Досліджено територіальну організацію освітньо-виховного комплексу (ОВК) Чернівецької області (виділено елементи територіальної організації - освітньо-виховні пункти, центри, округи, райони та вузли). Визначено показники локалізації та територіальної концентрації освітньо-виховних закладів. Здійснено прогнози чисельності вихованців ДНЗ, учнів ЗНЗ і студентів закладів професійної підготовки кадрів у Чернівецькій області. Удосконалено науково-теоретичне обгрунтування чинників і виявлення їх впливу на розвиток регіональних ОВК.

Проаналізовано взаємопов'язані соціально-економічні показники, їх геопросторову взаємозалежність та співвідношення з показниками розвитку освітньо-виховного комплексу Чернівецької області. Для оцінки розвитку регіону з позиції соціально-економічного й освітньо-виховного розвитку застосовано метод Паттерн, в основі якого - принцип ранжування адміністративних одиниць за такими показниками: середньомісячна заробітна плата (грн); обсяг платних послуг на душу населення (грн); інвестиції в основний капітал у розрахунку на одну особу (грн); роздрібний товарообіг підприємств на одну особу (грн); кількість місць у закладах клубного типу (на 100 осіб); книжковий фонд бібліотек (примірників на 100 осіб); рівень освіти населення (на 100 осіб віком 10 років і старших). Найвищі показники соціально-економічного й освітньо-виховного розвитку властиві для Чернівців та Сокирянського району. На пересічнообласному рівні розвитку - Путильський та Кельменецький район. В інших адміністративних районах Чернівецької області показники менші від пересічнообласного.

Реформування галузі освіти та культури на сучасному етапі загострює питання щодо вдосконалення структури освітньо-виховного комплексу. Основний акцент зроблено на територіальній структурі освітньо-виховного комплексу, її складниках та виокремленні перспективних елементів його функціонування.

Розглянуто етапи розвитку географічної науки та становлення суспільної географії. Охарактеризовано складові територіальної організації суспільства. Висвітлено концепцію територіальних структур. Наведено генеральну схему планування території України. Викладено знання, що стосуються геодемографії, територіального поділу праці, суспільної та територіальної організації виробництва, потреб та інтересів населення. Надано відомості про структуру та спеціалізацію господарства, класифікацію послуг та обслуговування.

Однією з важливих методологічних проблем дослідження регіонального освітньо-виховного комплексу є необхідність його детального системно-структурного аналізу. Використання широкого спектру методів дослідження надало змогу зосередити увагу на ієрархічних елементах територіальної структури освітньо-виховного комплексу. Проаналізовано та узагальнено суспільно-географічні підходи до вивчення освітньо-виховного комплексу як складової частини суспільно-територіальної системи та поглиблено методичні основи дослідження. Запропоновано алгоритм дослідження освітньо-виховного комплексу регіонального рівня (шість етапів). Визначено підходи та принципи дослідження, підкреслено важливість регіоналізації сучасних територіальних освітньо-виховних систем для подальшого впровадження інновацій і пошуку оптимальних шляхів розвитку.

Розглянуто основні віхи історії туризму з найдавніших часів до наших днів. Проаналізовано передумови розвитку туризму, особливості становлення сфери гостинності у різні періоди та на різних історичних етапах. Значну увагу приділено появі туризму та розбудові туристичної інфраструктури в Україні. Виявлено сучасні проблеми та перспективи світового туризму в XXI ст. через призму інтеграційних процесів та зростаючого впливу глобалізації.

Індекс рубрикатора НБУВ: У542.413 я73 + У9(4УКР)424.13 я73

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: ВА862869 Пошук видання у каталогах НБУВ