Розглянуто плетіння на території Київської, Черкаської, Кіровоградської (без західних і південних районів, які належать історично до Поділля та Херсонщини), Полтавської, Харківської та Сумської областей України. Зазначено, що кустарний промисел плетіння з лози в цих регіонах розвивався з 1880 р. Особливо інтенсивний розвиток припадає на 1925 - 1927 рр. За два роки чисельність осіб, що займалась плетінням з лози збільшилась на 40 %. Саме з 1920-х р. тут організовуються артілі та фабрики лозових виробів. З ХІХ ст. лозоплетільний промисел з довершеністю технічного виконання, ощадливим використанням матеріалу, естетичною виразністю форми, декору, фактури добре розвивався у цих регіонах. Найбільш поширеними були корзини з неокореної лози та білого, тонованого й фарбованого прута. Застосовувалося художнє переплетення лози з рогозою, що забезпечувало багатий ритмічно-фактурний і тональний ефект. Традиції народного соломоплетіння продовжувалося головним чином у виготовленні брилів. Відзначається творами, плетеними з лози, Корсунь-Шевченківський, Полтава, Кременчук, Гола Пристань. Розглянуто творчість майстрів Г.Кучер, С.Савченко, М.Савицької, Н.Харченко.

Рассмотрено плетение на территории таких современных областей Украины: Киевской, Черкасской, Кировоградской, Полтавской, Харьковской и Сумской. Кустарный промысел - плетение в этом районе развивался с 1880 г. Особенно интенсивное развитие приходится на 1925 - 1927 гг. За два года количество мастеров, занимавшихся лозоплетением, увеличилось на 40 %. В 20-х г. ХХ ст. организовываются артели и фабрики по плетению из лозы. С ХIХ ст. лозоплетельный промысел при совершенстве технического исполнения, бережном использованием материала и эстетической выразительности формы, декора, фактуры был широко развит в этом районе. Больше всего плетут корзины из неочищенной лозы и белого тонированного и крашенного прута. Используется художественное переплетение лозы с рогозой, что дает богатый ритмично-фактурный и тональный эффект. Традиции народного соломоплетения продолжаются, главным образом, при изготовлении головных уборов. Отмечается изделиями плетения из лозы Корсунь-Шевченковский, Полтава, Кременчуг, Голая Пристань. Рассмотрено творчество мастеров Г.Кучер, С.Савченко, М.Савицька, Н.Харченко.

The home craft of willow wickerwork began to develop in this region in 1980. This development became especially intensive in 1925-1927. In biennial period the quantity of people practicing willow wickerwork grew by 40%. Exactly in the 20s of the 20th century artels and willow works factories are being organized here. Since the 19th century the home craft of willow wickerwork is well developed here; it is characterized by the perfect ness of the technical performance, economical usage of materials, aesthetic expressiveness of form, dйcor and texture. Most of all, the baskets out of unbarked willow and white, rendered and painted rod are twined. The artistic interweaving of rod and cattail is used and therefore the rich rhythmical-textural and tonal effect is achieved. The traditions of the folk straw wickerwork are mainly continued with the making of straw hats. The towns of Korsun-Shevchenkivsy, Poltava, Kremenchug and Gola Prystan are marked by the willow wickerwork. The works by the following menare considered: H.Kucher, S.Savchenko, M.Savytsky and N.Kharchenko

Розглянуто виникнення і розвиток ремесел і промислів у м. Немирів на Вінниччині. Зазначено, що ткацькі, гончарні, деревообробні промисли розвивались у цьому регіоні з другої половини XVIII ст. Уже у 1782 р. у Немирові засновано мануфактурне виробництво вибійчаних тканин. За технічними, та художніми якостями вироби не поступались західно-європейським зразкам. Зміна власників міста та навколишніх сіл не вплинула на збереження промислів, які передавалися з роду в рід. Особливого розвитку набуло ткацько-килимарське виробництво. Одночасно виникли гончарний і деревообробний промисли. Вироби виставлялись у музеях і на виставках Києва та Москви. У ХХ ст. створено заводи з відливання дзвонів відмінної якості. Дзвони одержали медалі на міжнародних конкурсах в Італії, Франції, Іспанії. Водночас розвивалось випалювання цегли, посуду та гончарних іграшок.

Рассмотрено возникновение и развитие ремесел и промыслов в г. Немиров в Винницкой области. Отмечено, что ткацкие, гончарные, деревообрабатывающие промыслы развивались в этом регионе со второй половины XVIII ст. Уже в 1782 г. в Немирове создано мануфактурное производство тканей. Ни по техническим, ни по художественным качествам изделия не уступали западно-европейским образцам. Изменялись собственники города и окружающих сел, а промыслы сохранялись, передавались из рода в род. Особенно развилось ткацко-ковровое производство. Одновременно создали гончарный и деревообрабатывающий промыслы. Изделия выставлялись в музеях и на выставках Киева и Москвы. В ХХ ст. были созданы заводы по отливу колоколов отличного качества. Колокола получали медали на международных конкурсах в Италии, Испании, Франции. Одновременно развивались обжиг кирпича, посуды и гончарных игрушек.

In article have been the occurrence and development of crafts in a Nemirov the which situates in Vinnitsa. Weaver's, potter's, timber industry have been developed here since the second half of the XVIII century. In 1782 in Nemirov the manufacture textiles of scarred fabrics has been created. The industrial product did not renounce the West-European manufacture neither technically nor art qualities . Proprietors of the city and surrounding in neighbjuring villages changed and crafts were saved and inherited by next generation. From generation to generation Simultaneously potter's and timber industry manufactures have been created industrial products have been exposed in Kyivs museums and Moscows exhibitions in XX century factories which made bells ofthe best qualities have been created. The Bells won medals during the international competitions in Italy, Spain, France. Simultaneously developed : brick roasting, utensils and potter's toys.

Розглянуто творчість майстрів Хмельницької, Вінницької, Кіровоградської, Одеської, Миколаївської, Херсонської, Дніпропетровської, Запорізької, південних районів Донецької та Луганської областей. На Поділлі та Півдні України плетіння з рослинних матеріалів розвинено на сучасному етапі порівняно менше, ніж у східних і західних областях. Як і сто років тому на Поділлі переважають вироби з рогози. Традиції плетіння підтримуються переважно окремими майстрами та групами.

Рассмотрено творчество мастеров Хмельницкой, Винницкой, Кировоградской, Одесской, Николаевской, Херсонской, Днепропетровской, Запорожской, южных районов Донецкой и Луганской областей. На Подолье и Юге Украины плетение из растительных материалов сегодня развито меньше, чем в восточных и западных областях. Как и сто лет тому назад на Подолье преобладают изделия из рогозы. Традиции плетения поддерживаются преимущественно отдельными мастерами.

The article deals with creative works of masters from Khmelnitski, Vinnitsa, Kirovograd, Odessa, Nikolaev, Herson, Dnepropetrovsk regions and south areas of Donetsk and Lugansk regions. Today the wicker-works at Podolie region and at the south part of Ukraine are developed less than at the east and at the west regions. As one hundred years ago at Podolie prevails the reed makes. The art wicker-works traditions are supported mainly by some masters.

З'ясовано генезис й основні історичні етапи розвитку художнього плетіння. Визначено естетичні показники матеріалів, технологічні прийоми й засоби художньої виразності. Здійснено типологічний аналіз творів, виявлено тектоніку форми, текстуру та локальні художні особливості різноманітних плетених виробів. Висвітлено стан художнього плетіння у провідних осередках і показано творчість народних майстрів історико-етнографічних регіонів: Придніпров'я, Слобожанщини, Полісся, Волині, Поділля, Прикарпаття, Карпат, Закарпаття, Лемківщини, Холмщини, Підляшшя (у межах Польщі та Словаччини). Розкрито розвиток лозоплетіння в Україні у XIX ст. шляхом істотного збільшення площ вирощування лозового прута вздовж рік та їх притоків, що зумовило збільшення об'ємів виробів у десятки разів.

З урахуванням сучасних методологічних засад досліджено сутнісний зміст тенденцій становлення педагогічної освіти на Поділлі наприкінці XVIII - на початку XX ст. На основі авторських критеріїв розроблено та теоретично обґрунтовано його періодизацію, виокремлено чотири етапи: перший - "Час освітнього двовладдя" (кінець XVIII - перше десятиліття XIX ст.); другий - "Реформи духовної освіти в Подільській губернії" (20-ті - 60-ті рр. XIX ст.); третій - "Становлення жіночої педагогічної освіти Поділля" (70-ті рр. - кінець XIX ст.); четвертий - "Інституціоналізація професійно-педагогічної освіти Поділля" (1900 - 1917 рр.). Простежено поетапну еволюцію тенденцій становлення змісту, організаційних форм, методів і засобів педагогічної освіти регіону наприкінці XVIII - на початку XX ст., виявлено її основні особливості, закономірності та суперечності. Окреслено шляхи творчого використання прогресивних надбань педагогічної освіти Поділля досліджуваного періоду в сучасних умовах інноваційного розвитку освітньої галузі України. Значну увагу приділено аналізу становлення закладів освіти, висвітленню педагогічних ідей і творчого доробку видатних педагогів, громадських, культурних і релігійних діячів Подільського краю.