Порушено питання антропоцентризму фразеологічного значення у функціонально неантропоцентричних групах (на позначення часу). Запропоновано модель фразеологічного значення, у якій суб'єкт наявний як суб'єкт досвіду у перцептивній ситуації та концептуалізатор у когнітивній структурі за формальної його відсутності в системному значенні. Виявлено неоднорідність функцій суб'єкта досвіду та концептуалізатора, їх взаємодію. Зроблено висновок про залежність перцептивної ситуації від когнітивного задуму. Показано, що фразеологічне значення виникає за проектування когнітивного фрейму на перцептивний та за здійснення перетворень у ньому або включення перцептивного фрейму у когнітивний сценарій.

The article questions the anthropocentrism of phraseological meaning in functionally non anthropocentric semantic groups (denoting time). Model of phraseological meaning is proposed in which subject of meaning is regarded as experiencer in perceptional situation and conceptualizer in cognitive structure despite his lacking in denotative meaning. Heterogeneity and interaction the function of experiencer and conceptualizer are showed. Concluded the perceptional situation depends on cognitive intentiоn.Is shown how cognitive frame is projecting on perceptional frame and causes its transformation or how perceptional frame participates in cognitive script.

Зроблено спробу відмежувати антропоцентризм від інших явищ у сфері дії людського чинника, зокрема, антропометризму, антропоморфізму, суб'єктивності. Теоретично обгрунтовано антропоцентризм функціонально неантропоцентричних фразеологічних одиниць (ФО). Для виявлення багаторівневої присутності суб'єкта фразеологічної концептуалізації застосовано метод макрокомпонентного аналізу в поєднанні з фреймовим. З метою проведення аналізу введено суб'єкта як учасника сцени, початковий та кінцевий фрейми поєднано постаттю концептуалізатора (когнітивні та прагматичні перетворення). Фреймовий аналіз застосовано до ФО-неідіом, у цьому випадку відбувається переакцентування слотів. Встановлено спільні антропоцентричні принципи концептуалізації часової реальності в українській, перській та японській фразеології та відмінності, зумовлені особливостями мовних картин світу.