Розглянуто малодосліджені аспекти українських процесійних ікон. Проаналізовано малочисельні давньоруські ікони такого типу й вказано їх особливості.

Рассмотрены малоисследованные аспекты украинских процессионных икон. Проанализированы древнерусские иконы такого типа и указаны их особенности.

The artides investigates scantily explored aspects of Ukrainian procession icons. Rare old Russian icons of this type have hen analysed and their features are indicated.

Досліджено західноукраїнські процесійні ікони XVII - XIX ст. як оригінальне малодосліджене явище українського мистецтва. На основі комплексного аналізу з'ясовано генезу даної типологічної групи ікон, встановлено найдавніші процесійні ікони. Прослідковано суспільно-культурний контекст використання зазначених ікон у XVII - XVIII ст., а також зміну функціонального призначення. Проведено типологічний поділ процесійних ікон за зображеннями лицевої та зворотньої сторін. Виділено основні іконографічні сюжети та проаналізовано найхарактерніші, враховуючи специфіку позаіконостасних зображень. Акцентовано увагу на художніх особливостях даних ікон: стилістиці малярства та відображенні історичних мистецьких стилів у зображеннях, тенденціях, характері та формах декору.

Акцентовано увагу на відсутності комплексних досліджень українського церковного мистецтва другої половини XX ст. Висвітлено маловідомі факти, що супроводжували музеєфікацію пам'яток церковного мистецтва та сприяли появі науково-художніх музеєзнавчих видань. Доведено, що музеєфікація, реставрація та наукове вивчення забезпечували латентне існування церковного мистецтва України другої половини XX ст.

Акцентовано увагу на процесі відновлення релігійної освіти в Україні. Проаналізовано особливості функціонування західноукраїнських літніх іконописних шкіл, розглянуто структуру навчання та специфіку програм викладання. Зроблено висновок про те, що сучасні літні іконописні школи є важливим способом популяризації церковного мистецтва серед широкого кола християн, особливо непрофесійних художників.

Вперше досліджено церковне малярство України періоду другої половини XX - початку XXI ст. у контексті релігійної культури. Комплексно розглянуто особливості існування та збереження церковного живопису у радянський час, означено варіанти синтезу і трансформації його в українській діаспорі, залучено до аналізу інтерпретації християнської іконографії вітчизняними митцями-нонконформістами. Наголошено на здобутках і проблемах відродження цього виду церковного мистецтва у період незалежності.

Представлено комплексне осмислення різних аспектів функціонування церковного малярства як духовно-культурного явища серед мистецьких надбань України другої половини XX - початку XXI ст. Проаналізовано чинники континуальності вітчизняної релігійної культури. Детально висвітлено пам'ятки для домашнього релігійно-обрядового вжитку в контексті трансляції релігійної культури України. Створено на основі спогадів і наукових публікацій узагальнену картину особливостей музеєфікації, наукового вивчення та реставрації пам'яток церковного мистецтва як важливого допоміжного чинника у збереженні традицій релігійної культури. Уведено до наукового обігу значну кількість творів і персоналій митців періоду підпільного існування церковного малярства в радянській Україні. Проаналізовано синтез і видозміни, традиції та інновації в українському церковному малярстві з урахуванням місця, обставин і часу створення пам'яток. Усебічно вивчено іконографію, інтерпретацію образів, стилістики іконопису діаспори й України в синхронному зрізі для відтворення цілісності культурно-мистецьких процесів епохи. Узагальнено проблеми та здобутки церковного малярства XXI ст. у контексті відродження української церковної культури. Виокремлено прогресивні методи викладання у провідних осередках навчання церковного малярства XXI ст. Здійснено аналіз ефективних шляхів популяризації іконопису серед широких верств суспільства.