Изучен криогенный патоморфоз рака тела матки (РТМ) в зависимости от времени криовоздействия, стадии заболевания, гистологической структуры и формы роста опухоли. Установлено, что особенности криогенного патоморфоза РТМ зависят от сроков проведения криовоздействия. Эффект криовоздействия достоверно зависит от стадии заболевания, степени дифференцировки и формы роста опухоли. Наиболее подвержены криовоздействию опухоли Т1а стадии заболевания с высокой степенью дифференцировки и эндофитной формой роста.

Ключ. слова:
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.62-29

Рубрики:

Пухлини нервової системи (онконеврологія)

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*445.4

Рубрики:

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-52

Рубрики:

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*732.242*713 в744

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Академик Ф. Н. Серков достойно продолжает научное направление своего выдающегося учителя академика Д. С. Воронцова - одного из основателей современной молекулярной физиологии нервной системы. Научная деятельность Ф. Н. Серкова в настоящее время направлена на изучение интегративной деятельности головного мозга. Важнейшим шагом в этой области изучения мозга является познание сложных механизмов интегрирования сигналов в нейронах. В значительной мере эти процессы связаны с функционированием различных типов ионных каналов. Особо важная роль принадлежит калиевым каналам. Характерная для каждого типа нейронов комбинация этих каналов обеспечивает широкий спектр проявлений возбудимости, что позволяет каждому нейрону в данное время специфически отвечать на входящие сигналы. Свойства многих разновидностей калиевых каналов могут модулироваться путем действия вторичных посредников, активированных нейромедиаторами и другими стимулами. Калиевые каналы представляют собой наиболее распространенные мишени для действия ряда сигнальных систем.

Здійснено аналіз тематичної та ідейно-стильової своєрідності поезії М.В.Станкевича. Визначено ідейно-художню своєрідність його трагедії "Василій Шуйський" і прозаїчних творів, а саме: повісті "Несколько мгновений из жизни графа Z***" та діалогу "Три художника". Творчу діяльність розглянуто у контексті російської літератури першої половини XIX ст. З'ясовано своєрідність його художніх творів. Репрезентовано літературну епістолярну спадщину М.В.Станкевича. Систематизовані літературні судження М.В.Станкевича більш цілісно характеризують його як письменника. На підставі вивчення різноманітного матеріалу доповнено й уточнено існуюче уявлення про Станкевича та його художню творчість.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*743.323-64

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За допомогою методу клітинного електрофорезу досліджено ранні зміни електрофоретичної рухомості (ЕФР) T-лімфоцитів селезінки миші, індуковані структурними аналогами аміксину дигідрохлоридом 4,4'-біс-[2-(діетиламіно)етокси]дифенілу (сполука 1) та дигідрохлоридом 2-метоксикарбоніл-4,4'-біс-[2-(діетиламіно)етокси]дифенілу (сполука 2). В інтервалі 0 - 2 год усі сполуки дозозалежно збільшили абсолютне значення ЕФР у порівнянні з контролем. Ці зміни були однотипними та відрізнялися лише кількісно. В інтервалі 2 - 4 год за наявності аміксину або сполуки 1 абсолютне значення ЕФР додатково збільшувалося, а за наявності сполуки 2, навпаки, зменшувалося. Показано, що протилежна спрямованість ефектів указаних сполук може бути зумовлена тим, що аміксин та сполука 1 індукують, а сполука 2 не індукує продукцію інтерферону в T-лімфоцитах in vitro. Одержані результати важливі для розуміння механізмів імуномодулювального ефекту аміксину та його структурних аналогів.

Виявлено концептуальні основи та визначення філософсько-культурологічної перспективи співвідношення феноменів віри та знання в філософії К. Ясперса. Застосовано методи - аналітичний, діалектичний, феноменологічний, структурно-функціональний, метод формалізації, екзистенційний, культурно-історичний, герменевтичний. Здійснено історико-філософський аналіз співвідношення віри та знання у творчості К. Ясперса як синкретичного феномену. Експліковано екзистенційну позицію мислителя щодо інтуїтивного та раціонального в онтологічному, соціальному, метафізичному вимірах людського буття. Визначено смислоутворюючий простір формування шифрів трансценденції, через феномен екзистенційного культуротворення та прояснено особливості об'єктивації екзистенційного вибору в межовій ситуації, що утворює шифрограму екзистенційного знання. Розкрито трансцендентні координати екзистенції, що розташовані на векторах співвідношення: соціальної віри і екзистенційної комунікації й метафізичної віри і шифрограми екзистенційного знання. Обґрунтовано онтологічне джерело синкретичного феномену екзистенційних віри та знання, яке формується в родині та містить трансцендентний потенціал екзистенції. Експліковано гносеологічну концепцію К. Ясперса та на ґрунті герменевтичної сутності синкретичних віри та знання обґрунтовано транспарадигмальну технологію навчання. Оприявлено можливість відновлення осьової доби за умов функціонування екзистенції в системі трансцендентних координат, які утворені векторами синкретичних віри та знання. Це формує аксіологічну парадигму трансцендентної етики, що відповідає викликам суспільства технологічної хвилі.