш ефективних шляхів розвитку означених біомеханічних моделей.

Мета роботи - визначити підхід до імплантації чаші ендопротеза кульшового суглоба у хворих з коксартрозом на грунті спондилоепіфізарної дисплазії. Для визначення особливостей розподілу навантажень у біомеханічній системі "ацетабулярний компонент - кісткова тканина" розроблена скінченно-елементна модель та здійснено математичне моделювання, з урахуванням результатів якого виконано ендопротезування кульшового суглоба у 25 хворих з тяжкими формами дисплазії кульшової западини та коксартрозом на грунті спондилоепіфізарної дисплазії. У всіх хворих з коксартрозом на грунті спондилоепіфізарної дисплазії, яким застосували індивідуалізовану техніку імплантації ацетабулярного компонента ендопротеза кульшового суглоба, зокрема використали техніку медіального зміщення чаші ендопротеза, вдалося уникнути явищ асептичної міграції імплантата впродовж 9 років спостереження. Висновки: для надійної фіксації ацетабулярного компонента ендопротеза кульшового суглоба критичним є збереження кісткової тканини в області периметра кульшової западини, а не суцільності кісткової тканини її дна, що навіть у хворих з тяжкими формами дисплазії кульшової западини уможливлює досягти стабільної фіксації імплантата шляхом використання його дозованої медіалізації.

Мета роботи – визначити вплив медикаментозної антиревматоїдної терапії на функціональні результати ендопротезування кульшового та колінного суглобів у хворих на ревматоїдний артрит. Використовуючи математичні методи статистичного опрацювання даних, проаналізували результати 160 операцій тотального ендопротезування кульшових і 148 операцій тотального ендопротезування колінних суглобів у хворих із ревматоїдними ураженнями суглобів. Пацієнтів поділили на 4 групи: І – без протизапальної терапії, ІІ – отримували гормональну терапію, ІІІ – базисну терапію, IV група – ті, хто на час операції отримував і базисну, і гормональну терапію. Результати свідчать, що помірна кореляція наявна між терапією та обсягом рухів у суглобах нижніх кінцівок при базисній терапії та поєднаній нестероїдній, гормональній і базисній терапії, а обсяг рухів вірогідно відрізняється в разі застосування комбінованої терапії від тільки гормональної. Найсильніший відгук оцінювальної шкали J. Joseph, E. E. Kaufman спостерігали на комбіновану терапію з застосуванням нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), гормональної та базисної терапії; менший – на поєднання гормональної та НПЗП; найгірший – на поєднання базисної терапії та НПЗП. Найбільший приріст рухів у колінному суглобі визначили в пацієнтів, які отримували гормональну чи базисну терапію, порівняно з пацієнтами, які зовсім не приймали ці препарати або приймали їх у комплексі. Встановили майже однаковий вплив антиревматоїдної терапії на результати ендопротезування і кульшових, і колінних суглобів, виявили тенденцію до більшого вiдсотка хороших і відмінних результатів у чоловіків незалежно від локалізації ураження, оптимальне співвідношення між задовільними-незадовільними та хорошими-відмінними результатами в пацієнтів віком до 40 років. Результати дослідження дають підстави вважати комбіновану медикаментозну терапію фактором слабкого та помірного впливу на функціональнi результати ендопротезування кульшових і колінних суглобів на пізніх стадіях ревматоїдного артриту та вважати можливим не припиняти планову антиревматоїдну медикаментозну терапію в періопераційному періоді

Ураження колінних суглобів (КС) за ревматоїдного артриту (РА) відмічають у 70 % випадках. Це найпоширеніша причина втрати працездатності, можливості самообслуговування. Пацієнти стають тяжкими інвалідами, оскільки захворюання супроводжується деформаціями та контрактурами з розвитком дискордантних положень нижніх кінцівок, що призводять до часткової або повної втрати функції опори та ходьби. Мета роботи - розглянуто аналіз результатів лікування вторинного артрозу КС, ускладненого фронтальними деформаціями, у хворих на РА. Проаналізовано результати ортопедичного лікування, спрямованого на відновлення функції КС у 66 хворих на РА з фронтальними деформаціями, яким проведено 75 операцій тотального ендопротезування у період з 2013 по 2020 рр. Вивчено анамнез, активність і стадію РА, фронтальні деформації КС, рентгенологічну динаміку змін у ньому, лабораторні показники. Результати ендопротезування оцінювали за шкалою Кауфмана. Виконано кореляційний аналіз за Спірманом, однофакторний дисперсійний аналіз. Висновки: тотальне ендопротезування КС слід виконувати хворим на РА, починаючи з II стадії 2 фази. Це дозволить пацієнтові повною мірою використати можливості ендопротеза, оскільки ураження суміжних сегментів, зазвичай, ще мінімальні.

Остеоартроз у разі епіфізарної дисплазії (ЕД) навіть у молодому віці спричинює порушення соціальної адаптації пацієнтів, що обумовлює актуальність вивчення проблеми оптимізації їх ортопедичного лікування. Мета роботи - вивчити гістологічні особливості суглобового хряща та репаративний потенціал кісткового мозку, які визначають патогенез і впливають на тактику лікування коксартрозу у хворих із рентгенологічними ознаками ЕД. Обстежено 68 дорослих хворих на коксартроз за наявності рентгенологічних ознак ЕД. У 52 випадках виконано тотальне ендопротезування кульшових суглобів, отримано фрагменти суглобового хряща для гістологічного дослідження, кісткової тканини епіфізів - для вивчення репаративного потенціалу кісткової тканини. Встановлено, що за умов коксартрозу в пацієнтів із рентгенологічними ознаками ЕД патологічний процес розгортається на фоні глибоких порушень мікроструктурної організації матриксу суглобового хряща внаслідок змін типу організації колагенової сітки. Указані зміни обумовлюють проградієнтність перебігу захворювання та його резистентність до загальновизнаного консервативного лікування. Виявлено значно підвищений проліферативний потенціал стромальних клітин кісткового мозку за суттєво знижену кількість колінієутворюючих одиниць фібробластів в одиниці об'єму спонгіозої тканини епіфізів, що свідчить про загрозу декомпенсації репаративних можливостей кістки. Висновки: патогенетичними чинниками остеоартрозу у хворих із рентгенологічними ознаками ЕД є порушення організації колагену в матриксі суглобового хряща та супутні макроскопічні зміни форми епіфізів кісток нижніх кінцівок. Сьогодні не існує можливостей попередження й етіологічної терапії остеоартрозу в таких пацієнтів, при цьому є загроза декомпенсації репаративних можливостей губчастої кістки епіфізів. Доцільне застосування методу ендопротезування суглобів.