Комплексними методами у 60 хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, поєднану з хронічним панкреатитом, досліджено динаміку показників гемостазу і метаболічної інтоксикації до і після лікування антралем, квамателом та обліпиховою олією. Встановлено їх позитивну дію на гіперкоагуляційні зміни, рівень фактора Віллебранда, показники метаболічної інтоксикації. Нормалізуючий гемостезіологічні порушення ефект досягнуто лише за умов лікування квамателом.

В результаті комплексного обстеження 293 хворих з поєднаною патологією встановлена діагностична інформативність традиційних і нових методів дослідження. Визначено генетичну схильність пацієнтів до виразкової хвороби, характер функціонально-структурної перебудови дванадцятипалої кишки і підшлункової залози, параметри гемостазу, клітинного і гуморального імунітету та їх вплив на патогенез і клінічний перебіг захворювання. Запропоновано алгоритм раціональної діагностики і комп'ютерну програму визначення генетичної схильності індивідів до поєднаної патології. Вивчено терапевтичну ефективність комплексного лікування хворих традиційними та новими лікарськими середниками, запропоновано новий підхід до диференційованого лікування в залежності від причини, важкості та особливостей клінічного перебігу поєднаної патології.

За допомогою патогістологічних і гістохімічних методів вивчено динаміку структурної перебудови гемомікрорусла та тканинних елементів стравоходу 28-ми собак із хімічними опіками оцтовою кислотою. Показано функціонально-морфологічні особливості змін мукополісахаридів у різні періоди хімічної травми.

Проведено аналіз ендоскопічної діагностики (ЕРПХГ) та лікування (ЕПСТ) гнійного холангіту у 87-ми пацієнтів. У 62-х хворих причиною гнійного холангіту був холедохолітіаз, з них у 52-х пацієнтів після папілотомії прохідність жовчних шляхів відновлена, а у 10-ти - проведена лапаротомія. У решти 25-ти хворих причиною гнійного холангіту були наслідки дренуючих операцій на холедоху, папіліт, стенозуючий холангіт, стриктури холедоха та пухлина фатерового сосочка, підшлункової залози чи холедоха. Ефективність ендоскопічного лікування в цих випадках складала 52 - 65 %. Обгрунтовано, що своєчасна ендоскопічна діагностика та лікування гнійного холангіту попереджує його прогресування та покращує життєві показники цих хворих.

Зазначено, що впровадження кредитно-модульної системи у виробничу практику з догляду за хворими передбачає стимулювання систематичної самостійної роботи студентів протягом усього семестру, підвищення якості знань та об'єктивності їх оцінювання, запровадження здорової конкуренції в навчанні, виявлення та розвиток творчих здібностей студентів.

У 40 хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, ускладненою хронічним панкреатитом, і в 50 здорових осіб проведено дерматогліфічні дослідження, які дали змогу виявити маркери спадкової схильності до даної патології. За допомогою комп'ютерного аналізу проведено порівняльну оцінку інформативності дерматогліфічних ознак, виявлено кореляційні зв'язки між ними.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.204.6-3 + Р413.520.11-3

Рубрики:

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Холецистити і ангіохоліти

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано форми самостійної роботи студентів під час вивчення пропедевтики внутрішньої медицини. Акцентовано увагу на свідомому підході до виконання самостійної роботи для кращого засвоєння практичних навиків, розвитку клінічного мислення, яке необхідне в щоденній практичній роботі лікаря.

За допомогою комплексних клініко-лабораторних та інструментальних методів обстежено 88 хворих з патологією гепатодуоденальної зони. Показано особливості клінічної та ультразвукової картини жовчного міхура при втягненні його в патологічний процес у разі виразкової хвороби дванадцятипалої кишки.

Представлено досвід викладання пропедевтики внутрішньої медицини англомовним студентам відповідно до вимог кредитно-модульної системи.

Мета досліждення - вивчення частоти й особливостей клініко-ендоскопічної картини втягнення в патологічний процес органів гастродуоденальної зони у хворих на неспецифічний виразковий коліт (НВК). Під спостереженням було 28 хворих на НВК, віком 26 - 49 років, 19 чоловіків та 9 жінок. Всім хворим проведено колоноскопію. Критеріями НВК та ступеня його тяжкості вважали: стан слизової оболонки (СО) товстого кишечника, судинний малюнок, наявність еритеми, тонких або грубих грануляцій, контактну ранимість і кровоточивість СО, наявність ерозивних чи виразкових змін СО товстого кишечника. Для оцінки стану стравоходу, шлунку та дванадцятипалої кишки (ДПК) всім хворим проведено езофагогастродуоденоскопію. Виявлено поширеність патологічного процесу в товстому кишечнику: проктиту - у 7 хворих, у 15 - проктосигмоідиту, у 6 - лівобічного коліту. Встановлено ступінь тяжкості: у 6 - мінімальна ступінь активності, у 17 - середня, а у 5 - максимальна ступінь активності. За результатами ендоскопії верхніх відділів травного тракту виявлено у 28,5 % хворих рефлюкс-езофагіт, у 53,5 % - зміни у шлунку і у 46,4 % - зміни у цибулині ДПК. У 4 обстежених патологічних змін з боку стравоходу, шлунку та ДПК не виявлено. Висновки: встановлено, що у 85,7 % хворих на НВК спостерігається втягнення в патологічний процес верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Ендоскопічна картина стравоходу, шлунку та ДПК характеризувалася запальними та ерозивно-виразковими змінами. Вираженість патологічних змін езофагогастродуоденальної зони залежить від стадії тяжкості НВК.

Розглянуто особливості організації самостійної роботи студентів з урахуванням сучасних вимог та умов навчання, методи її ефективної організації як невід'ємної складової в системі освітнього середовища. Встановлено проблеми самостійної роботи студентів на клінічній кафедрі, запропоновано ефективні методи її організації з урахуванням вимог до якості знань та професійної компетентності як цілісної системи освітнього процесу у формуванні висококваліфікованих спеціалістів. Одним з варіантів оцінки якості самостійної роботи може стати введення умовної "залікової книжки" виконання практичних навиків, що буде спонукати студента приходити на клінічну базу після занять та під керівництвом/за допомогою викладача засвоювати методики обстеження хворого.

Мета роботи - оцінити вплив Стеателю на функціональний стан печінки та ліпідний обмін в динаміці лікування хворих на негоспітальну пневмонію в поєднанні з неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ). Обстежено 424 хворих на негоспітальну пневмонію віком від 19-ти до 84-х років. Проведено комплексне клініко-лабораторне та інструментальне дослідження органів дихання, функціонального стану печінки та ліпідного обміну. У 23,3 % хворих на негоспітальну пневмонію виявлено НАСГ. Встановлено, що лікування з використанням Стеателю сприяє зникненню тяжкості у правому підребір'ї, суттєвому зменшенню нудоти, гіркоти, вурчання і здуття живота, зниженню рівня білірубіну, аспартатдегидрогеназы, АЛТ, лужної фосфатази та нормалізації дисліпідемії у пацієнтів на НАСГ на фоні негоспітальної пневмонії. Висновки: гепатопротектор Стеатель є ефективним препаратом для лікування НАСГ. Прийом Стеателю сприяє позитивній динаміці клінічних ознак, біохімічних показників печінки та ліпідоірами у даної категорії хворих. Для досягнення більш ефективної гепатопротекції доцільним є подовження тривалості прийому Стеателю у хворих на НАСГ на фоні негоспітальної пневмонії.