Викладено відомості про збудника туберкульозу, патоморфологію захворювання, його клінічні форми, ускладнення, профілактику та лікування. Висвітлено нові методики своєчасного виявлення хвороби, подано обгрунтування виникнення ускладнення - синдрому гіпомікроелементозу. Розглянуто шляхи профілактики хвороби, структуру фтизіатричної служби України.

На підставі даних обстеження 39 хворих із ко-інфекцією туберкульозу (ТБ) і ВІЛ/СНІДу встановлено алгоритм ознак діагностики поєднаної патології на догоспітальному етапі. Проаналізовано якість підготовки студентів у вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації за цією темою, що сприятиме своєчасному виявленню, профілактиці та лікуванню хворих із ко-інфекцією ТБ/ВІЛ.

Зазначено, що складні обмінно-енергетичні процеси в організмі людини формувалися протягом багатьох мільйонів років. Показники гомеостазу організму за тривалий період еволюції набули сталих констант. Багато тяжких, тривалих хвороб людини призводять як до порушення сталих показників гомеостазу, так і до змін обмінно-енергетичного циклу Кребса. Однією з таких хвороб є туберкульоз. Вивчено складні клініко-біохімічні аспекти порушення обміну мікроелементів і металоферментів, показники пригнічення антиоксидантної системи у хворих на вперше виявлений активний туберкульоз легень. Виявлено особливості порушення мікроелементного обміну та вперше визначено "синдром дизмікроелементозу" за туберкульозу. Описано його клініку, запропоновано класифікацію. Висвітлено окремі ланки патогенезу, особливості діагностики, лікування та профілактики.

Мета дослідження - вивчити клініко-біохімічні особливості синдрому дизмікроелементозу при туберкульозі. Вивчено клініко-рентгенологічні, лабораторні, бронхологічні, бактеріологічні та біохімічні дані у 421 хворого. Крім того, у 173 пацієнтів визначали в динаміці обмін есенціальних мікроелементів і залежних від них металоферментів і металопротеїнів, а також інтенсивність протікання вільнорадикальних реакцій і біохімічні показники функції печінки. У хворих з деструктивними формами туберкульозу легень досліджено обмін мікроелементів (Cu, Cr, Fe, Mg, Co, Cd, Li, К, Na), їх добові баланси, а також активність металоферментів: церулоплазміну, каталази, карбоангідрази, насиченості трансферину залізом і хромом. Крім того, досліджено в плазмі крові активність вільнорадикальних реакцій (хемілюмінесценція). Встановлено, що у хворих розвивається синдром дизмікроелементозу (ендогенний дефіцит мікроелементів і збільшення інтенсивності вільнорадикальних реакцій). Описано патогенез синдрому, його діагностику та клініку, лікування та профілактику. Висновки: таким чином, складний специфічний процес у випадку туберкульозу викликає значні зміни всіх видів метаболізму обмінних процесів, що виражається у розвитку синдрому дизмікроелементозу, який має свої особливості діагностики, клініки, лікування та профілактики. Своєчасна діагностика і лікування його сприяють швидшому і повноцінному лікуванню хворих.

Вкладено інформацію про тісну співпрацю кафедри фтизіатрії ІФНМУ з Обласним фтизіопульмонологічним центром, заснованим 31 грудня 1991 р. на базі Івано-Франківського обласного протитуберкульозного диспансеру. В історичному аспекті висвітлено співпрацю співробітників кафедри та працівників ОФПЦ в лікувально-діагностичному, науковому, педагогічному та профілактичному напрямах. Вказано на досягнуті значні успіхи в боротьбі з епідемією туберкульозу на Прикарпатті.

Висвітлено героїчні сторінки історії української медицини, зокрема, військової. Надано характеристику очільнику медичної служби Західноукраїнської Народної Республіки, подвиг якого присвячено своєму народу. Врятовано сотні і тисячі життів вояків за умов тотального дефіциту ліків, найпростійшого медичного інструментарію та обладнання.

Розглянуто життєвий і літературний шлях письменниці, лауреата Шевченківської премії - І. Вільде (Дарії Дмитрівни Полотнюк). Висвітлено особисте життя великої письменниці, її творчі злети та життєві проблеми.

Викладено матеріали тісної співпраці кафедри фтизіатрії ІФНМУ з обласним фтизіопульмонологічним центром, який засновано 31.12.1991 р. на базі Івано-Франківського обласного протитуберкульозного диспансеру. В історичному аспекті висвітлено тісну співпрацю співробітників кафедри та працівників ОФПЦ у лікувально-діагностичному, науковому, педагогічному та профілактичному напрямках роботи. Вказано на досягнуті значні успіхи в боротьбі з епідемією туберкульозу на Прикарпатті.

У 173 хворих на туберкульоз досліджено обмін мікроелементів (Cu, Cr, Fe, Mg, Co, Cd, Li, K, Na), їх добові баланси, а також активність в крові металоферментів: церулоплазміну, каталази, карбоангідрази, насиченості тренсферину залізом і хромом. Досліджено активність вільнорадикальних реакцій (хемілюмінесценція) в плазмі крові. Встановлено, що у хворих розвивається ендогенний дефіцит мікроелементів і збільшення інтенсивності вільнорадикальних реакцій. Описано патогенез синдрому дизмікроелементозу, його діагностику та клініку, лікування та профілактику.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР)

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основі обстеження 106-ти хворих, у яких видалено легеню з приводу туберкульозу та неспецифічних захворювань легень, і практичного досвіду розглянуто особливості патогенезу, раннього виявлення, лікування та профілактики післяопераційних ускладнень. Встановлено, що видалення однієї легені спричиняє появу у різні строки після операції ряду постпульмонектомічних ускладнень. Розвиток цих ускладнень, головним чином, пов'язаний з самим оперативним втручанням та з відсутністю органа. Спонтанна ліквідація його в організмі, функціональні резерви якого уже знижені, є затрудненою, що призводить до появи нового захворювання - постпульмонектомічного синдрому. Доведено необхідність і високу ефективність мікроелементних препаратів сульфату міді та хлориду кобальту в комплексному лікуванні і для профілактики ускладнень у хворих після пульмонектомії.

Наведено історичний факт лікування туберкульозу за допомогою засобу "Tuberin" в добактеріальну еру, який запропоновано відомим терапевтом та інфекціоністом кінця XIX - початку XX ст. професором Д. Л. Романовським.

Висвітлено історію кафедри фтизіатрії Івано-Франківського національного медичного університету від початку створення аж до сьогоднішнього дня. Зокрема, вказано роль і внесок кафедри в розвиток фтизіатричної науки і практики на Прикарпатті, а також підготовку науково-педагогічних лікарських кадрів та примноження більш як піввікових традицій вузу.

Мета дослідження - вивчити поширеність і особливості екотехногенного забруднення довкілля та рівень епідеміологічних показників туберкульозу в Карпатському регіоні. Для дослідження використано звіти матеріалів Івано-Франківського обласного фтизіопульмонологічного центру, дані епідеміологічних показників з туберкульозу за 2011 - 2012 рр., а саме: про загальну захворюваність, захворюваність легень, захворюваність на деструктивний туберкульоз, питому вагу каверн, захворюваність із мікобактеріовиділенням, захворюваність підлітків і дітей, смертність у окремих районах області. Також використано фоновий моніторинг стану забруднення біосфери, грунтів, атмосферного повітря та води. Результати епідеміологічних досліджень і дані медичної статистики переконливо підтверджують тенденцію до погіршення здоров'я населення, а також до зростання захворюваності та смертності від туберкульозу на забруднених територіях Карпатського регіону. Несприятливі чинники зовнішнього середовища і високі рівні техногенного забруднення призводять до порушень у антиоксидантній системі організму, що своєю чергою може запустити численні механізми розвитку туберкульозного процесу, збільшує кількість випадків функціональних порушень печінки та ін. Висновки: спостерігається тенденція до взаємозалежності рівня екотехногенного забруднення довкілля та підвищення епідеміологічних показників туберкульозу в окремих районах Прикарпаття.

Вивчено ретроспективні дані диспансерного спостереження 167 хлопчиків у віці 0 - 12 років за період 2003 - 2014 рр. Проведений аналіз оперативних втручань у 124 пацієнтів, з яких в 106 випадках ( 85,5 %) успішно виконана первинна орхипексія. Частота виявлення крипторхізму в даному регіоні становить 0,6 %, або 1 із 180 хлопчиків. Основним методом фіксації яєчка в калитці вибрано спосіб Петривальського - Шемакера. При двобічному крипторхізмі виконано одномоментну орхипексію з двох сторін. При абдомінальному розташуванні яєчок віддавали перевагу двохетапним операціям. При підготовці до II етапу орхипексії, або післяопераційні ускладнення у вигляді ретракції яєчка та гіпоплазії фіксованого яєчка становили 7,2 %. Раннє виконання орхипексії, диференційний підхід до операційної техніки, відмова від одномоментного низведения яєчка "за будь яку ціну", використання післяопераційної гормональної терапії зменшує кількість післяопераційних ускладнень та покращує віддалені результати.

Уточнено зміст та структуру поняття "творча активність особистості". У визначенні активності автор підтримує погляди представників гуманістичних теорій особистості (К. Роджерс, А. Маслоу, Г. Олпорт) на противагу діяльнісному підходу (Л. І. Божович, Л. С. Виготський), акцентуючи увагу на відмінностях активності та діяльності. Відмічено, що діяльнісний та особистісний підходи мають взаємно доповнювати один одного. Проаналізовано розуміння поняття "педагогічна творчість" вітчизняними педагогами (К. Д. Ушинський, Т. Г. Лубенець, В. О. Сухомлинський, В. І. Загвязинський). Доведено, що творча активність - це інтегративна якість особистості, яка охоплює різні сфери особистості та передбачає створення нового з докладанням зусиль.

Уточнены содержание и структура понятия "творческая активность личности". В определении активности автор поддерживает взгляды представителей гуманистических теорий личности (К. Роджерс, А. Маслоу, Г. Олпорт) в противовес деятельностному подходу (Л. И. Божович, Л. С. Выготский), акцентируя внимание на различиях активности и деятельности. Но деятельностный и личностный подходы должны взаимно дополнять друг друга. Проанализировано понимание понятия "педагогическое творчество" отечественными педагогами (К. Д. Ушинский, Т. Г. Лубенец, В. А. Сухомлинский, В. И. Загвязинский). Доказано, что творческая активность - это интегративное качество личности, охватывающее различные сферы личности и предполагающее создание нового с приложением усилий.

Мета дослідження - встановити особливості порушення біохімічних показників печінки у хворих на деструктивний туберкульоз легень (ДТЛ). Обстежено 136 хворих на вперше виявлений ДТЛ за допомогою епідеміологічних, загально-клінічних, лабораторних і біохімічних методик. Встановлено проби Вельтмана, Тімолову, активність аспартатаміно-, аланінамінотрансферази, білірубін, сечовини, креатинін; у 21 хворого визначено аргіназу, холінестеразу, орнітинкарбомоїлтрансферазу, сорбітолдегідрогеназу. Встановлено, що у хворих на ДТЛ за стандартної хіміотерапії спостерігається токсичне ураження печінки, яке проявляється як в клінічній симптоматиці, так і в порушенні біохімічних показників функції печінки. Ранніми критеріями діагностики розвитку токсичного гепатиту є зміни не менше двох біохімічних показників функції печінки. Зроблено висновки, що інфекційний туберкульозний процес і тривала хіміотерапія призводить до появи у хворих ознак токсичного гепатиту, погіршує перебіг патологічного процесу, а також знижує ефективність лікування.

Мета роботи - встановити особливості порушення біохімічних показників функції печінки у хворих на деструктивний туберкульоз легень (ДТБЛ). Обстежено 136 хворих на вперше виявлений ДТБЛ за допомогою епідеміологічних, загальноклінічних, лабораторних і біохімічних методик. Встановлювали проби Вельтмана, тимолову, визначали активність аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, вміст білірубіну, сечовини, креатиніну. У 21-го хворого досліджували аргіназу, холінестеразу, орнітинкарбомоїлтрансферазу, сорбітолдегідрогеназу. Встановлено, що у хворих на ДТБЛ за стандартної хіміотерапії спостерігається токсичне ураження печінки, яке виявляється як у клінічній симптоматиці, так і порушенні біохімічних показників її функції. Ранніми критеріями діагностики розвитку токсичного гепатиту є зміни не менше 2-х біохімічних показників функції печінки. Висновки: інфекційний туберкульозний процес та тривала хіміотерапія призводять до появи ознак токсичного гепатиту, погіршують перебіг патологічного процесу, а також знижують ефективність лікування.

Мета дослідження - вивчити розповсюдженість та особливості екотехногенного забруднення довкілля та рівня епідеміологічних показників туберкульозу в Карпатському регіоні. У ході дослідження використано звіти матеріалів Івано-Франківського обласного фтизіопульмоцентру, дані епідеміологічних показників з туберкульозу за 2011 - 2012 рр.: загальна захворюваність, захворюваність легень, захворюваність деструктивним туберкульозом, питома вага каверн, захворюваність з мікобактеріовиділенням, захворюваність підлітків і дітей, смертність в окремих районах області та фоновий моніторинг стану забруднення біосфери, грунтів, атмосферного повітря та води. Одержані результати епідеміологічних досліджень і дані медичної статистики підтверджують тенденцію до погіршення здоров'я населення, а також до зростання захворюваності та смертності від туберкульозу на забруднених територіях Карпатського регіону. Несприятливі чинники зовнішнього середовища та високі рівні техногенного забруднення навколишнього середовища призводять до порушення в антиоксидантній системі організму, що своєю чергою може запустити численні механізми розвитку туберкульозного процесу, збільшує кількість випадків функціональних порушень печінки та ін. Зроблено висновки, що спостерігається тенденція взаємовідношення рівня екотехногенного забруднення довкілля та підвищення епідеміологічних показників туберкульозу в окремих районах Прикарпаття.

На основі власних спостережень зроблено висновок, що у підлітків, на відміну від загальноприйнятої думки про перфорацію "свіжої" виразки з м'якими краями, в основному, перфорують хронічні виразки дванадцятипалої кишки з хрящовидними краями перфоративного отвору та перифокальним запальним інфільтратом. Дані факти вимагають переглянути рекомендований об'єм оперативного втручання у вигляді простого ушивання перфоративного отвору. Операцією вибору запропоновано вважати висічення виразки та пілоропластику з медикаментозною противиразковою терапією в післяопераційному періоді. Одержано задовільні ранні та віддалені результати. Мізерна кількість особистих спостережень (7 пацієнтів) не надає змогу зробити однозначні висновки та потребує подальшого обговорення.