Визначено можливості соноеластографії в диференціальній діагностиці лейоміоми матки на підставі визначення інформативності одержаних еластограм. Обстежено 56 хворих, із них 17 - зі злоякісними утвореннями матки, 39 - із лейоміомою матки. Дані соноеластографії відповідали патоморфологічному висновку в 54 спостереженнях (чутливість методу - 92 %, специфічність - 98 %, точність - 96 %, прогностичність позитивного результату - 95 %, негативного результату - 96 %).

Приведены результаты исследования диагностических возможностей трехмерной эхографии и соноэластографии для визуализации и дифференциальной диагностики гиперпластической патологии миометрия. Трехмерная эхография имеет значительные преимущества перед обычной двухмерной, демонстрируя высокую точность в определении количества, локализации и взаимосвязи узлов с большими сосудами, шейкой и полостью матки. Соноэластография при этом имеет значительные возможности для дифференциальной диагностики лейомиомы матки. Миоматозные узлы картируются еластичным типом, преимущественно с плотными включениями. На основании диагностических мероприятий, проведенных для 36 женщин с миомой матки, сопоставлены диагностические возможности двухмерной эхографии и соноэластографии. Диагностическая точность трехмерной эхографии и соноэластографии в диагностике патологии миометрия не имеет достоверно значимых отличий. Каждая из методик имеет свои преимущества, что целесообразно использовать в комплексном диагностическом исследовании.

Проведен анализ современных подходов к комплексной диагностике лейомиомы матки и сопутствующих процессов эндо- и миометрия. Сконцентрировано внимание на необходимости комплексного ультразвукового и эндоскопического исследования с использованием различных методик, повышающих информативность диагностики с целью подготовки и поддержки оперативного вмешательства. Рассмотрена гистерорезектоскопическая миомэктомия как одно из ведущих направлений малоинвазивного оперативного вмешательства при лейомиоме матки. В качестве фармакологической поддержки такой операции с целью минимизации кровопотери могут рассматриваться вазоактивные препараты, в частности Реместип.

Приведены результаты исследования эффективности использования синтетического аналога вазопрессина - реместипа при оперативном малоинвазивном вмешательстве с целью удаления субмукозных узлов с помощью гистерорезектоскопа. Сравнение данных двух групп пациенток, которым была проведена гистерорезектоскопия (в первой группе с использованием реместипа во время оперативного вмешательства, а во второй - по общепринятой методике), позволяет утверждать, что препарат дает возможность сократить продолжительность оперативного вмешательства, уменьшить материальные затраты, связанные с его проведением, предупредить послеоперационные осложнения.

Вперше проведено порівняльну оцінку ефективності дво- та тривимірної ехографії в співставленні з результатами гістероскопії в діагностиці лейоміоми матки та прогнозі ризику інтраопераційних ускладнень. Вперше визначено діагностичні можливості соноеластографії за диференційної діагностики лейоміоми матки. Вперше доведено діагностичні можливості УЗД з доплерометрією та методикою кольорового доплерівського картування за диференційної діагностики лейоміоми матки та з метою визначення ефективності дії вазоактивних препаратів. Вперше на підставі інструментальних, морфологічних та імуногістохімічних методів дослідження науково обгрунтовано застосування аналогів вазопресину для профілактики кровотечі під час операції міомектомії. Вперше визначено ефективність використання вазоактивних препаратів при видаленні субмукозних вузлів шляхом гістерорезектоскопії та доведено їх доцільність. Вперше встановлено механізм фармакологічної дії синтетичного аналогу вазопресина - Терліпресину на кровопостачання матки, пов'язаний з пригніченням в тканинах матки та пухлини експресії ендотеліальної синтази оксиду азоту (eNOS), яка є ключовим ферментом в синтезі головного месенджера вазоділятації - оксиду азота.

Дана клиническая функционально-морфологическая оценка эффективности применения синтетического аналога гормона задней доли гипофиза вазопрессина (препарат терлипрессин) в качестве средства предотвращения чрезмерного кровотечения во время операции гистероскопической миомэктомии у больных с подслизистой лейомиомой матки (ПЛМ). У 19 женщин с ПЛМ за 15 мин до начала оперативного лечения терлипрессин вводился парацервикально в дозе 0,6 мг в 10 мл физиологического раствора. В группе сравнения, которую составили также 19 женщин, при наличии кровопотери во время резекции узлов ПЛМ применялся внутривенно препарат окситоцин. Применение терлипрессина способствовало уменьшению объема кровопотери во время операции почти в 2 раза, сокращению продолжительности операции и рисков послеоперационных осложнений. На основании результатов ультразвукового допплерометрического исследования кровотока в сосудах матки, морфологического и иммуногистохимического исследования плотности гемокапилляров в удаленных узлах ЛМ было установлено, что терлипрессин способствует существенному уменьшению количества функционирующих сосудов и значительному уменьшению кровотока во всех звеньях сосудистой системы матки и опухоли, в то время как при применении окситоцина не наблюдалось уменьшения гемоперфузии миометрия. Сделан вывод, что применение терлипрессина при трансцервикальной резекции подслизистой ЛМ является наиболее эффективным средством фармакологического обескровливания матки.

Наведено результати дослідження ефективності та безпеки застосування супозиторіїв ревітакса після електроексцизії шийки матки (ШМ) з приводу помірної та важкої дисплазії (CINII, CINIII) у жінок репродуктивного віку. Порівняння даних двох груп пацієнток, яким застосовували як допоміжну терапію після хірургічного лікування патології ШМ (в групі 1 свічки метилурацил, група 2 одержувала супозиторії ревітакса) надає змогу стверджувати, що супозиторії ревітакса показали добрі результати. Унікальне поєднання натуральних екстрактів календули, алое, чайного дерева, центели азійської з гіалуроновою кислотою виявляє антисептичну дію, забезпечує швидкий протизапальний ефект, усуває запалення та подразнення, активізує процеси регенерації, виявляє зволожувальні властивості в разі сухості піхви. Діючий наказ МОЗ N 676 щодо патології ШМ потребує перегляду не тільки в частині обстеження існуючих класифікацій, алгоритмів діагностики, лікування, вакцинації, але і в частині методів лікування, що рекомендуються після застосування методів деструкції патологічних процесів ШМ.

Вторинна профілактика цервікального раку включає виявлення і лікування передракових захворювань, до яких відносять цервікальну інтраепітеліальну неоплазію II і III ступеня важкості, атипову лейкоплакію шийки матки. В 98 % дана патологія асоційована з вірусом папіломи людини. Традиційні хірургічні методи лікування цервікальних інтраепітеліальних неоплазій не завжди приводять до елімінації вірусу, що в свою чергу не може повністю виключити можливість рецидиву. Наведено дані літератури та власні спостереження про можливості патогенетичної терапії в комплексному лікуванні неоплазій. Підкреслено, що застосування противірусних та імунних препаратів, біологічно активних комплексів у складі лікувальних заходів дозволяють домогтися вищої елімінації вірусу та профілактувати рецидиви в порівнянні із суто хірургічними методами лікування.

Склерозивний лишай є одним із найбільш поширених патофізіологічних станів, які спостерігаються у пери- та постменопаузальний періоди. Дана проблема є актуальною, тому що клінічні симптоми захворювання, пов'язані з атрофією (сухість, свербіж у піхві та вульві, диспареунія, дизурія), діагностують у більш ніж 40 % пацієнток віком понад 50 років. Проблема збереження здоров'я та профілактики захворювань, зумовлених старінням, набула за останні роки важливого значення. В огляді проведено глибокий аналіз та систематизацію ключових питань щодо цієї пухлинної патології вульви. Висвітлено ключові питання епідеміології, етіології, патогенезу та сучасну класифікацію склерозивного лишаю, основні аспекти клінічної картини, диференціальної діагностики та методів діагностики захворювання та розглянуто найбільш ефективні та актуальні методи лікування. Особливий акцент зроблено на застосуванні деструктивних методик, заснованих на використанні лазерних технологій, та інших підходах, заснованих на застосуванні фізичних факторів (лазерна терапія, лазерна коагуляція, кріодеструкція). Важливу роль серед них відіграє така опція, як фотодинамічна терапія - метод лікування, заснований на комбінованому використанні спеціальних речовин (фотосенсибілізаторів) і лазерного випромінювання з певною довжиною хвилі. Повідомляється, що тільки комплексний підхід у лікуванні даної патології є запорукою успіху у боротьбі з основними симптомами захворювання, а також у вирішенні питання про ефективну профілактику розвитку раку вульви. Наведена інформація є актуальною та може бути надзвичайно важливою для гінекологів та фахівців, які займаються вирішенням проблемних питань, пов'язаних зі склерозивним лишаєм.

Неухильне зростання захворюваності на передрак, епітеліальний та інвазивний рак вульви істотно збільшує питому вагу цієї групи хворих. Між тим, вже зараз є всі підстави поліпшити систему ранньої діагностики та лікування цієї патології. Ні за якій іншої локалізації гінекологічного раку не простежується така тісна асоціація з постменопаузою та інволютивно-атрофічними процесами цього періоду життя жінки. Мета дослідження - вивчення особливостей клінічного перебігу раку і передраку вульви у жінок репродуктивного віку. З 2017 р. по 2020 р. у поліклінічному відділенні Національного інституту раку обстежено 150 хворих із дистрофічними захворюваннями, передраком і раком вульви. Вік хворих у дослідженні коливався від 18 до 49 років (32 +- 3,5 року). Менструальна функція була не змінена у 98 зі 150 жінок. Вік менархе варіював від 11 до 18 років (середній вік - 14,5 +- 0,3 року). Середня тривалість менструального циклу становила 28 +- 0,4 доби. Лікар проводив консервативне лікування "лейкоплакії та краурозу" протягом багатьох місяців, а іноді і років, без гістологічного уточнення діагнозу. Більш ніж у половини (n = 106) хворих проводили тривалу та необгрунтовану протизапальну або гормональну терапію з незадовільними результатами без цитологічного та/або гістологічного досліджень. Під час дослідження біоптатів вульви діагноз "VIN" (28 %) переважав у порівнянні з інвазивним пухлинним процесом (12 %), і захворювання перебігало безсимптомно більш ніж у 50 % випадків. Отже, піковий рівень вірусу папіломи людини (ВПЛ) відзначали у молодих жінок (80 %). При цьому у 90 % випадків ВПЛ був представлений типами високого онкогенного ризику (16, 18, 31-й і 33-й) і у 100 % випадків був асоційований зі злоякісним процесом. У той самий час у молодих пацієнток фоновим захворюванням є плоскоклітинна гіперплазія, де послідовність розвитку пухлини (VIN I - VIN II - VIN III) простежується чіткіше та значною мірою нагадує розвиток раку шийки матки. Відзначено, що у молодих жінок ПВІ зазвичай має тимчасовий характер, швидше відбувається мимовільна елімінація вірусу та регресія наявної ВПЛ-асоційованої патології у порівнянні з жінками менопаузального віку. Заключення. У жінок репродуктивного віку неоплазії вульви частіше виявляють у формі VIN, і в усіх випадках вони асоційовані з ВПЛ високого онкогенного ризику. Для пацієнток молодого віку характерна мультицентричність ураження.

Інтраепітеліальна неоплазія вульви - преканцероз вульви - досить важлива медична і соціальна проблема. Зусилля медичної науки спрямовані на пошук і розробку новітніх органозберігальних методів лікування інтраепітеліальної неоплазії вульви. Один із таких методів - фотодинамічний, дає змогу зберегти анатомічну структуру органа. Мета роботи - зробити аналітичний огляд літератури, присвяченої проблемі інтраепітеліальної неоплазії вульви, методам її курації, подати результати власного клінічного досвіду застосування фотодинамічного методу лікування цього преканцерозу. Використано контент-аналіз, метод системного та порівняльного аналізу, бібліосемантичний метод вивчення результатів актуальних наукових досліджень щодо сучасного погляду на проблему інтраепітеліальної неоплазії вульви, методи її курації. Проаналізовано 56 англомовних літературних джерел. Пошук джерел проведено в наукометричних медичних базах інформації: PubMed-NCBI, Medline, ResearchGate, CochraneLibrary, EMBASE за ключовими словами: інтраепітеліальна неоплазія вульви; інтраепітеліальна неоплазія вульви (VIN); фотодинамічна терапія (ФДТ); лікування інтраепітеліальної неоплазії вульви; лікування VIN. Подано результати власного клінічного досвіду використання фотодинамічного методу лікування. Висновки: реальна користь від застосування фотодинамічної терапії для лікування інтраепітеліальної неоплазії вульви полягає в її здатності лікувати мультифокальне захворювання з мінімальним руйнуванням тканин, збереженням анатомії вульви та відмінним косметичним результатом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.1 + Р712.5

Рубрики:

Хвороби зовнішніх статевих органів. Хвороби переддвірних залоз

Фізіологія і патологія статевої і ендокринної функцій жіночого організму

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Генітоуринарний менопаузальний синдром характеризується наявністю урогенітальних та сексуальних симптомів (сухість і свербіж у піхві, нетримання сечі, диспареунія, аноргазмія). На думку багатьох фахівців, симптоми генітоуринарного менопаузального синдрому потребують особливої уваги, оскільки жінки часто замовчують проблему і не скаржаться на його прояви. Мета дослідження - оптимізація лікування обумовлених дефіцитом естрогенів атрофічних змін вульви та піхви в жінок у перименопаузі. Матеріали та методи. Проведено обстеження та лікування 41 жінки з наявністю інфекційних ускладнень генітоуринарного менопаузального синдрому. В структурі цього синдрому в обстежених жінок переважали симптоми вульвовагінальної атрофії (свербіж, печіння, подразнення), дизурія, порушення статевої функції та якості життя в цілому. Дослідження стану почуття жінок до та після лікування проводилось з використанням шкали Барлоу та індексу вагінального здоров'я. Всім учасницям дослідження призначався препарат для місцевого застосування, що містить ніфуратель із ністатином у формі вагінального крему, як монотерапія протягом 8 днів. Вибір препарату ніфурателю в жінок перименопаузального віку пов'язаний із його широким спектром антимікробної активності та зручною формою застосування (саме крем є найбільш привабливою формою при переважанні атрофічних процесів і подразненні слизової оболонки). Антимікотична дія ністатину чинить додатковий лікувальний ефект для жінок із явищами вагінального кандидозу. Результати дослідження. Після проведеного курсу лікування в учасниць дослідження відмічався суттєвий регрес патологічної симптоматики і значне покращення якості життя, про що свідчить вірогідне покращення показників шкали Барлоу в 2,6 разу. Слід зазначити, що позитивний лікувальний ефект зберігався впродовж місяця після завершення терапії. Висновок: виходячи з результатів дослідження, можна зробити висновок про високу клінічну ефективність крему, що містить ніфуратель із ністатином, для лікування інфекційних ускладнень генітоуринарного синдрому в жінок у перименопаузі, що дозволяє рекомендувати застосування даного препарату при відповідних патологічних менопаузальних розладах.

Плоскоклітинні інтраепітеліальні ураження вульви високого ступеня злоякісності звичайного типу асоційовані з інфекцією, викликаною вірусом папіломи людини, тоді як диференційована інтраепітеліальна неоплазія вульви виникає найчастіше на тлі склерозуючого атрофічного ліхена в жінок у менопаузі. Дослідити ці види інтраепітеліальної неоплазії можна за допомогою методів дерматоскопії та вульвоскопії. Мета роботи - оцінити ефективність клініко-дерматоскопічного та вульвоскопічного дослідження при вульварній інтраепітеліальній неоплазії. Застосовано дерматоскопічний і вульвоскопічний методи дослідження, проведено їх порівняння з гістологічним результатом і визначено найефективніший із них за умови вищої ймовірності запідозрити передрак вульви. Залучено 170 пацієнток, які проходили обстеження в поліклінічному відділенні Національного інституту раку у 2017 - 2021 рр. У 100 (58,82 %) жінок діагностовано вульварну інтраепітеліальну дисплазію звичайного типу, у 70 (41,17 %) пацієнток - диференційованого типу. Встановлено, що вища ймовірність запідозрити передрак і більш точне взяття біопсії зафіксовані при дерматоскопії. У пацієнток, яким виконано дерматоскопію, виявлення HSIL становило 98 %, а при вульвоскопії - 75 % у порівнянні з гістологічним висновком. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінок. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

В структуре заболеваемости злокачественными новообразованиями женских половых органов рак вульвы занимает 4 место (3 - 8 %), хотя это заболевание считают редким. В США ежегодно диагностируют около 4 тысяч новых случаев рака вульвы, 850 женщин умирают от этой онкопатологии. В Украине ежегодно регистрируют примерно 650 новых случаев этого заболевания. Предраковым поражением вульвы, кроме болезни Педжета, является болезнь Боуэна, которая способна прогрессировать до плоскоклеточного рака. Один из эффективных методов лечения этой болезни в области вульвы - фотодинамическая терапия (ФДТ). Цель работы - оценить эффективность и толерантность ФДТ у женщин, страдающих болезнью Боуэна вульвы (ББВ). Проведено ретроспективное исследование пациенток с болезнью Боуэна вульвы тяжелой степени, которые получали лечение принципиально новым методом - ФДТ с применением системного фотосенсибилизатора фотолона. Во время и после ФДТ провели периоперационное обезболивание пациентов и уменьшение воспалительного процесса с помощью анальгетиков, местных анестетиков, а также периферическую блокаду полового нерва (пудендальный блок). В исследование включены 23 женщины, средний возраст - 38,1 года (диапазон - 30 - 54 года). По результатам ряда исследований гистологическим и цитологическим методами, биопсии и вульвоскопии установлен диагноз ББВ, которую классифицируют как плоскоклеточное интраэпителиальное поражение вульвы тяжелой степени. Лечение проводили с помощью ФДТ. У 73,8 % пациенток с ББВ и зонами поражения слизистой вульвы на 25, 50 и 100 % отмечен полный ответ на облучение методом ФДТ после первой, второй и третьей серий процедуры в течение от 3 месяцев до 1 - 2 лет наблюдения. Частичный ответ - у 13,1 % женщин, отсутствие эффекта - также в 13,1 % случаев. У некоторых пациенток болевые ощущения достигали уровня от умеренного до интенсивного. Выводы: несмотря на небольшую выборку пациентов с ББВ, ФДТ с использованием как фотосенсибилизатора фотолона и оптимизированного режима фотоизлучения - потенциальный терапевтический органосохраняющий вариант лечения пациенток с плоскоклеточным интраэпителиальным поражением вульвы тяжелой степени. Однако необходимы дальнейшие исследования процедуры ФДТ и выбора метода обезболивания в сочетании с различными анальгетиками у больных с высоким процентом поражения вульвы.