Висвітлено сутність і роль екологічної політики у розвитку суспільства. Розглянуто макро- та мікроекономічні аспекти її формування. Обгрунтовано методологічний підхід до аналізу екологічних проблем в аграрному секторі. Розкрито роль державного управління у здійсненні екологічної політики. Висвітлено принципи, стратегічну мету, завдання, форми реалізації даної політики, а також можливості застосування економічних і еколого-економічних моделей для її обгрунтування. Визначено особливості функціонування економіко-фінансового механізму реалізації екологічної політики в аграрній сфері та розроблено пропозиції щодо його вдосконалення.

Освещены сущность и роль экологической политики в развитии общества. Рассмотрены макро- и микроэкономические аспекты ее формирования. Обоснован методологический подход к анализу экологических проблем в аграрном секторе. Раскрыта роль государственного управления в осуществлении экологической политики. Освещены принципы, стратегическая цель, задачи, формы реализации данной политики, а также возможности применения экономических и эколого-экономических моделей для ее обоснования. Определены особенности функционирования экономико-финансового механизма реализации экологической политики в аграрной сфере и разработаны предложения по его усовершенствованию.

Розкрито суть екологічної політики та досліджено макро- і мікроекономічні засади її формування. З'ясовано причини виникнення та наслідки екологічних проблем в АПК. Визначено характер і обсяги впливу промислових і сільськогосподарських підприємств на агросистеми. Досліджено інституціональне середовище, в якому відбувається формування сучасної екологічної політики АПК. Обгрунтовано доцільність запровадження нових адміністративних і економічних регуляторів процесу використання природних ресурсів і запобігання забрудненню довкілля в АПК. Розглянуто теоретичні та практичні аспекти фінансового забезпечення екологічної політики в АПК. Запропоновано альтернативний підхід до визначення цілей і завдань даної політики та побудови їх ієрархії. Доведено необхідність запровадження екологічних програм, визначено їх зміст.

На підставі офіційних матеріалів Державного комітету статистики України проаналізовано стан, динаміку, темпи та загальні тенденції розвитку екологічної сфери, рівень і потенційні загрози екологічної безпеки. Розкрито засади державного регулювання у галузях природокористування. Висвітлено особливості правового забезпечення охорони довкілля. Розкрито питання охорони та використання водних ресурсів, атмосферного повітря.

На основе официальных материалов Государственного комитета статистики Украины проанализированы состояние, динамика, темпы и общие тенденции развития экологической сферы, уровень и потенциальные угрозы экологической безопасности. Раскрыты основы государственного регулирования в отраслях природопользования. Освещены особенности правового обеспечения охраны окружающей природы. Раскрыты вопросы охраны и использования водных ресурсов, атмосферного воздуха.

Висвітлено актуальність, сучасний стан і тенденції розвитку органічного сільського господарства в Україні та, зокрема, Житомирській області. Розкрито агротехнічні особливості органічного землеробства, порядок сертифікації виробництва та маркування органічної продукції. Досліджено канали реалізації такої продукції. Висвітлено організаційні засади створення сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу для надання послуг у виробництві та реалізації органічної сільськогосподарської продукції. Увагу приділено досвіду виробництва органічного меду, процедурі сертифікації органічного бджільництва.

"Стратегією сталого розвитку України до 2030 року" передбачено запровадження ефективних та науково обгрунтованих методів ведення сільськогосподарського виробництва, які б сприяли збереженню агроекосистем, підвищували б адаптивну їх здатність до опору змін кліматичних умов (несприятливих погодних явищ, посухи, повеней), поліпшували б екологічну якість земель і грунтів. Однак без збалансованості територіальної організації стану агроландшафтів досягти поставленої мети неможливо. Нами проведено аналіз збалансованості територіальної організації сучасних агроландшафтів Східного Поділля, який становить 4,4 % від загальної площі України, де питома частка регіону в загальному обсязі аграрного виробництва держави становить 12,3 %. Наразі основними дестабілізувальними чинниками земель сільськогосподарського призначення в структурі агроландшафтів Східного Поділля є: висока розораність сільськогосподарських земель (середній показник по регіону становить 75,2 %), низький рівень вмісту гумусу в грунтах (2,7 %), недостатній рівень вмісту поживних речовин (азоту 82,0 мг/кг, фосфору 83,5, калію 109,9 мг/кг), практична відсутність сівозмін (53 % зайнято зерновими та зерново-бобовими, 32 % технічними культурами, 8 % картоплею і овочами). За отриманими розрахунками встановлено, що частина земель громад районів належить до екологічно нестабільної або стабільно нестійкої категорії земель. Найнижчий рівень екологічної стабільності спостерігається в центральних і південно-східних громадах. Для подальшого збалансованого розвитку агроландшафтів Східно-Подільського регіону обгрунтовано науково-теоретичні і практичні підходи функціонування агроекосистем та запропоновано комплекс заходів щодо дотримання еколого-безпечного стану використання земель сільськогосподарського призначення. Пріоритетними напрямами збалансованості територіальної організації агроландшафтів регіону та покращання їх екологічного стану виступають заходи нормативно-правового, інституційного, техніко-економічного та організаційного й землевпорядного забезпечення. Дотримання зазначених заходів надасть можливість задіяти значні резерви збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, забезпечить істотне "оздоровлення" агроландшафтів і поліпшить екологічні умови проживання сільського населення.

Промисловий сектор відіграє значну роль у зростанні світової економіки, але збільшення об'ємів промислового виробництва призводить до збільшення кількості промислових відходів. Аналіз позитивних властивостей відходів целюлозно-паперового виробництва дозволяє розглядати скоп волокнистий як побічний продукт виробництва картону та паперу. Встановлено, що скоп містить як органічні, так і неорганічні речовини, які мають властивості, необхідні для сільськогосподарських культур та грунтів. Cкоп може використовуватися як добавка до грунтів (меліорант) для покращення їх якості і навіть як органо-мінеральне добриво для покращення врожайності як у чистому вигляді, так і в суміші з іншими компонентами. Існує необхідність у подальших дослідженнях властивостей скопу макулатурного волокнистого для використання в аграрній сфері в українських екосистемам. Розроблено низку рекомендацій, на які потрібно звернути увагу при проведенні досліджень з використання скопу в агроценозах України.

Обгрунтовано ефективність використання цифрових маркетингових інструментів та різних функцій для біотехнологічного виробництва. Висвітлено їх основні функції, переваги, а також надані основні критерії, що свідчать про їх ефективність на сучасному етапі та можливості їх подальшого використання в майбутньому. Обгрунтовано етапи проведення досліджень на ринку біологічних препаратів на землях сільськогосподарського призначення та на підприємствах, що є безпосередніми споживачами біопрепаратів. Висвітлено зв'язок маркетингової ланки між виробниками цих препаратів на рівні С2С та їх зворотній зв'язок. Охарактеризована доцільність застосування кожного окремого інструменту залежно від ситуації біотехнологічного підприємства на ринку, а також описано ситуації, де підприємству доцільно звертати увагу на зазначені показники. Визначено етапи використання таргетованої реклами для біотехнологічних компаній, проаналізовано ефективність запуску рекламної кампанії в цифровій площині. Зокрема, визначено основні підходи у використанні таргетованої реклами, зазначено етапи та реальні приклади сучасних біотехнологічних компаній, які діють на ринку України, і, відповідно, відображають реальний стан розвитку цифрових маркетингових інструментів у біотехнологічній галузі сільського господарства України.

Досліджено роль та значення інновацій для формування стратегії сталого сільського розвитку, у регулюванні процесу екологізації на основі удосконалення механізму впровадження екологічних інновацій, що сприятиме підвищенню економічної ефективності аграрного сектору як ключового фактору позитивних змін у соціально-економічному розвитку села. Показана пріоритетність екологічних інновацій у розвитку сільських територій і сільськогосподарського виробництва. Розглянуто основні моделі управління розвитком сільських територій, а також запропоновано певні напрями впровадження екоінновацій та їх вплив на розвиток сільських територій. Розглянута можливість запровадження нової системи господарювання на засадах екологізації та синергізму державних програм аграрного розвитку та інноваційної політики. Описані шляхи та механізми удосконалення екологічно інноваційної діяльності та запропоновані методи її впровадження. Досліджено, що удосконалення системи управління екологоінноваційним розвитком сільських територій передбачає зміни, що відбуваються у сфері планування, зайнятості населення територій, просування продукції, взаємодії між владою, бізнесом та населенням, управлінні знаннями. Інновації у сфері управління сільським розвитком забезпечать конкретні сільські території довгостроковими конкурентними перевагами та стимулюватимуть їх розвиток за умов поєднання та врахування як науково-технологічних, так і адміністративно-управлінських інноваційних рішень.

У процесі дослідження зроблено аналіз теоретичного підгрунтя економіко-математичного моделювання обсягів виробництва сільськогосподарських культур залежно від кліматичних зон та їх змін. З'ясовано, що кінцевої метою економіко-математичного моделювання є встановлення залежностей між складовими моделі, їх якісна й за можливості кількісна характеристики. Розуміння взаємозв'язків і взаємозалежностей тих чи інших суспільних явищ і ситуацій дозволяє підібрати релевантний інструментарій державного або суспільного впливу. Регулювання як процес впливу на економічну чи соціальну систему передбачає застосування сукупності адміністративних, економічних та інституціональних інструментів. Визначено, що доцільним є при виборі моделей, які дозволяють враховувати взаємозалежності суспільно-економічних і кліматичних явищ, пристосувати існуючі моделі до вирішення досліджуваних проблем та/або створювати новий клас моделей. Встановлено коректні взаємозалежності суспільно-економічних і кліматичних явищ та здійснена їх якісна оцінка. Розроблено рекомендації щодо застосування інструментарію, який здатен впливати в заданому напрямі на встановлені взаємозв'язки та залежності при застосуванні конкретної моделі оцінки змін клімату, зокрема в сільськогосподарському секторі. Визначено, що моделі адаптації сільськогосподарського виробництва до кліматичних змін мають грунтуватися на аналізі фактичних змін клімату в регіоні та країні.