Висвітлено необхідність розкриття педагогічної концепції Б. Лятошинського. Розглянуто проблему взаємозв'язку навчально-виконавської платформи композитора з загальнотеоретичними і музично-психологічними концептами. Підкреслено непересічне значення професійно-громадської діяльності Б. Лятошинського для розвитку та престижу української культури.

Висвітлено аспекти формування культурно-мистецької діяльності Б. Лятошинського в контексті персоналізованої історії культури. Реконструйовано культуротворчі шукання Б. Лятошинського в логіці культурних процесів 20 - 60-х рр. XX століття. Зазначено, що творчо-пошукова позиція композитора дозволила йому не підпасти під художні стереотипи в мистецтві минулого століття й зберегти самобутність і самоцінність творчого процесу.

Висвітлено аспекти формування культурно-мистецької діяльності Б. Лятошинського в контексті персоналізованої історії культури. Реконструйовано культуротворчі шукання Б. Лятошинського в логіці культурних процесів 20 - 60-х рр. XX століття. Зазначено, що творчо-пошукова позиція композитора дозволила йому не підпасти під художні стереотипи в мистецтві минулого століття й зберегти самобутність і самоцінність творчого процесу.

Комплексно досліджено творчу спадщину Бориса Лятошинського, якій належить надзвичайно важлива роль у формуванні персоналізованої історії культури. Грунтуючись на засадах культурологічного аналізу, досліджено творчу спадщину Б. Лятошинського у різних напрямах мистецької діяльності: критико-публіцистичну друковану спадщину, відгуки й спогади про педагогічну та громадську діяльність, епістолярні міркування й висловлювання про музичну культуру, як активного учасника кінематографічного процесу. Окреслено специфіку засадничих принципів культурологічного підходу – міждисциплінарність, біографічний метод, персоналізація історії вітчизняної культури, використання понятійно-категоріального апарату культурології з опорою на дослідницький потенціал поняття «культуротворчість», – завдяки яким творча спадщина композитора відтворена як завершене, цілісне явище. Проаналізовано застосування українськими культурологами поняття «культуротворчість» щодо його змісту й доцільності використання в процесі здійснення досліджень з теорії та історії культури. Підкреслено доцільність вживання поняття «культуротворчість» при оцінці творчої спадщини Б. Лятошинського.

Висвітлено педагогічну діяльність Б. Лятошинського як певну складову процесу українського культуротворення. Використано культурно-антропологічний підхід, який дає можливість дослідити особистість Б. Лятошинського як вихователя і як вихованця та визначити ряд чинників соціалізації, що впливають на зміни особистості в її культурному оточенні. Зазначено специфіку педагогічної діяльності Б. Лятошинського та його освітньо-виховних принципів як невід'ємної складової українського культуротворення, представленої у вимірах педагогічної діяльності.

Висвітлено важливий специфічний напрям культурного облаштування й обслуговування - особливості організаційної культури у сфері соціальних служб. Визначено специфіку особливостей організаційної культури у сфері соціальних служб та зазначено її практичну значимість як стимулюючого чинника в покращенні якості соціального управління. Обгрунтовано можливість удосконалення збалансованого функціонування усього спектру соціальних служб в умовах організаційної культури за рахунок інтегрованої взаємодії усіх складових сучасного управління.