Анализ клинических проявлений генерализованной формы кишечного иерсиниоза показал острое начало заболевания и выраженные симптомы интоксикации у всех больных, наиболее частое развитие диарейного (79,2 %) и артралгического (75,0 %) синдромов, полиморфных высыпаний (70,8 %) и развитие иерсиниозного гепатита у половины пациентов.

Кишечный иерсиниоз, вызванный О3 сероваром возбудителя, характеризуется полиморфизмом клинических проявлений с частым формированием генерализованной формы. Клиническая диагностика вторично-очаговой формы с поражением суставов трудна из-за отсутствия внесуставных признаков болезни.

На основі клінічних та експериментальних досліджень доведено значення порушень у системі антиоксидантного захисту та надмірної активації перекисного окислення ліпідів у патогенезі дифтерії, дифтерійного бактеріоносійства та у формуванні підвищеної сприйнятливості до інфекцій дихальних шляхів. Запропоновано додаткові тести для оцінки тяжкості перебігу дифтерії. Проведено експериментальне дослідження специфічної фармакологічної активності водно-спиртового екстракту ехінацеї пурпурової, що дозволило запропонувати і впровадити засіб комплексної патогенетичної дії для фармакокорекції порушень, які спостерігаються у людей з підвищеною сприйнятливістю до інфекцій дихальних шляхів.

Спостережено 242-і особи віком від 18-ти до 59-ти років. Обстежені були поділені на групи залежно від наявності в анамнезі епізодів простого герпесу. Дослідження показали, що інфікування HSV1, 2 в основній групі становить 100 %, у контрольній - 90,4 %. За показниками стану здоров'я люди, які мають в анамнезі епізоди клінічної маніфестації рецидивного простого герпесу, відрізняються від осіб, які переносять латентну форму цієї інфекції. Поглибленим клініко-параклінічним обстеженням встановлено, що у людей з рецидивним перебігом простого герпесу частіше реєструються захворювання ЛОР-органів, дихальних шляхів, травного каналу, сечостатевої системи і щитовидної залози.

Под наблюдением находились 242 человека в возрасте от 18-ти до 59-ти лет. Обследуемые были поделены на группы в зависимости от наличия в анамнезе эпизодов простого герпеса. Исследования показали, что инфицирование HSV1, 2 в основной группе составляет 100 %, в контрольной - 90,4 %. По показателям состояния здоровья люди, имеющие в анамнезе эпизоды клинической манифестации рецидивного простого герпеса, отличаются от лиц, которые переносят латентную форму этой инфекции. Углубленным клинико-параклиническим исследованием установлено, что у людей с рецидивным течением простого герпеса чаще регистрируются заболевания ЛОР-органов, дыхательных путей, пищеварительного тракта, мочеполовой системы и щитовидной железы.

На підставі аналізу особливостей перебігу гострого гепатиту В в осіб з хронічними захворюваннями дихальних шляхів в анамнезі встановлено, що гострий гепатит В характеризується поліморфізмом клінічних проявів переджовтяничного періоду, тяжким ступенем хвороби та довшою тривалістю жовтяничного періоду, що вказує на необхідність подальшого визначення індивідуальної лікувальної тактики.

Анализ течения острого гепатита В у лиц с хроническими заболеваниями дыхательных путей в анамнезе показал, что острый гепатит В характеризуется полиморфизмом клинических проявлений преджелтушного периода, тяжелой степенью болезни и более длительным желтушным периодом, что указывает на необходимость дальнейшего определения индивидуальной лечебной тактики.

Проведено поглиблене клініко-епідеміологічне та лабораторне обстеження 100-а донорів станції переливання крові віком від 18-ти до 29-ти років. З'ясовано частоту HBV- i HCV-iнфекцій серед донорів за станом на 2004 р. Уточнено можливі шляхи інфікування та встановлено частоту виявлення клінічних ознак. За попередніми даними інфікованість донорів у регіоні для HBV становить 26 %, для HCV - 10 %. Використання HBsAg та анти-HCV як визначальних маркерів HBV- i HCV-iнфекцій є вкрай недостатнім і не відображає реальної поширеності цих інфекцій. Для скринінгу донорів доцільно використовувати розширений спектр серологічних маркерів HBV- i HCV-iнфекцій.

Проведено углубленное клинико-эпидемиологическое и лабораторное обследование 100-а доноров станции переливания крови в возрасте от 18-ти до 29-ти лет. Выяснена частота HBV- и HCV-инфекций среди доноров по состоянию на 2004 г. Уточнены возможные пути инфицирования и установлена частота выявления клинических признаков. По предварительным данным инфицированность доноров в регионе для HBV составляет 26 %, для HCV - 10 %. Использование HBsAg и анти-HCV как отличительных маркеров HBV- и HCV-инфекций крайне недостаточно и не отображает реального распространения этих инфекций. Для скрининга доноров целесообразно использовать расширенный спектр серологических маркеров HBV- и HCV-инфекций.

Висвітлено деякі проблеми лабораторної служби, пов'язані з переходом первинної медико-санітарної допомоги на принцип загальної практики - сімейної медицини: роль лабораторної діагностики в загальнолікарській практиці, доступ сімейних лікарів до діагностичних центрів, забезпечення якості лабораторних досліджень та ін.

Анализ последствий острого гепатита B у лиц с рецидивирующим простым герпесом в анамнезе показал, что частота хронизации гепатита у них в 1,7 раза выше.

Приведены результаты изучения особенностей клинического течения острого гепатита B у больных с рецидивирующим простым герпесом в анамнезе. Установлено, что у таких больных продромальный период более длительный и характеризуется полиморфизмом клинических проявлений, в 30,45 % случаев сопровождается лихорадкой без катаральных проявлений; желтушный период отличается большей продолжительностью основных клинических симптомов.

Представлены результаты изучения 17 биоптатов печени от больных хроническим гепатитом C, у 6-ти из них была коинфекция HCV - EBV. Гистологические изменения у больных с коинфекцией были значительно более выраженными и проявлялись воспалительной инфильтрацией в перипортальных, паренхимальных и портальных областях, лимфоидной реакцией в портальной области и неравномерной регенерацией гепатоцитов.

Мета дослідження - з'ясування впливу поліморфізму Asp299Gly гена TLR4 і Gln11Leu гена TLR7 на швидкість прогресування фіброзу печінки (ФП) у хворих на хронічний гепатит C. Для досягнення поставленої мети обстежено 39 хворих із відомою тривалістю інфікування. У ході дослідження встановлено: "мутантні" генотипи Gln11Leu + Leu11Leu гена TLR7 в 3,4 разу (F = 0,019; OR = 0,15 [95 % CI 0,03 - 0,67], p = 0,014), а алель 11Leu - в 3,7 разу (F = 0,023; OR = 0,20 [95 % CI 0,05 - 0,78], p = 0,021) частіше реєструються у хворих із повільно прогресуючим ФП, що надає змогу розглядати їх як протекторні фактори щодо швидкості прогресування фіброзу печінки. В обстежених хворих не виявлено зв'язку між наявністю поліморфізму Asp299Gly гена TLR4 і швидкістю прогресування ФП.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.510.116-52 + Р514.16-52

Рубрики:

Хронічні гепатити

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна). Вірусні гепатити А, В, С та інші

Шифр НБУВ: Ж100167 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.0-3 + Р514.16

Рубрики:

ВІЛ-інфекція. СНІД (синдром набутого імунодефіциту)

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна). Вірусні гепатити А, В, С та інші

Шифр НБУВ: Ж16253 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - аналіз епідеміологічних характеристик когорти ВІЛ/ВГС-коінфікованих пацієнтів Полтавської області, які знаходились під спостереженням з 2003 по 2014 рр. У дослідження було включено 1537 осіб, з них 848 - ВІЛ/ВГС-коінфіковані та 689 ВІЛ-моноінфіковані. Виявлено, що питома вага ВІЛ/ВГС коінфікованих у когорті протягом періоду спостереження утримувалася на рівні 56,1 - 65,9 %. У групі ВІЛ/ВГС-коінфікованих осіб виявлено достовірне переважання осіб чоловічої статі (63,4 %, p = 0,000), вікової групи 30 - 39 років (54,0 %, p = 0,000)