Скачати повний текст

У побудові сучасного навчального процесу у ВНЗ відбувається зміщення акцентів у бік самостійної творчої навчально-пізнавальної роботи студентів, що виявляється у розробці нових моделей співпраці викладача і студента. Мета роботи - розкриття особливостей і визначення необхідних умов ефективної організації самостійної діяльності студентів під час виконання курсової роботи та реалізації її творчої та науково-дослідної складових. Показано місце курсової роботи в системі позаудиторної самостійної роботи студентів і створено структурно-логічну схему етапів її написання. Підкреслено, що наукова творчість під час виконання курсової роботи виражається у вивченні літератури з досліджуваної теми, проведенні порівняльної оцінки різних точок зору на проблему, аргументації рішення про приєднання до однієї з них або формуванні власної оригінальної позиції, на яку спирається студент при дослідженні практичних матеріалів, та оцінці корисності отриманих навичок для вирішення проблем. Зазначено, що студенти молодших курсів ще не володіють навичками наукового дослідження і це викликає труднощі у виборі теми, формулюванні проблеми, виділенні предмета та об'єкта, мети та завдань дослідження. Надано аналіз власного досвіду організації самостійної діяльності студентів під час виконання курсових робіт. Акцентовано увагу на захисті курсових робіт, який відбувається в межах тижнів науки, наукових конференцій факультету та університету. Тим самим студенти набувають навичок дослідницької роботи та її презентації. Вагомі результати досліджень студенти публікують в матеріалах конференцій і наукових фахових виданнях як самостійно, так і в співавторстві з науковими керівниками. Саме з написання курсової роботи у студента закладаються професійні навички до наукових досліджень. Підкреслено, що невід'ємною частиною самостійної роботи студентів є творча та науково-дослідна складові, які розкриваються на молодших курсах при написанні курсових робіт і стають ще більш вагомими під час виконання самостійних досліджень з наукової тематики у складі науково-дослідної групи або при написанні кваліфікаційної роботи.

Навчання на підготовчому відділенні для іноземних громадян пов'язане з організаційними, педагогічними та психологічними труднощами. Це період адаптації майбутнього абітурієнта до нових реалій, до життя в незвичних умовах та іншому мовному середовищі. Слухачі підготовчого відділення за один навчальний рік повинні пристосуватися до нових вимог та організації навчального процесу й опанувати важливі для подальшого навчання у закладі вищої освіти (ЗВО) дисципліни. Для інженерно-технічної чи природничої спрямованості майбутньої професії, серед курсів, що вивчають студенти-іноземці обов'язково є мова, математика, фізика, хімія, інформатика та інші. ЗВО повинен забезпечити іноземним громадянам якісні навчальні послуги. У зв'язку з цим набуває актуальності розробка нових підходів і методик навчання іноземних громадян спеціальним дисциплінам на підготовчому відділенні ЗВО. Узагальнено досвід проведення перших занять з фізики для таких студентів. Звернено увагу, що для оптимальної організації процесу навчання і досягнення високих результатів викладач повинен раціонально розподіляти і використовувати свій робочий час, повинен уміти планувати свою діяльність і точно передбачати дії студентів. Наведено методику, яка базується на системному підході до навчання та враховує особливості організації навчального процесу на підготовчому відділенні. Показано, що зміст навчального матеріалу повинен бути тісно пов'язаний та адаптований із програмою навчання мови з урахуванням поступового нею оволодіння. В методиці враховано рівень підготовки з фізики та майбутню спеціалізацію. Запропоновано завдання для організації використання ігрових та ІК технологій у процесі навчання фізики. Доведено ефективність використання інноваційних технологій під час навчання фізики іноземних громадян на підготовчому відділенні ЗВО.

Невід'ємною складовою курсу фізики у закладах вищої освіти є лабораторний практикум. На сьогодні актуальною є проблема його модернізації. Особливо це стосується структури лабораторного практикуму, змісту та матеріального забезпечення. У процесі розробки та впровадження у навчальний процес нових лабораторних робіт слід реалізовувати особистісно-орієнтований, діяльнісний і компетентнісний підходи. Запропоновано розробку та методичний супровід лабораторної роботи з квантової фізики "Визначення довжини хвилі де Бройля електронів" з урахуванням цих підходів. Під час виконання лабораторної роботи студенти впевнюються в корпускулярно-хвильовому дуалізмі мікрочастинок і дослідно визначають довжину хвилі де Бройля електронів. Акцент зроблено на таку організацію навчання, коли студент активно включений у процес, який передбачає аналіз запропонованих завдань, самостійний пошук розв'язку, узагальнення висновків. У ході виконання етапів лабораторної роботи у студентів формується ряд загальних і професійних компетентностей: здатність працювати в команді; здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел; здатність застосовувати набуті знання в практичних ситуаціях; здатність використовувати систематизовані теоретичні та практичні знання з фізики, математики під час вирішення професійних завдань; володіння математичним апаратом фізики. Зроблено висновки, що абораторну роботу можна включити в лабораторний практикум з квантової фізики. Крім цього її можна запропонувати як домашнє завдання на практичному занятті з теми "Корпускулярно-хвильовий дуалізм мікрочастинок. Гіпотеза де Бройля" або ж як елемент самостійної роботи студентів. У цьому випадку студенти отримують фотокопії електронограм алюмінію та інформацію щодо характеристик електронографа, на якому вони були отримані та виконують роботу самостійно за інструкцією. Метод контролю за виконанням обирає сам викладач.

Однією з актуальних проблем сучасної дидактики, яка потребує вирішення, є проблема активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів у процесі навчання. Фізика є експериментальною наукою, тому лабораторний практикум виступає як невід'ємна складова структури її навчання у ЗВО. Поглибленню знань з фізики мікросвіту та отриманню навичок дослідницької роботи сприяє спеціальний фізичний практикум. Результати навчання будуть вагомими лише тоді, коли процес навчання буде співпрацею активних студента і викладача. Мета дослідження - виявлення шляхів активізації пізнавальної діяльності студентів на спеціальному практикумі з фізики мікросвіту. Для досягнення мети було використано такі методи як аналіз науково-методичних джерел, систематизація й узагальнення матеріалів теоретичних досліджень та власного досвіду викладача, тестове опитування щодо значущості дисципліни для студентів. Спеціальний практикум з фізики відкриває широкі можливості для формування низки компетентностей, які є фаховими для майбутніх фізиків та учителів фізики лише у випадку, коли студенти активно включені у процес навчання. Тому, навчальний процес будувався як творча взаємодія викладача та студента, що максимально спрямована на самостійний пошук останнім нових знань, нових пізнавальних орієнтирів, навичок розв'язання навчальних і життєвих проблем. Для здійснення активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів застосовувались прийоми направлені на формування стійкої позитивної мотивації та на вміння використовувати сучасний арсенал технологій навчання. Висновки: серед основних шляхів активізації пізнавальної діяльності студентів нами виділено мотиваційний компонент та використання сучасних технологій навчання. Результати проведеного дослідження щодо значущості спеціального фізичного практикуму для студентів, які його вивчали, показали високий чи середній її рівень, що можна розглядати як показник умотивованості студентів, як показник ефективності застосовуваної методики навчання, як основу для підвищення ефективності педагогічної діяльності та вдосконалення педагогічної майстерності.

У процесі підготовки фахівців фізико-математичного профілю та особливо - вчителів фізики, слід значну увагу приділяти загальним принципам, які в компактній формі містять в собі не лише всі відомі експериментальні та теоретичні положення, але й надають можливість прогнозувати нові відкриття. До таких принципів відносяться інтегральні варіаційні принципи, які вперше були сформульовані в механіці. У процесі підготовки вчителів фізики вони починають вивчатися в курсі теоретичної фізики у першому її розділі - "Класична механіка". На відміну від загального курсу "Механіка", у якому студенти лише поглиблюють свої шкільні знання, під час вивчення класичної механіки, вже на початковому етапі - при формулюванні вихідних положень аналітичної механіки вони стикаються з багатьма узагальненими та абстрактними поняттями, наприклад, "узагальнені координати", формування яких ставить перед викладачами безліч методичних проблем, які потрібно вирішити. Як методи дослідження використано: системний науково-методологічний аналіз підручників і навчальних посібників, статей; спостереження навчального процесу; синтез, порівняння та узагальнення теоретичних положень; узагальнення власного педагогічного досвіду. Запропоновано один із можливих способів обгрунтування поняття "узагальнені координати". Згідно з цим способом запропонованл спочатку введення таких понять: узагальнені координати; формулювання переваг переходу до узагальнених координат; кількість узагальнених координат; рівняння руху механічної системи в узагальнених координатах. Розглянута методика надає можливість сформувати у студентів глибоке та стійке розуміння поняття "узагальнені координати" та надає можливість створити геометричний образ еволюції механічної системи у вигляді траєкторії точки у конфігураційному просторі.

Однією з актуальних проблем сучасної дидактики, яка потребує вирішення, є проблема активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів у процесі навчання. Фізика є експериментальною наукою, тому лабораторний практикум виступає як невід'ємна складова структури її навчання у ЗВО. Поглибленню знань з фізики мікросвіту та отриманню навичок дослідницької роботи сприяє спеціальний фізичний практикум. Результати навчання будуть вагомими лише тоді, коли процес навчання буде співпрацею активних студента і викладача. Мета дослідження - виявлення шляхів активізації пізнавальної діяльності студентів на спеціальному практикумі з фізики мікросвіту. Для досягнення мети було використано такі методи як аналіз науково-методичних джерел, систематизація й узагальнення матеріалів теоретичних досліджень та власного досвіду викладача, тестове опитування щодо значущості дисципліни для студентів. Спеціальний практикум з фізики відкриває широкі можливості для формування низки компетентностей, які є фаховими для майбутніх фізиків та учителів фізики лише у випадку, коли студенти активно включені у процес навчання. Тому, навчальний процес будувався як творча взаємодія викладача та студента, що максимально спрямована на самостійний пошук останнім нових знань, нових пізнавальних орієнтирів, навичок розв'язання навчальних і життєвих проблем. Для здійснення активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів застосовувались прийоми направлені на формування стійкої позитивної мотивації та на вміння використовувати сучасний арсенал технологій навчання. Висновки: серед основних шляхів активізації пізнавальної діяльності студентів нами виділено мотиваційний компонент та використання сучасних технологій навчання. Результати проведеного дослідження щодо значущості спеціального фізичного практикуму для студентів, які його вивчали, показали високий чи середній її рівень, що можна розглядати як показник умотивованості студентів, як показник ефективності застосовуваної методики навчання, як основу для підвищення ефективності педагогічної діяльності та вдосконалення педагогічної майстерності.