Институтом титана с участием предприятий разработана и опробована в масштабе пилотных установок технология получения соответствующего действующим стандартам электролитического марганца из руд и концентратов месторождений Украины. Выполненные технологические и экологические проработки и расчеты показывают эффективность организации такого производства.

Рассмотрены состояние и перспективы развития цветной металлургии в Украине, в т. ч. по отдельным ее подотраслям: производства алюминия, меди, титана, магния, цинка, свинца, редких металлов, порошков цветных, редких и тугоплавких металлов, полупроводниковых и твердосплавных материалов и др. Указаны основные мероприятия по восстановлению и развитию мощностей цветной металлургии в соответствии с утвержденной в 1999 г. "Комплексной програмой развития цветной металлургии Украины на период до 2010 года" и рассмотрены основные результаты выполнения программы.

Наведено результати лікування 12 хворих зі свіжими ушкодженнями зв'язок надплечево-ключичного суглоба. Для визначення типу ушкодження використвно класифікацію Rockwood. Методом вибору було зміцнення дзьобо-ключичної зв'язки титановим якірним фіксатором з двома нитками, які не розсмоктуються. Результати показали, що застосування наданої методики дозволяє знизити травматичність операції, скоротити терміни іммобілізації і відновити рухи в плечовому суглобі у повному обсязі.

Отсутствие передней крестообразной связки и ее роль в развитии посттравматического остеоартроза недостаточно исследована. Работа основана на анализе обследований 52 больных возрастом от 34 до 75 лет, которым проведено тотальное эндопротезирование коленного сустава. Повреждение передней крестообразной связки влияет на разрушение коленного сустава за счет изменения его биомеханики.

Надано результати лікування 16 хворих зі свіжими ушкодженнями зв'язок надплечево-ключичного суглоба. Тип ушкодження класифікували за Rockwood. У разі I - II типів ушкоджень застосовували консервативне лікування. За умов III та V типів вивихів за цією класифікацією виконували хірургічне лікування. За допомогою методу вибору оперативного лікування була модифікована методика MINAR, за якої використовували або якірний фіксатор з нерозсмоктувальними нитками, або систему "АКК-Такелаж" з високоміцним нерозсмоктувальним матеріалом. Результати показали, що застосування цієї методики лікування для відновлення надплечево-ключичного суглоба надає можливість знизити травматичність операції, зменшити терміни іммобілізації, одержати позитивні віддалені результати і відновити рух у плечовому суглобі в повному обсязі.

Вивчено результати хірургічного лікування вальгусного відхилення I пальця стопи за допомогою Chevron-остеотомії у 88 пацієнтів (148 стоп). Кожному пацієнтові виконували контрольні рентгенограми в прямій і бічній проекціях. Термін спостереження коливався від 1 до 11 років. Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування Hallux valgus, застосовуючи остеотомію Chevron зі стабільним остеосинтезом і раннє навантаження на оперовану кінцівку. Відмінні та добрі результати зафіксовано у 80,3 % спостережень. Оперативна техніка Chevron-остеотомії є надійною і функціональною, що підтверджується позитивною клінічною відповіддю з боку пацієнтів. Застосування стабільного остеосинтезу та раннього навантаження на оперовану кінцівку дозволяє скоротити терміни відновлення функції після хірургічного лікування Hallux valgus.

Клювовидно-ключичная связка - одна из основных структур, стабилизирующих акромиально-ключичный сустав. Ее восстановление является ключевым звеном в хирургическом лечении вывихов акромиального конца ключицы. При изолированном повреждении акромиально-ключичной связки (I - II типы повреждений по классификации Rockwood) возможно консервативное лечение. Хирургическое лечение является методом выбора при повреждениях акромиально-ключичного сустава III - IV типов по Rockwood. Применение системы "АКК-Такелаж" позволяет стабильно восстановить акромиально-ключичный сустав и создать условия для регенерации ключично-клювовидной связки.

Проаналізовано результати монокондилярного ендопротезування та високої коригувальної остеотомії великогомілкової кістки за умов медіального гонартрозу. Зазначені методи не є конкурентними, тому що різним групам пацієнтів показані: висока коригувальна остеотомія великогомілкової кістки за умов гонартрозу з варусною деформацією у випадку ураження медіального відділу II ст. за Келгреном - Лоуренсом для хворих, не старших за 55 років, за цього ураження хряща латерального відділу колінного суглоба не може бути більшим II ст. за Оутербрідж; монокондилярне ендопротезування за умов гонартрозу з варусною деформацією показано в разі тотального дефекту медіального відділу та повністю збереженого латерального відділу колінного суглоба.

Мета роботи - побудувати розрахункову модель відновлення дзьобоподібно-ключичної зв'язки в разі ушкоджень надплечево-ключичного суглоба та визначити положення точки кріплення фіксатора на ключиці, що забезпечує мінімальне зусилля у штучній зв'язці. За основу взято модель надплечево-ключичного суглоба, в якій він наведений у вигляді системи взаємодіючих жорстких стрижнів. У результаті дослідження рівноваги системи одержано вираз, за допомогою якого можна визначити положення точки кріплення фіксатора на ключиці, яка відповідає мінімальній реакції опори (сили, що розтягує) у фіксаторі. Положення каналу в ключиці для проведення фіксатора залежить від її довжини. Тому найсприятливіша точка для проведення каналу в надплечевому кінці ключиці має розташовуватися на відстані від 12,9 до 15,5 % від її загальної довжини.

Сьогодні відомо понад 100 видів хірургічного лікування вивиху надплечового кінця ключиці. Таке різноманіття зумовлене анатомо-біомеханічними особливостями надплечово-ключичного суглоба і його зв'язкового апарату, а також свідчить про певні недоліки кожного з методів. Крім того, встановлено, що в 16,5 - 35,2 % випадків повного відновлення функції не відбувається, що свідчить про актуальність розроблення та впровадження новітніх методик лікування. Мета роботи - покращити результати лікування ушкоджень надплечово-ключичного суглоба (НКС) шляхом відновлення клювовидно-ключичної зв'язки під артроскопічним контролем. Методи: прооперовано за допомогою артроскопічного обладнання 5 чоловіків віком від 18-ти до 42-х років зі свіжими ушкодженнями НКС. Фіксацію суглоба проводили за допомогою системи "АКК-Такелаж" із високоміцним нерозсмоктувальним матеріалом. Термін іммобілізації косинковою пов'язкою становив 2 - 3 тиж залежно від інтенсивності болю. Контрольне клінічне та рентгенологічне обстеження проводили через 1 та 3 міс після операції. Використання запропонованого методу відновлення свіжих ушкоджень НКС надало змогу одержати хороші та відмінні результати у всіх прооперованих хворих. Рухи в плечовому суглобі відновлено у всіх пацієнтів у повному обсязі. Під час хірургічних втручань за розробленою методикою виконують невеликі проколи (0,5 см), що забезпечує хороші косметичні результати. Позитивним моментом є також мала операційна травма, тому що не потрібно виділяти ключицю і підключичний простір для свердління в них каналу та проведення фіксувального пристрою. Висновки: застосування артроскопічного обладнання для відновлення НКС сприяє зниженню травматичності операції, зменшенню термінів іммобілізації, надає змогу прогнозувати віддалені позитивні результати і відновити рухи в плечовому суглобі в повному обсязі.

Однією з причин больового синдрому - порушення функції плечового суглоба (ПС) може бути запалення або ушкодження внутрішньосуглобової або позасуглобової частини довгої головки біцепса (ДГБ). Різні варіанти патології ДГБ є показанням для хірургічного лікування, а саме тенодезу або тенотомії сухожилка ДГБ. Відомо безліч методів та місць фіксації сухожилка ДГБ, проте єдиної думки щодо їх застосування немає. Мета: визначити оптимальний метод і місце фіксації ДГБ за різних видів його патології. Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування 37-ми пацієнтів (26 чоловіків, 11 жінок від 18 до 79 років) з різними видами патології сухожилка ДГБ за період з 2009 по 2015 рр. У передопераційному періоді всім пацієнтам виконували клінічне обстеження з обов'язковими провокаційними навантажувальними тестами Speed, OіBrien, Yergasson, рентгенографію ПС і МРТ-дослідження. Варіанти хірургічної корекції були такими: тенотомія, тенодез із фіксацією якірними фіксаторами, тенодез із фіксацією інтерферентними гвинтами, субпекторальна фіксація за допомогою системи Endobutton і субпекторальний тенодез із трансосальною шовною фіксацією. Під час вибору методу хірургічного лікування патології біцепса, крім морфології ушкодження сухожилка ДГБ, необхідно враховувати вік пацієнта, рівень фізичної та трудової активності, а також асоційовані порушення ПС. Застосування тенотомії біцепса у пацієнтів старших за 50 років з низькою фізичною і трудовою активністю надає змогу скоротити тривалість операції, знизити інтраопераційну травму і одержати хороші результати без суттєвого зниження функціональних результатів лікування. Застосування субпекторального тенодезу сухожилка ДГБ з фіксацією за допомогою системи Endobutton - трансосальної фіксації надали змогу одержати найкращі функціональні результати лікування.

Мета роботи - показати ефективність сучасних методів лікування в системі медичної реабілітації пацієнтів із різними термінами захворювань і травм за умов відділення ортопедії, артрології і спортивної травми. Проаналізовано 1974 історій хвороби пацієнтів, які проходили лікування у період з 2013 до 2015 рр. Хірургічні втручання виконано 1655 пацієнтам, із них 69,5 % мали порушення функцій після перенесених захворювань кістково-м'язової системи, 29,3 % - травми, 1,2 % - змішаного генезу (переломи на фоні остеопорозу, фіброзної дисплазії тощо). Використано ендопротези цементної та безцементної фіксації вітчизняного і зарубіжного виробництва ("Мотор Січ", "Zimmer", "W. Link", "DeРuy"), а також малоінвазивні (артроскопічні) операції. Повторно на реабілітаційному фізіо-функціональному лікуванні перебували 319 хворих. Ендопротезування колінного суглоба виконано в 105-ти хворих, кульшового - в 333-х, артроскопічні втручання - в 1129-ти. Операції на нижніх кінцівках становили 96 %, із них 86 % - малоінвазивні артроскопічні (рефіксація й пластика сумково-зв'язкового апарата колінного і надп'ятково-гомілкового суглобів). Термін перебування в стаціонарі виявився меншим ніж 6 діб у 205-ти пацієнтів. Після артроскопічних операцій на колінному суглобі хворі починали навантаження з першої доби без милиць, під контролем методиста-реабілітолога. Більшість пацієнтів (76,2 %) із ушкодженнями колінного суглоба були працездатного віку, від 21-го до 50-ти років. Серед осіб віком 51 - 70 років і старше із захворюваннями суглобів як в основній, так і в контрольній групі домінували жінки. Застосування сучасних методів діагностики та хірургічного лікування, рання реабілітація надали змогу скоротити терміни лікування і повернути хворих до повноцінної життєдіяльності.

Незважаючи на створення нових технологій, кількість незадовільних результатів відновлення передньої схрещеної зв'язки (ПСЗ) не зменьшуються. Вдосконалення методики відбувається за двома напрямами, а саме: зменшення операційної травми та поліпшення анатомічної позиції трансплантата. Мета роботи - оцінити ефективність відновлення ПСЗ за допомогою методу "усе всередині". Проаналізовано результати відновлення ПСЗ за допомогою методу "усе всередині" у 346 пацієнтів (201 чоловік, 145 жінок), прооперованих у період 2013 - 2015 рр. Розподіл за віком: до 20 років - 75 хворих, 21 - 30 - 116, 31 - 40 - 101, понад 40 - 54. Свердління каналів виконано інструментом RetroDrill або FlipCutter, фіксацію в стегновій і великогомілковій кістках - підвісною системою TightRope або її аналогом. Рецидив нестабільності виник у 3-х пацієнтів, у 2 випадках - стійкий реактивний синовіт. Болю в місці імплантатів та їх вилучення не було. Показники за шкалою IKDC становили: A-162, B-34, C-15, D-3. Основними перевагами методу є: істотне зменшення болю (1 - 3 бали за ВАШ на 2-гу добу); швидке відновлення обсягу рухів; відсутність гематом у місці виходу каналу на великогомілковій кістці; використання лише одного сухожилля в 92 % випадків, збереження функції m. gracilis, відсутність у каналах кісток імплантатів, що є дуже важливим у разі виконання ревізійної операції. Зроблено висновки, що методика відновлення ПСЗ за технологією "усе всередині" з фіксацією системою типу TightRope не поступається іншим технологіям і забезпечує позитивні результати лікування пацієнтів із передньою нестабільністю колінного суглоба.

Одним із ускладнень тотального ендопротезування кульшового суглоба (КС) може бути вивих головки стегнового компонента. Його частота в разі первинного ендопротезування коливається від 0,2 до 2 %. У цьому випадку після первинного вивиху та закритого вправляння в 16 - 59 % хворих трапляються рецидиви. Наведено клінічний випадок лікування рецидивного вивиху стегнового компонента ендопротеза КС. У пацієнта, який переніс дві ревізійні операції, діагностовано дефект капсульно-зв'язкового апарата суглоба. Під час останньої ревізійної операції його закрили поліпропіленовим сітчастим імплантатом. Післяопераційний період перебігав без ускладнень. На контрольному огляді через 8 років визначено повне відновлення функції КС і можливість ходити. Випадків вивиху стегна не зафіксовано. Викладений метод лікування відображає можливості сучасної медицини. Одужання хворого - результат своєчасних, кваліфіковано обраних консервативних і хірургічних методик. Застосування поліпропіленової сітки для закриття дефектів м'яких тканин за умов вивиху головки ендопротеза є дискусійним питанням. Проте наш клінічний досвід (відсутність інфекційних ускладнень і повторних вивихів) свідчать про позитивний результат.