Визначено відповідність тургенєвських нарисів таким жанровим ознакам, як документалізм, опис переважно одиничних явищ дійсності, осмислених у їх типовості, окремої особистості, узятої в її морально-психологічному аспекті, наявність оповідача, що становить композиційний центр твору та поєднує окремі сцени та замальовки в художнє ціле. У цьому жанрі яскраво виражена організуюча роль авторського "я", вони несуть неповторний відбиток особистості автора, втілюють його суспільні й естетичні погляди, що характерно для нарисової стилістики. У нарисовій творчості І. С. Тургенєва можна виокремити кілька внутріжанрових різновидів. Продовжуючи традиції "фізіології", письменник створює своєрідний белетризований нарис, що за жанровими ознаками наближається до оповідання. Самобутньо розвивається в його творчій лабораторії подорожній нарис, сповнюючись глибокими філософськими узагальненнями. Сприяє він і утвердженню нового типу нарису - портретно-психологічного. Саме цей тип нарису свідчить про новаторство І. С. Тургенєва та про його вплив на численних послідовників. Створюючи яскраві зразки "белетризованого" та "документального" нарису, письменникові вдалося намітити ті основні напрямки, за якими розвивався цей жанр у XIX та у XX ст.

Досліджено вміст кальцію, фосфору та фтору в поверхневих, серединних та глибоких шарах емалі в нижній, середній, верхній частинах коронки постійних премолярів людини на бокових, оральній та вестибулярній сторонах. Топографічно різні ділянки коронки постійних премолярів людини мають однаковий вміст кальцію та фосфору. В поверхневих шарах емалі постійних премолярів міститься більше фтору, ніж в серединних та глибоких.

Досліджено закономірності розташування емалевих призм відносно емалево-дентинної межі в різних частинах коронки постійних премолярів людини. З'ясовані значення кутів нахилу емалевих призм до емалево-дентинної межі на язиковій, вестибулярній, бокових поверхнях в верхній, середній та нижній частинах коронки у поверхневих, глибоких і середніх шарах емалі. На всіх поверхнях коронки премолярів в середній її частині емалеві призми мають відносно прямолінійний хід. В нижній та верхній частині коронки емалеві призми мають дугоподібний хід з вершиною дуги направленої в бік кореня або оклюзійної поверхні коронки відповідно. Якість з'єднання "емаль-пломба" залежить від переважного ходу емалевих призм в різних частинах коронки премолярів.

На підставі проведення експериментальних і клінічних досліджень із застосуванням клінічних, біофізичних, гістологічних, морфометричних, статистичних методів запропоновано спосіб підвищення ефективності профілактики вторинного карієсу шляхом з’ясування особливостей розташування різних відділів емалевих призм в топографічно різних ділянках коронки ікла та премолярів людини і врахування цих даних при препаруванні каріозної порожнини. Визначено частини та поверхні коронки премолярів і ікл людини для яких притаманна прямолінійна орієнтація емалевих призм, дугоподібна орієнтація з вершиною дуги спрямованою або до кореня зуба, або в бік оклюзійної поверхні коронки. Встановлено, що в ділянках дугоподібної орієнтації емалевих призм мікротвердість емалі більша, ніж в ділянках прямолінійної. Встановлено, що вміст кальцію та фосфору в емалевих кристалах істотно не впливає на мікротвердість емалі. Запропоновано спосіб профілактики вторинного карієсу, який передбачає формування скосу емалі при препаруванні каріозної порожнини під кутом максимально наближеним до кутів нахилу емалевих призм до емалево-дентинної межі, що збільшує міцність з’єднання емаль-пломба.