Подається бібліографія публікацій за 1945-1998 роки про діяльність ОУН та УПА. Вони згруповані за характером видань (книжкові, журнальні, газетні тощо) та хронологічно. Покажчик дає уяву про різні наукові школи, джерела і підходи до проблеми діяльності ОУН та УПА, оскільки охоплює літературу, видану як за радянських часів, так і в новітній період після здобуття Україною незалежності.

Досліджено проблеми функціонування політичної системи. Визначено стратегію політичних та економічних реформ в Україні. Осмислено завдання політичного розвитку: політичну структуризацію українського суспільства, розвиток та діяльність політичних партій, формування державницької ідеології та політичної культури українського народу. Особливу увагу приділено проблемі стратегічного вибору для України: формуванню політичного та державного устрою, що відповідає властивому для українців уявленню про взаємодію влади та населення, системі ціннісних характеристик українського народу та ключовій ролі у даному виборі невід'ємного елемента громадянського суспільства - політичних партій. Висвітлено перспективи ефективних трансформацій та реформ у поступі української нації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э29(4УКР-6КРМ)36

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі комплексного вивчення стану і тенденцій розвитку гуманітарної сфери українського суспільства запропоновано концептуальне бачення державної політики у даній галузі. Показано особливу роль гуманітарної сфери у соціальному бутті української нації. Висвітлено проблеми функціонування та розвитку суспільних відносин, позитивний поступ котрих впливає на стратегію гуманітарної політики сучасної України. Розкрито сутність освітньої політики в контексті євроінтеграції.

На основе комплексного изучения состояния и тенденций развития гуманитарной сферы украинского общества предложено концептуальное видение государственной политики в данной области. Показана особая роль гуманитарной сферы в социальном бытии украинской нации. Освещены проблемы функционирования и развития общественных отношений, позитивное поступательное движение которых влияет на стратегию гуманитарной политики Украины. Раскрыта сущность образовательной политики в контексте евроинтеграции.

Наведено результати релігієзнавчого дослідження взаємодії релігії та нації в суспільному житті України та світу, розкрито закономірності й особливості етнорелігієгенезу. Проаналізовано особливості становлення етнорелігійної ідентичності в історії та сьогодення країни. Розглянуто вплив релігійного чинника на сучасний національний розвиток і реалії української держави. Охарактеризовано міжконфесійні конфлікти у контексті взаємовідносин етноконфесійних ідентичностей.

Приведены результаты религиеведческого исследования взаимодействия религии и нации в общественной жизни Украины и мира, раскрыты закономерности и особенности этнорелигиегенезиса. Проанализированы особенности становления етнорелигиозной идентичности в истории и современный период. Рассмотрено влияние религиозного фактора на современное национальное развитие и реалии украинского государства. Охарактеризованы межконфессионные конфликты в контексте взаимоотношений этноконфессионных идентичностей.

Досліджено проблеми функціонування та розвитку системних суспільно-релігійних відносин, способи розв'язання яких визначають стратегію гуманітарної політики та демократичних реформ в Україні. Визначено основні завдання суспільно-релігійного поступу української нації, зокрема обгрунтовано необхідність здійснення релігійно-церковної структуризації суспільства. З'ясовано роль етноконфесійних чинників у формуванні національної ідентичності. Проаналізовано методи та механізми взаємодії суб'єктів політичної та державної влади з релігійними організаціями та розвиток державницької ідеології. Охарактеризовано конфліктогенний потенціал суспільно-релігійних відносин. Показано особливості політизації релігійних структур за умов демократичного реформування українського суспільства. Розглянуто проблему забезпечення національних інтересів у відносинах Воєнної організації України та релігійних інститутів. Досліджено досвід впровадження релігійної політики у воєнних структурах іноземних держав. Показано вплив релігійних чинників на виховну діяльність у Збройних Силах та інших військових формуваннях України. Висвітлено стратегічні аспекти гармонізації відносин між українською державою та релігійними організаціями. Проаналізовано державну політику України щодо релігії у контексті трансформацій сучасного світу.

Исследованы проблемы функционирования и развития системных общественно-религиозных отношений, способы решения которых определяют стратегию гуманитарной политики и демократических реформ в Украине. Определены основные направления общественно-религийного развития украинской нации, в частности обоснована необходимость осуществления религиозно-церковной структуризации общества. Установлена роль этноконфессиональных факторов в формировании национальной идентичности. Проанализированы методы и механизмы взаимодействия субектов политической и государственной власти с религиозными организациями и развитие государственой идеологии. Охарактеризован конфликтогенный потенциал общественно-религиозных отношений. Показаны особенности политизации религиозных структур в условиях демократического реформирования украинского общества. Рассмотрена проблема обеспечения национальных интересов в отношениях Военной организации Украины и религиозных институтов. Исследован опыт реализации религиозной политики в военных структурах иностранных государств. Показано влияние религиозных факторов на воспитательную деятельность в Вооруженных Силах и других военных формированиях Украины. Освещены стратегические аспекты гармонизации отношений между украинским государством и религиозными организациями. Проанализирована государственная политика Украины относительно религии в контексте современных мировых трансформаций.

Розглянуто насилля над дітьми як глобальну соціальну проблему. Висвітлено концептуальні засади державної політики України щодо запобігання насильству над дітьми. Проаналізовано методологічні проблеми побудови системи психологічної реабілітації дітей, які зазнали насильства в родині. Розкрито психологічні аспекти запобігання сімейному насильству. Обгрунтовано необхідність психологічної діагностики дітей з метою раннього виявлення осіб, які зазнають такого насильства. Визначено етнопсихологічні чинники подолання наслідків насильства в сім'ї. Показано специфіку сімейного насилля стосовно обдарованої дитини. Розглянуто творчу діяльність як фактор реабілітації таких дітей.

Розглянуто теоретичні основи модернізації та реформування системи професійно-технічної освіти (ПТО) України. Сформульовано практичні рекомендації щодо вдосконалення функціонування як системи ПТО в цілому, так і професійно-технічних НЗ. В основу запропонованої сукупності заходів щодо реформування та модернізації ПТО покладено особистісно орієнтовану парадигму освіти та компетентнісний підхід до підготовки кваліфікованих робітників. Висвітлено організаційно-педагогічні засоби підвищення ефективності процесу управління ПТО, запропоновано рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення функціонування системи ПТО.

На основі вивчення європейського досвіду сприяння розвитку культури з боку національних урядів і міжнародних інституцій, стану найбільш важливих сегментів культурної сфери в Україні запропоновано концептуальне бачення головних напрямів формування культурної політики, яка найбільше відповідала б потребам українського народу в контексті світових тенденцій. Особливу увагу приділено дослідженню місця та ролі культури в сучасному суспільстві, тих можливостей, які вона створює для соціально-економічного розвитку країни й її регіонів, національної консолідації та просування інтересів Української Держави на міжнародній арені.

Досліджено вияви гуманітарної інтервенції Російської Федерації в українському суспільстві. Обгрунтовано промосковську зорієнтованість УПЦ (МП). З'ясовано вплив радянсько-російського чинника на національну освітню систему. Приділено увагу російській експансії в мовно-культурному просторі та сфері історичної пам'яті. Визначено пріоритети гуманітарної політики за умов зовнішніх і внутрішніх викликів. Вивчено основні засади розбудови партнерської україноцентричної моделі державно-конфесійних відносин. Охарактеризовано культурну дипломатію як чинник гуманітарної безпеки держави.

Розгляуто проблеми створення служби військових капеланів у Збройних Силах, Національній гвардії та інших військових формуваннях України за умов війни з Росією. Показано загрози та дестабілізуючу роль Московського патріархату, в юрисдикції якого перебуває переважна кількість православних громад України. Наведено рекомендації щодо ефективної організації функціонування служби військових капеланів для забезпечення духовно-гуманітарного і патріотичного виховання та морально-бойової й психологічної підготовки українських воїнів.

Наведено огляд основних нагальних проблем у гуманітарній сфері України: культурній, освітній, науковій, мовній, а також у сфері релігійно-церковних відносин, прав національних меншин та корінних народів, розвитку креативних індустрій. Окрему увагу приділено завданням державної політики у сфері культурної (публічної) дипломатії та соціогуманітарної реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Акцентується на проблемах розвитку гуманітарної сфери в умовах пандемії COVID-19: обмеження масових заходів, яке поставило сферу культури та креативних індустрій на межу виживання, а також потреби в розвитку якісної дистанційної та онлайн-освіти у закладах середньої та вищої освіти. Розглянуто питання щодо стану музейної справи та музейних фондів в Україні, існування розриву в рівні доступу до якісних культурних послуг між населенням великих міст та периферії. Проаналізовано ситуацію з "мовним" питанням, зокрема переваги й виклики прийняття та імплементації Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Приділено увагу завданням державної політики реінтеграції у соціогуманітарній сфері, що охоплюють аналіз стану гуманітарної сфери на тимчасово окупованих територіях, окреслюють коло соціогуманітарних потреб жителів тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, які потребують вирішення для забезпечення конституційних прав, потреб цих громадян України та створення засад для підвищення рівня згуртованості, єдності українського суспільства.

Розглянуто сталий розвиток як рушійну силу сучасної економіки; євроінтеграційні процеси та їх потенціал для розбудови економіки; публічне адміністрування як інструмент сталого розвитку. Увагу приділено міжнародному співробітництву як основі партнерства задля сталого розвитку. Акцентовано також на модернізації положень Угоди про асоціацію України з Європейським союзом у сфері енергетики (на прикладі вугільної промисловості). Досліджено територіальні диспропорції регіонів за критеріями ведення бізнесу. Визначено вплив валютного курсу на зовнішню торгівлю України. Розглянуто закордонний досвід екологічного оподаткування як дієвий механізм сталого розвитку. Наведено теоретичні засади формування моделі розвитку суб'єктів господарювання на засадах сталості. Розглянуто адаптацію українського законодавства до європейських стандартів у сфері поводження з твердими побутовими відходами. Висвітлено проблемні аспекти інституційного забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні.

Висвітлено специфіку державно-церковних і суспільно-релігійних процесів в умовах відкритої повномасштабної воєнної агресії росії проти України. З'ясовано особливості структури й основні тенденції розвитку релігійної мережі в контексті війни. Проаналізовано політико-правові механізми системної протидії підривній антиукраїнській діяльності УПЦ МП в національному просторі, а також динаміку сприйняття й оцінки громадянами України діяльності УПЦ МП. Показано, як політичний істеблішмент росії через УПЦ МП впливає на українське суспільство в період війни. Акцентовано на загрозах національній безпеці України з боку УПЦ МП, серед яких: співпраця з окупаційним режимом у Криму й на інших тимчасово окупованих українських територіях, підтримка російського тероризму, політичного шантажу та експансії "руского міра" в українському гуманітарному та політичному просторі, що є детонатором внутрішньосуспільної напруги, загрозою єдності українського суспільства, генерує релігійну ворожнечу, дискредитує державну владу та Українську державу загалом. Зазначено, що йдеться про масові факти порушеннях свободи совісті та свободи релігії на тимчасово окупованих українських територіях. Розроблено інноваційні підходи щодо можливостей децентралізації державної політики стосовно свободи совісті та свободи релігії в Україні. Сформульовано пропозиції для реалізації державної політики у сфері свободи совісті та свободи релігії задля зміцнення національної безпеки та захисту національних інтересів Української держави.