Проведено комплексний історико-статистичний аналіз основних етапів впровадження нової економічної політики у південних районах України у 1921 - 1928 рр. Проаналізовано політичні та економічні аспекти суперечливого розвитку елементів ринкової економіки у даний період. Проаналізовано позитивні здобутки та негативні наслідки впровадження нової економічної політики за умов однопартійності та тоталітарного режиму. Показано, що найефективнішими формами розвитку промисловості та сільського господарства Півдня України зазначеного періоду були приватні підприємства та різноманітні форми кооперативів. Доведено, що ефективному розвитку усіх форм господарювання сприяють розроблені програми кредитування, впровадження єдиного сільськогосподарського податку, поєднання тендерів на державне замовлення для промисловості та сільського господарства (на основі наданих кредитів і дотацій) та права реалізації виробленої продукції усіма товаровиробниками через біржові торги та на ринках за вільними цінами. Вперше у науковий обіг введено значну кількість невідомих раніше історичних документів. Виявлено, що закономірності впровадження непу у південно-західному регіоні України повторюють загальну динаміку розвитку економіки СРСР, але з запізненням на рік, що обумовлено голодом 1921 - 1923 рр.

Розглянуто основні напрямки діяльності Міністерства освіти, науки, молоді та спорту щодо розбудови освітнього простору етносів. Дану проблему висвітлено в контексті етнонаціональної освітньої політики незалежної держави. Зроблено висновок, що сьогодні вкрай важливим є питання створення системи освіти та виховання етнонаціональних меншин у межах єдиної території України, яка надала б можливість подолати існуючі територіально-регіональні економічні розбіжності.

На основі історичних фактів, аналітичних матеріалів, наукових аргументів зроблено спробу відобразити особливості відродження та розвитку освіти етнічних меншин, розкрити освітній концепт у діяльності самоорганізаційних формувань. Показано функціонування етнічної системи освіти, педагогіко-технологічне та методичне забезпечення навчально-виховного процесу в закладах освіти з етнічним компонентом. Проаналізовано особливості засобів літератури та предметів соціально-гуманітарного циклу як інструмент розбудови полікультурного середовища в закладах освіти. Розкрито проблему сприяння ефективній освіті у діяльності неурядових організацій.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР7)613-231

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: В342281/Вип. 29, ч. 2 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено місце й роль освіти етноменшин у загальній ідеології державотворчих та суспільно-політичних трансформацій. Визначено роль національно-культурних товариств, неурядових організацій, засобів масової інформації в розвитку полікультурних традицій навчання та виховання. Розглянуто нові форми діяльності початкових, середніх і спеціальних закладів освіти з етнічним компонентом.

Розглянуто комплекс проблем пов'язаних із відродженням та розвитком освіти етноменшин України впродовж 1990 - 2000-х рр. Досліджено місце і роль освіти етноменшин у загальній ідеології державної та суспільно-політичної розбудови незалежної України. У світлі сучасних концептуальних підходів широко висвітлено суб'єктивні та об'єктивні фактори, які впливали на відродження і розвиток освіти, з'ясовані ціннісні чинники, що визначали темпи освітнього ренесансу. Проілюстровано зміни у положеннях, принципах вітчизняного законодавства, які регламентували забезпечення освітніх прав етноменшин та організацію етнічної системи освіти. Проаналізовано ідеї у цьому плані вищих органів державної влади і управління, показано форми та методи роботи низки неурядових громадських організацій по моніторингу дотримання прав на освіту. Вивчено внесок у розбудову етнічної освітньої мережі різного роду органів самоврядування етносів України, їх форми співпраці з державою, неурядовими організаціями, міжнародними інституціями. Зроблено спробу аналізу ефективності діяльності інфраструктурної мережі національно-культурних товариств, виокремлення освітнього мотиву їх функціонування. На основі різнопланових джерел та матеріалів з'ясовані зміни у комплексі теоретичних, інфраструктурних компонентів етнічного освітнього простору. Виявлені загальні тенденції в педагогіко-технологічному та методичному забезпеченні навчально-виховного процесу в закладах освіти етноменшин.

Досліджено сучасні уявлення та досвід у сфері територіальної організації берегових зон, визначено їх місце у вітчизняній системі територіального планування населених пунктів. Проаналізовано положення міжнародних документів у сфері збереження та оптимізації територіального планування берегових зон. Обгрунтовано поняття та цілі виділення берегових зон у населених пунктах як особливого об’єкта планування територій, виявлено основні фактори, які мають визначати територіальну організацію берегової зони населеного пункту. На основі конструктивно-географічного підходу сформулювало керівні правила територіального планування берегових зон в населених пунктах, розроблено методичні основи й алгоритм планування територій берегових зон у межах населених пунктів. Сформульовано пропозиції щодо визначення меж і територіальної організації берегових зон на прикладі модельної території - узбережжя річки Південний Буг у межах м. Вінниця.

Досліджено один з аспектів втілення політики геноциду українського народу комуністичного тоталітарного режиму за матеріалами кримінальних справ, які обгрунтовували застосування кримінальних покарань до значної маси сільського населення в 1932 - 1933 рр. Дану проблему висвітлено в контексті політики геноциду українського народу державними правоохоронними органами. Здійснено спробу привернути увагу читачів не просто до статистики жертв, а на підставі усної історії задокументованої мовою протоколів дослідити зламані життя конкретних людей як представників значної маси аналогічних злочинних діянь репресивних правоохоронних органів.