Вивчено структурні і семантичні типи безафіксних віддієслівних іменників у середньоверхньонімецькій та сучасній німецькій мові. Встановлено, що безафіксний віддієслівний словотвір іменників німецької мови охоплює дві моделі: субстантивацію інфінітива та субстантивацію дієслівної основи. Доведено, що до процесу субстантивації інфінітива залучаються майже усі морфологічні та структурні типи середньоверхньонімецьких дієслів, найбільш активними є слабкі перехідні кореневі лексеми. Визначено, що у сучасній німецькій мові зростає активність слабких, модальних, неперехідних дієслів, а також дієслів з відокремлюваними префіксами. Досліджено, що у процес субстантивації дієслівної основи у середньоверхньонімецькій мові іменники чоловічого роду утворюються, як правило, від сильних дієслів та основ з відокремлюваними префіксами; середнього роду - від сильних дієслів та основ з невідокремлюваними префіксами; під час утворення іменників жіночого роду активними є слабкі дієслова та основи з відокремлюваними префіксами. Простежено, що на сучасному етапі зростає словотвірна активність сильних дієслів та мотивуючих основ з відокремлюваними префіксами у відношенні до дериватів чоловічого роду; слабкі кореневі дієслова та основи з відокремлюваними префіксами утворюють, частіше за все, іменники жіночого роду; слабкі та кореневі твірні основи - іменники середнього роду. Продуктивним засобом щодо утворення подібних іменників на обох зрізах виступає зміна голосного кореня, а саме аблаут.

Розглянуто розвиток такої моделі безафіксного іменникового словотворення як субстантивація дієслівної основи у різні періоди історії німецької мови. Таке утворення віддієслівних іменників є найбільш простішим і давнішнім засобом, який є притаманним як прагерманській мові, так і деяким сучасним германським мовам, наприклад, англійській, німецькій і нідерландській. Самі ж іменники виникають як результат міжкатегоріальних замін та здатні виражати як зміст вихідного дієслова, так і зміст цілих синтаксичних конструкцій.