Вперше у вітчизняній історіографії комплексно досліджено діяльність Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА) на Житомирщині у роки нацистської окупації та повоєнний період. Досліджено процес національно-культурного відродження та активізації громадського життя краю у перші місяці Другої світової війни. На підставі вивчення широкого кола джерел, зокрема, документів архіву Управління Служби безпеки України на Житомирщині, висвітлено різні аспекти національно-визвольної боротьби в краї проти нацистського та комуністичного режимів. Розкрито особливості організації національно-визвольного руху у 1944 - 1945 рр. Викладено матеріали про пропагандистську діяльність і збройні акції націоналістичного підпілля й УПА у 1946 - 1955 рр.

Впервые в украинской историографии комплексно исследована деятельность Организации украинских националистов (ОУН) и Украинской повстанческой армии (УПА) в Житомирской области во время нацистской оккупации и послевоенный период. Исследован процесс национально-культурного возрождения и активизации общественной жизни в крае в первые месяцы Второй мировой войны. На основе изучения широкого круга источников, в частности, документов архива Управления Службы безопасности Украины в Житомирской области, освещены различные аспекты национально-освободительного движения в крае против нацистского и коммунистического режимов. Раскрыты особенности организации национально-освободительного движения в 1944 - 1945 гг. Изложены материалы о пропагандистской деятельности и вооруженных акциях националистического подполья и УПА в 1946 - 1955 гг.

В опытах на белых крысах с патологической моделью "алкогольный гепатит" установлено нарушение мнестических процессов (УРПИ), поведенческих реакций и биохимических показателей функций печени. Введение пирацетама и его комбинаций с глутаргином и тиотриазолином сопровождалось частичным восстановлением функций ЦНС и гепатоцитов.

Досліджено діяльність Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА) на Житомирщині в період німецько-радянської війни та післявоєнні роки. Досліджено спільну діяльність націоналістів та активної частини місцевого населення зі створення українських державних оргаів влади у перші місяці війни. Встановлено, що з утвердженням нацистської окупаційної влади в листопаді 1941 р. на Житомирщині було припинено процеси формування місцевого самоврядування та національно-культурного відродження, багато оунівців та їх прихильників заарештовано та розстріляно. З'ясовано, що за тяжких умов фашистської окупації націоналістичному підпіллю вдалося організувати мережу своїх організацій та утвердити вплив майже в усіх районах області. Розглянуто різні форми боротьби ОУН та УПА за незалежність України, зокрема, збройні акції та засоби пропаганди, доведено пріоритет агітаційно-пропагандистського напрямку. З'ясовано, що у післявоєнні роки боротьба націоналістичного підпілля проти радянської влади визначається діями невеликих груп і проявляється акціями національного та соціального протесту. На підставі вивчення чинників ідейного змісту, форм і методів діяльності, з урахуванням факту підтримки націоналістичного підпілля місцевим населенням зроблено висновок, що боротьба ОУН та УПА на Житомирщині мала національно-визвольний характер.

Наведено результати вивчення впливу ненаркотичних анальгетиків на функціональний стан структур головного мозку тварин з метою виявлення особливостей центрального нейротропного компоненту знеболювальної дії анальгіну, диклофенак-натрію, ацетилсаліцилової кислоти, кеторолаку та кетопрофену за умов норми й експериментально невротичного стану. Отримано експериментальні дані про зміни знеболювальної активності ненаркотичних анальгетиків мозку за умов експериментального невротичного стану. Доведено важливість ролі змін біоелектричної активності фронтального неокортексу, дорсальної ділянки гіпокампу та ретикулярної формації середнього мозку за умов експериментальної патології на показники антиноцицептивного потенціалу ненаркотичних анальгетиків.

Экспериментальными исследованиями на крысах установлена высокая антиамнестическая и антитромботическая активность фармацевтической композиции пирацетама и ацетилсалициловой кислоты. Результаты исследований свидетельствуют о целесообразности совместного применения данных средств.

В исследованиях на крысах в условиях экспериментального сахарного диабета, возникающего вследствие введения аллоксана (150 мг/кг), установлено угнетение двигательной и исследовательской активности, а также нарушение пространственной памяти, ухудшение процессов обучения и сохранения памятного следа. Внутрижелудочное применение прамирацетама (300 мг/кг, повторно в течение 20 сут) в сравнении с пирацетамом (500 мг/кг) в большей степени способствует усвоению и сохранению условного навыка, проявляет отчетливый антиамнестический эффект, уменьшает дефицит пространственной памяти, а также восстанавливает показатели локомоторной и исследовательской активности у крыс с данной патологией.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-37 + Р627.703-52

Рубрики:

Цукровий діабет

Порушення мозкового кровообігу

Шифр НБУВ: Ж24977 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследовано влияние ноотропных средств пирацетама и прамирацетама на состояние системы антиоксидантной защиты, активность процессов перекисного окисления липидов и окислительной модификации белка в условиях аллоксанового диабета. Курсовое применение исследуемых средств способствует снижению активности свободно-радикального окисления, а также способствует восстановлению активности СОД в образованиях мозга. При этом, более выраженные антиоксидантные свойства у животных с аллоксановым диабетом проявляет прамирацетам.

Приведены общие результаты исследований по изучению нейротропных свойств комбинаций тиотриазолина с препаратами других фармакологических групп, которые проявляют церебропротекторные, болеутоляющие, противовоспалительные, противосудорожные, антиагрегантные и другие свойства.

Рассмотрено влияние средств ноотропной терапии на активность системы глутатиона у крыс с экспериментальным сахарным диабетом. Проведенными исследованиями установлено, что энтроп, ноопепт, пентоксифиллин, прамирацетам, цереброкурин и цитиколин, но не пирацетам и экстракт гинкго билоба, способствуют восстановлению активности глутатионзависимого звена системы антиоксидантной защиты в тканях головного мозга крыс с аллоксан-индуцированным диабетом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-29 + Р281.70-2

Рубрики:

Цукровий діабет

Лікарські засоби, які діють виключно на центральну нервову систему

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано шляхи вирішення проблеми медикаментозної церебропротекції за тривалої експериментальної гіперглікемії. Встановлено, що цитиколін, а також фенілпірацетам, цереброкурин, прамірацетам та етиловий ефір N-фенілацетил-L-пролілгліцину покращують процеси вводу інформації та збереження умовної навички, підвищують орієнтовно-дослідницьку активність та сприяють неасоціативному навчанню. Водночас для цитиколіну, цереброкурину та прамірацетаму, у порівнянні з фенілпірацетамом та етиловим ефіром N-фенілацетил-L-пролілгліцину, характерна також значна церебропротекторна активність, яка реалізується за рахунок позитивного впливу на функціонування мітохондрій, процеси аеробного енергозабезпечення нейронів, перебіг реакцій вільнорадикального окислення, активність супероксиддисмутази та тіолдисульфідної системи антиоксидантного захисту та обмін оксиду азоту у ЦНС. Експериментально визначено позитивний вплив досліджуваних засобів на ендотелій судин мозку та активність тромбоцитів. Визначено, що метформін і піоглітазон не впливають на амнестичні властивості скополаміну за умов гіперглікемії. Водночас, метформін, але не піоглітазон, потенціюює антиамнестичні властивості пірацетаму. Визначено, що тіотриазолін та ацетилсаліцилова кислота спроможні суттєво підвищувати якість ноотропної терапії пірацетамом. Обгрунтовано доцільність ноотропної терапії та підвищення її якості у хворих на цукровий діабет за рахунок створення фіксованих комбінацій лікарських засобів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9-29

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати досліджень церебропротективної активності пірацетаму за умов сумісного введення з гіпоглікемічними, антиоксидантними чи антиагрегантними засобами щурам із гіперглікемією. Дослідження проведено на 70-ти білих щурах масою 250 - 300 г. Експериментальний діабет ініціювали підшкірним введенням алоксану моногідрату. На 11-ту добу після введення алоксану тварин було рандомізововано на групи: I - інтактні (дистильована вода); II - діабет (дистильована вода); III - діабет + пірацетам (500 мг/кг); IV - діабет + пірацетам (400 мг/кг) + метформін (500 мг/кг); V - діабет + пірацетам (400 мг/кг) + піоглітазон (10 мг/кг); VI - діабет + пірацетам (400 мг/кг) + тіотриазолін (100 мг/кг); VII - діабет + пірацетам (400 мг/кг) + ацетилсаліцилова кислота (50 мг/кг). Дослідні комбінації, а також дистильована вода вводилися внутрішньошлунково впродовж 20-ти діб. Спектрофотометрично в гомогенатах неокортексу визначали вміст маркерів окисної модифікації білка та сумарний рівень нітратів і нітритів. Ультраструктурні дослідження тканини неокортексу проведено за допомогою трансмісійного електронного мікроскопа ПЕМ-100-01 за стандартною схемою. Установлено, що експериментальне відтворення діабету супроводжувалося розвитком карбонільного стресу та призводило до гіперпродукції оксиду азоту в неокортексі. Водночас, пірацетам за сумісного використання з метформіном, тіотриазоліном чи ацетилсаліциловою кислотою значно знижував вміст ранніх і пізніх маркерів деструкції білкових молекул - альдегідфенілгідразонів та кетонфенілгідразонів, а також вміст стабільних метаболітів оксиду азоту. При цьому використання пірацетаму разом із піоглітазоном не виявляло суттєвого впливу на вміст цих біологічних речовин. Також визначено, що використання усіх дослідних комбінацій не забезпечувало повного відновлення ультраструктурних змін у неокортексі, однак у разі введення пірацетаму з тіотриазоліном, ацетилсаліциловою кислотою та метформіном, але не з піоглітазоном, спостерігалося суттєве обмеження проявів деструктивних змін нейронів і синаптичного апарату. Характерно, що церебропротективна активність комбінацій не залежала від наявності гіпоглікемічних властивостей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.7-52 + Р415.2-52

Рубрики:

Хвороби головного мозку та його оболонок

Хвороби обміну речовин

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель исследования - определение корреляционных связей между показателями состояния оксидантно-антиоксидантного напряжения в крови экспериментальных животных, а также содержанием билирубина и активностью ферментов в условиях экспериментальной механической желтухи. Исследования проведены на 84 половозрелых крысах-самцах линии Вистар, массой 180 - 230 г. Животные были распределены на 4 группы: интактные (n = 12), контроль (n = 24), L-лизина эсцинат (0,5 мг/кг, n = 24) и Глутаргин (40 мг/кг, n = 24). Выделение и перевязка общего желчного протока проводились ниже конфлюэнса в условиях общей анестезии. Исследуемые препараты вводились 1 раз в сутки, внутрибрюшинно. Оценку эффективности проводимой терапии проводили на 4 и 10-е сутки эксперимента. Содержание малонового диальдегида (МДА), альдегид-(АФГ) и кетонфенил-гидразонов (КФГ), билирубина, а также активность супероксиддисмутазы (СОД), каталазы, аспартат-(АлАТ) и аланинаминотрансферазы (АсАТ) в крови определяли с использованием общепринятых методик. Проведенными исследованиями определены коррелятивные связи между традиционными показателями (билирубин, АсАТ, АлАТ) и показателями, характеризующими состояние оксидантно-антиоксидантного напряжения (МДА, АФГ, КФГ, СОД, каталаза). Установлена высокая степень корреляции между ними. Результаты позволяют опосредованно оценивать интенсивность процессов окислительного метаболизма в печени, что может быть использовано в клинике для оценки степени тяжести больных с прогрессирующей механической желтухой.

Мета дослідження - встановлення місцево-подразнювальної активності тіазотної кислоти у формі морфолінієвої солі при внутрішньовенному та внутрішньом'язовому введенні. Дослідження проведено відповідно до модифікованої методики Shintani et al. на 15 нелінійних кролях-самцях масою (2500 +- 500) г. Введення лікарського засобу "Тіотриазолін", розчин для ін'єкцій, 50 мг/мл здійснювали в крайову вену чи правий латеральний широкий мэяз стегна (m. vastus lateralis) у дозах 0,5 мл і 1,0 мл відповідно. Після введення препарату протягом усього дослідження проводили щоденне спостереження за станом тварин та місцем проведення ін'єкції. Оцінку реакції тканин на введення досліджуваного засобу проведено візуально за допомогою лупи через 24, 48 та 72 год у місці ін'єкції та оцінено за бальною шкалою. Встановлено, що протягом усього періоду спостережень як після внутрішньовенного, так і внутрішньом'язового введення розчину тіазотної кислоти у формі морфолінієвої солі шерстяний покрив у місці введення, а також по ходу крайової вени не змінювався, явища гіперемії, зміни кольору тканин, крововиливи, дегенерація тканин, абсцеси та некротичні зміни були відсутні. Таким чином, одноразове внутрішньовенне чи внутрішньом'зове введення морфолінієвої солі тіазотної кислоти у вигляді 5 % розчину для ін'кцій не чинить подразнювальної дії на навколишні тканини, а також не впливає на загальний стан експериментальних тварин.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.2-52 + Р410.210.41-52

Рубрики:

Хвороби обміну речовин

Атеросклероз. Артеріосклероз

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Эволюция лекарственных средств в XXI веке ознаменовалась существенным повышением требований к их эффективности и безопасности. При этом достаточно жестким критериям безопасности отвечает весьма ограниченный спектр препаратов, в частности представители популяции но-отропов, обладающих поистине уникальными клинико-фармакологическими возможностями. Предложены варианты оптимизации ноотропной терапии препаратом Олатропил, представляющим собой сочетание в одной лекарственной форме двух "истинных" ноотропов - аминалона (125 мг) и пирацетама (250 мг). Подобная комбинация дает возможность одномоментной реализации комплекса многосторонних и разнообразных эффектов в отношении центральной нервной системы, свойственных как пирацетаму, так и аминалону, однако достигаемых за счет принципиально различных механизмов действия данных средств. Такое сочетание позволяет уменьшить в 2 раза терапевтические дозировки каждого из действующих веществ, что, в свою очередь, приводит к снижению частоты возникновения и выраженности возможных побочных эффектов. Фармакологический потенциал Олатропила более весомый, чем у обычных ноотропов, благодаря наличию поливалентной фармакодинамики, а именно собственно ноотропного, антиастенического, анксиолитического, вегето- и сосудостабилизирующего эффектов. С учетом механизмов воздействия Олатропил призван одновременно влиять как на когнитивные, так и на вегетативно-эмоциональные расстройства. Препарат является эффективным инструментом терапии различных форм цереброваскулярной патологии, улучшает когнитивные функции, психическую активность, психоэмоциональный статус, вегетативные функции, благоприятно влияя на качество жизни пациентов.

Представлен анализ основных исторических этапов становлення и развития научной школы фармакологов ГУ "Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины" за 100-летний период существования кафедры фармакологии. Часть I (1918 - 1943 гг.) посвящена одному из наиболее важных и сложных периодов - первому этапу развития научной школы фармакологов: от момента создания кафедры фармакологии Катеринославского медицинского института в 1918 р., ее первым трудным шагам в организации кафедры и создании ее материально - технической базы, налаживания процесса обучения студентов основам фармакотерапии пациентов, до периода становлення важных научных открытий в экспериментальной и клинической фармакологии и активного научного роста и развития целого направления фармакологической школы в 30 - 40-е годы ХХ века. Показано, что за первые 25 лет своей научно - педагогической работы кафедра сформировалась в мощную научную школу, которая дала медицинской науке нашей страны выдающихся ученых своего времени, а также сформировала поколение студенческой молодежи и врачей с новым мировоззрением - пониманием важности и ценности научных знаний фундаментальной фармакологии, прикладных знаний рациональной фармакотерапии и клинической фармакологии для повышения качества лечения пациентов в практической медицине.