Наведено теоретичне й емпіричне дослідження проблеми внутрішньоособистісних конфліктів студентської молоді, виникнення яких у період навчання у вузі обумовлено ціннісною сферою особистості, а саме, невідповідність значущості та доступності життєвих цінностей продукує внутрішньоособистісні конфлікти, які охоплюють ряд життєвих сфер особистості. Проведений аналіз емпіричних даних дозволив виділити у змісті внутрішньоособистісних конфліктів переживання з приводу власного здоров'я, сімейного життя та матеріально забезпеченого життя. Названі цінності є змістом внутрішньоособистісних конфліктів для студентів гуманітарного та природничого факультетів протягом усього періоду навчання у вузі, від 1 до 5 курсів. Виявлено ряд психологічних особливостей процесу переживання внутрішньоособистісних конфліктів студентами вузу: наявність негативного зв'язку між "Я-реальним" та "Я-ідеальним", що є показником внутрішньоособистісної конфліктності, рівень тривожності особистості може виступати мірою неадекватності "Я-реального" та "Я-ідеального"; рівень даної конфліктності позначається на самоставленні особистості, проявах тривожності, агресивності та фрустрації. Ці показники можуть бути емпіричними референтами внутрішньоособистісних конфліктів та виступати як індикатори їх виміру. Кореляційний аналіз результатів дослідження за вибраними методиками підтверджує достатню узгодженість між ними.

Теоретично узагальнено та вирішено важливу наукову проблему становлення професійної стресостійкості майбутніх фахівців соціономічних професій в руслі системного підходу. Доповнено й уточнено психологічний зміст наукового поняття «професійна стресостійкість». Обгрунтовано концепцію професійної стресостійкості таких фахівців соціономічних професій. Запропоновано теоретичні та прикладні підходи до її вивчення. Розроблено загальну концептуальну модель становлення професійної стресостійкості цих фахівців, компоненти якої функціонують як цілісна система, детермінуючи та взаємно доповнюючи один одного, що дає змогу встановлювати не тільки основні закономірності та механізми впливу на процес професійного становлення фахівця, а й визначати психологічні фактори й особливості стресостійкості фахівців професій типу «людина-людина», які утрудняють їх професійний та особистісний розвиток. Обґрунтовано методичне забезпечення діагностики професійної стресостійкості фахівців соціономічних професій. Поглиблено уявлення щодо впливу індивідних, особистісних і суб’єктно-діяльнісних властивостей на формування та ступінь прояву професійної стресостійкості у майбутніх фахівців соціономічних професій. Запропоновано психодіагностичний алгоритм прогнозування рівня професійної стресостійкості майбутніх фахівців цих професій із застосуванням методів регресійного аналізу. Розроблено програму розвитку професійної стресостійкості фахівців соціономічних професій та емпірично підтверджено її ефективність.