Науково обгрунтовано в історичному і теоретичному аспектах та експериментально підтверджено в практичному аспекті специфіку музики як фактора психокоригування. Проведено системно-історичний аналіз психокоригуючої ролі музики, виявлено особливості її природи, що зумовлюють подібну дію. На основі результатів теоретичних опрацювань запропоновано авторську музичну систему психокоригування для дітей віком 5 - 6 років та в динаміці - для підлітків, що під час апробації довела свою дієвість. Наведено узагальнення щодо специфічних особливостей взаємозв'язку музичного мистецтва із суспільною та індивідуальною свідомістю.

В контексте диалогики музыки и реципиента освещены вопросы органичности использования мирового музыкального психокоррекционного опыта в условиях национальной музыкальной традиции. Использована вербальность в музыкальной системе психокоррекции, с учетом психобиологических социальных подходов. Теоретический анализ основан на результатах музыкально-психокорригирующего эксперимента.

Відзначено, що національна концепція виражається у артефактах літературно-музичного дискурсу. Висвітлено відображення ідеї самоорганізації як "давнього громадства" у повісті І. Франка "Захар Беркут" та її ретрансляція у площину музичного модернізму в опері Б. Лятошинського "Золотий обруч". Обгрунтовано втілення вказаної ідеї як українського міфу у контексті музичного модернізму.

Проаналізовано відображення українського національного Его у музичному дискурсі крізь призму універсалізму І. Франка. Досліджено інтерпретацію архетипу Мойсея С. Людкевичем і М. Скориком. Укладено висновки про творення універсального, "цілого чоловіка" в музичній франкіані.

Представлено концепцію новітнього прочитання В.Сильвестровим Шевченкової візії України. Розглянуто постать Кобзаря як національного пророка. Обгрунтовано, що молитовно-релігійним сенсом музичної інтерпретації "Заповіту" є сенс духовного очищення України від власного гріха. Проаналізовано "Диптих" В. Сильвестрова як "два заповіти": божественний і людський.

Проаналізовано втілення українського Его-концепту в творі І. Карабиця, що реалізує Сковородинський сенс життєтворчості - від "материнської землі", через життєві хвилювання, до веселості Серця і перебування у Бозі. Відзначено символіку ліричного тенора як архетипу національного співу й асоційованої з філософом флейти-сопілки.