Проведено концептуальний аналіз гуманістичного потенціалу православної етики в контексті діахронного підходу. Охарактеризовано наявні в сучасному вітчизняному та зарубіжному філософсько-релігієзнавчому дискурсі етичні програми та доведено, що православна релігійна етика поступово включає в себе елементи закону (деонтологія), етики чеснот, етики цінностей, консенсусної етики, екземпляризму, етики діалогу та толерантності. Виявлено, що абсолютизація будь-якого елементу релігійного-етичної системи може призводити до релігійного фундаменталізму, який руйнує релігійну етику зсередини. Висвітлено світоглядні засади та специфіку визначення основних історичних форм православної етики. Виявлено їх гуманістичний потенціал та значення для подальшого розвитку православної етики. Обгрунтування гуманістичного потенціалу сучасної православної етики тісно співвідноситься із застереженнями щодо негативних тенденцій, які виявляються за абсолютизації окремих чинників розвитку різних православних етичних програм, що яскраво демонструє РПЦ.